Пошук на сайті

В перед день Великого посту Православна Церква встановила відправляти особливе богослужіння. Служиться воно лише один раз на рік і називається "вечірня з чином прощення". Ввечері цього дня відбулася така служба і у Свято-Миколаївському храмі с. Жидичин. Фото

Останню неділю перед Великим постом Православна церква називає "прощеною". Цього дня у Свято-Миколаївському храмі с.Жидичин відбулася Божественна Літургія. Вихованці монастирської недільної школи "Промінчик" привітали усіх прихожан гарними віршиками і пісеньками, в яких вкотре намагалися нагадати дорослим, що найважливіше це любити і прощати. А молодіжне братство "Мирт" Свято-Миколаївського монастиря організували благодійну ярмарку для важко-хворого односельчанина. фото

Майже тридцять років жидичани чекали, коли і в їхньому древньому селищі буде повалена своя "берлінська стіна". Саме стільки років односельчани, родичі, сусіди були розділені парканом релігійного розбрату. Нині на наших очах здійснилася історична мить. Жидичани разом з братією монастиря остаточно знищили цей паркан. На фото преображення тепер вже єдиного Свято-Миколаївського комплексу.

02 березня у Свято-Миколаївському храмі с.Жидичин відбулася заупокійна Літургія. Фото

У неділю ввечері братія Свято-Миколаївського монастиря у співслужінні з ієреєм Романом Вонсіцьким відслужили вечірню з акафістом перед образом Пресвятої Богородиці "Почаївська". Фото (https://drive.google.com/drive/folders/1SPXtlhWhAZhmtHPtmO1BhWq-oQibH6iS?usp=sharing)

24 лютого жидичинська громада зібралася на богослужіння у своєм Свято-Миколаївському соборі. Емоційне піднесення можна було порівняти з Великоднім. Певно саме тому цього дня в Жидичині вітались Христос Воскрес! Люди щиро відстоюють власне право мати в древньому Жидичині свою Православну Церкву України. Кількість людей у храмі, на фоні 30-ти місцевих та привезених з околиць московських вірян, красномовно свідчить про реальний стан релігійних справ у Жидичині. Окремо варто виділити заупокіне богослужіння по завершенні Божественної Літургії. Нині у храмі молились за усіх у Бозі спочилих Жидичан, яких через розділення, 27 років не пускали у місцевий храм. Фото (https://drive.google.com/drive/folders/1liRRMWH7zwrYJgpcS-A3Croc4jGGPa4F?usp=sharing)

Попри всю напругу у Жидичині у всьому цьому можна побачити великий промисл Божий. Люди втомилися від протистоянь і навіть вчора, після бурхливої суперечки, коли на площі з монастирської трапезної чай з бутербродами куштували всі, і прихильники ПЦУ і «русского міра». У підсумку всі заїжджі гастролери із семінарій, Покровської церкви, Вишкова та Ківерців на 15 колі стомилися ходити хресною ходою і побажали українським вірянам доброї ночі. Щоправда вона не була зовсім добра... В якусь мить здалось, що Господь благословив жидичанам пережити всі події п’ятирічної давнини. Спочатку був підпал монастирського підсобного господарства, потім стрілянина у виконанні колишнього настоятеля Свято-Миколаївської громади. Кожен постріл якого як цв’ях в надгробок "русского мірa" в Жидичині. Четвертий постріл засвідчив остаточну поразку усього антиукраїнського, антилюдського. Люди, які ховалися від пострілів спочатку злякалися, але потім зрозуміли – це жест безвиході. Далі була слідчо-оперативна група. На ранок потягнулися віряни з повними пакунками наїдків для своїх визволителів. І чи не всі помітили, що в ці дні в Жидичин повернулася атмосфера революції Гідності 2014 року. Ми єдині! Ми готові за себе стояти! І вже лиш це нас робить переможцями. А потім був молебень теперішнього і колишнього настоятелів . Далі фото...

