Замовлення екскурсій монастирем
Замовити екскурсію монастирем ви можете в Центрі туристичної інформації та паломництва "ZHYDYCHYN CENTER", який діє при Свято-Миколаївському Жидичинському монастирі. Телефон: +38 067 104 22 88. Тривалість екскурсії 1,5 години.
ПАЛОМНИЦЬКА ЕКСКУРСІЯ "СВЯТИНЯМИ ДРЕВНЬОГО ЖИДИЧИНА"
Днів 1
Палац Митрополита - домовий храм преп. Миколи Святоші - Миколаївський собор - Свято-Духівський скит -
Петро-Павлівський скит
Свято-Миколаївський Жидичинський монастир – один із найдревніших монастирів України. Чернече життя тут існувало ще до офіційного хрещення Київської Русі. У XV столітті Жидичинська обитель мала статус лаври. За своєю значимістю та багатством для Київської митрополії монастир в Жидичині був другим після Києво-Печерської лаври й мав неофіційну назву «золоте яблучко». Найбільшою святинею монастиря є чудотворна ікона Святого Миколая до якої, як пише Іпатіївський літопис, 1227 року приїздив молитися сам князь Данило Галицький. Ще однією святинею монастиря є ікона Божої Матері Жидичинська, аналогів та копій якої немає ніде у світі. Тривалий час при монастирі діяла духовна семінарія, а православний митрополит Полікарп (Сікорський) здійснював тут переклад Святого Письма на українську мову. Свого часу сюди у пошуку душевного спокою і ласки Божої прийшов молодший син Богдана Хмельницького – Юрій. Відмовившись від гетьманства, він постригся у ченці під ім’ям Гедеон і став архімандритом монастиря. Царським указом у 1826 р. монастир розформували і закрили. Навесні 2003 року розпочалось його відновлення.
Палац Митрополита в Жидичині – одна із будівель архітектурного комплексу Свято-Миколаївського монастиря, пам’ятка архітектури національного значення. Тривалий час Палац був резиденцією вищих духовних ієрархів різних конфесій. Сучасного вигляду монастирський архітектурний комплекс, до складу якого входить Палац Митрополита, набув з моменту передачі його греко-католицькому ордену Василіанів. Тут розташовувалися палати архієреїв, маленька домова церква. З ліквідацією обителі Палац Митрополита поступово занепадав. Його в 1894 році відбулось завдяки опіці архієпископа Житомирського і Волинського Модеста, який освятив на честь мучеників Антонія, Іоанна та Євстафія відновлену домову церкву. Палац з плином часу слугував будинком для сиріт та інвалідів, пізніше сільською школою.
Свято-Миколаївський собор - центральна споруда Жидичинської чернечої обителі, пам’ятка архітектури національного значення. У ХVII ст. за даними літописів храм сяяв сріблом і позолотою,а Жидичинський монастир за своїми статками й значенням вважався другим після Києво-Печерської лаври. У храмі зберігається частичка мощей Святителя Миколая та його чудотворна ікона. За свою історію храм жодного разу не закривався, а місцевий священик Моргаєвський в часи Другої світової війни навіть писав листи- прохання про захист святині до самого Сталіна. Підземелля Миколаївського храму носять в собі не менше таємниць. Старожили згадують про два яруси нижнього храму і підземні ходи, які ведутьдо замку Любарта, що у Луцьку. Ще однією святинею храму є ікона Матері Божої «Жидичинська», яка прикрашена позолоченою оправою. Фахівці з давнього українського іконопису відносять написання образу до початку XVIII століття. У храмі щоденно здійснюється Божественна літургія, протягом усього дня є можливість приклонитися до святинь.
Домовий храм преподобного Миколи Святоші - храм знаходиться в приміщенні Палацу Митрополита і протягом останніх 15 років слугував місцем молитви братії Жидичинського монастиря. Освячений на честь преподобного Миколи Святоші князя Луцького, який залишивши родину та статус, розуміючи ситуацію братовбивчої війни, відрікся від князівства і був першим із вельмож такого рівня, який прийняв чернецтво. В храмі знаходиться чудотворна ікона преподобного Агапіта, лікаря і чудотворця Києво-Печерського з частичкою його мощей. Також цікавою є ікона Святого Миколая Жидичинського, яка розповідає про історичні віхи розвитку обителі. У церкві вражають дивовижні розписи до створення яких долучилися ченці із Бразилії та Парагваю Парагваю, які жили в обителі, а також сестра Ангеліна, яка хворіючи на рак до останнього подиху несла послух іконопису.
Скит Святого Духа – місце зародження чернечого життя в Жидичині. Саме пагорб «Святий дух», як його з давніх часів називають місцеві, вважається першим місцем розташування Свято-Миколаївського Жидичинського монастиря. Легенда розповідає, що колись на цьому місці розміщувалась церква Святого Духа, яку люди занедбали. Як наслідок храм провалився під землю, а дзвони впали у річку Стир, яка протікає поруч. Перед великими релігійними святами люди чують їх гул, що нагадує живим провину перед занедбаною духовною святинею. В період Другої світової війни на цей пагорб звозили поранених, які пробувши на Святому Дусі ніч повністю зцілялися. У 2010 році з ініціативи братії Жидичинського монастиря розпочалось відродження землі, яка дихає святістю. Сьогодні на скиту – храм Святого Духа, дві каплички і три келії. Братія розводить голубів, які здавна слугують символом Святого Духа. В цьому місці відчуваєш незвичне умиротворення, спокій та тишу. А прекрасні краєвиди на заплаву річки Стир не залишають байдужими кожного із відвідувачів древньої монастирської обителі.
Петро-Павлівський жіночий скит - розміщений у селі Липляни, що за 3 кілометри від Жидичина. Ця територія, будучи колишньою чеською колонією і поселенням волинських чехів немала православного храму. За ініціативи братії Жидичинського монастиря тут у 2015 році постав скит. Тут народився, виховувався та поставав у своїй людській та християнській красі місцевий священномученик Мирон. Він, перебуваючи в ув’язненні в таборах, не полишав свого покликання і незважаючи на сувору заборону, регулярно здійснював Божественну Літургію. Приводом для розстрілу священномученика Мирона стали знайдені в його ліжку святе Євангеліє та хрест з якими він ніколи не розлучався.
Нині ж в центральній частині села на берегах річки Стир красується Петро-Павліський жіночий скит, в якому несуть послух монахині, діє недільна школа, облаштовано сквер. Якщо хочете помилуватися красою природи, віднайти душевний спокій, завітайте в це Богом благословенне місце.