О 03.30 год. настоятель Свято-Миколаївського храму УПЦ МП протоієрей Володимир Гелета відкрив прицільний вогонь з вогнепальної зброї по людях, які мирно грілися біля вогнища охороняючи храм. Вигукуючи при цьому: "Я стріляю" а також "Даю годину і всіх буду розстрілювати". І все це в річницю розстрілу Майдану. Священик МП стріляє по своїх прихожанах за те, що останні хочуть належати до Православної Церкви України. Наразі ніхто не постраждав. На місці працює слідчо-оперативна група.

Архімандрит Константин: "Відступати їм нема куди - за ними Москва" З тривогою повідомляємо, що ситуація навколо Свято-Миколаївського храму нашої древньої обителі є надзвичайно напруженою. Нагадаємо, що минулої неділі 17 лютого 2019 року віряни місцевої Свято-Миколаївської громади рішенням загальних парафіяльних зборів прийняли фактично одностайне рішення про перехід з Української православної Церкви Московського патріархату до Православної Церкви України. Починаючи від організації зборів, до подій сьогоднішнього дня, братія монастиря разом з ініціативною групою місцевих парафіян докладає всіх зусиль аби максимально мирним шляхом відбувся, гарантований законом, перехід. Але, на жаль, всі зусилля виявилися марними. Ініціативна група релігійної громади у супроводі працівників поліції звернулася до місцевих священиків отців Романа та Володимира Гелет з проханням віддати ключі та установчі документи. На миролюбиве прохання людей священик відповів погрозами, прокляттями і нецензурною лайкою. Після цього зборами релігійної громади на подвір’ї Свято-Миколаївського храму було прийнято рішення про входження у храм, про що складений відповідний акт. У процесі таких дій на представників релігійної громади здійснювався постійний тиск з боку невідомих осіб: лунали погрози життю, прокльони, провокації до бійки. В соціальних мережах з’явилася велика кількість неправдивої інформації з приводу побоїв, травм та інших фактів спричинення шкоди здоров’ю та життю людей. Зазначимо, що за порядком на території Свято-Миколаївського храму слідкує велика кількість поліції та самоорганізована Жидичинська самооборона з числа місцевих учасників АТО та жидичан. Вони слідкують за тим, аби люди не реагували на провокації і унеможливлюють будь-які сутички.Відтак, подібного роду публікації, не відповідають дійсності і є виключно ціленаправленою провокацією та дезінформацією суспільства. Замість порозуміння і спільної молитви заради об’єднання громади у відповідь - неприкрита агресія. Прикро , що ті, які на камери видають себе мучениками, поза об’єктивом поводять себе далеко не по християнськи. Чого вартий сам факт підпалу господарських споруд з живим поголів’ям на території монастирської економії. На щастя пожежу вдалося загасити, а представники ДСНСУ склали відповідний акт.

ЗВЕРНЕННЯ релігійної громади Свято-Миколаївського храму с. Жидичин до священнослужителів храму протоієрея Володимира Гелети та ієрея Романа Гелети Вельмишановні отці Володимире Гелета та Романе Гелета! З відчуттям глибокої тривоги та занепокоєння звертаються до Вас православні віряни Свято-Миколаївської громади с. Жидичин. Наша країна переживає нині непрості часи. Звідусіль доносяться до наших сердець відлуння війни, яку проти нас, єдиновірців, розв’язала колись братня Росія. На жаль, ця війна триває не лише на полях скровавленого Донбасу, а й у кожному селі, де церковний люд розділений за принципом: канонічний – неканонічний, руський – український, благодатний – неблагодатний. Замість того, аби спасати наші душі, нас розсварюють. Замість того, щоб підтримати і підкріпити простих людей – нас принижують; замість того, щоб дарувати надію – у нас її відбирають. Христос вчив не так. Люблячий Господь, пригортаючи до Себе кожного грішника казав: «По тому пізнають усі, що ви учні Мої, коли будете мати любов між собою». Кожна людина сама має право обирати свою життєву дорогу: в що вірити, а що відкидати. Це право маєте і ви, високодостойні отці! Має на це право кожна людина, яка формує собою церковну спільноту. По великому рахунку, нас з вами абсолютно не розділяє віра Православна. Ми однаково сповідуємо Символ Віри, шануємо Передання Святих Отців Православної Церкви, намагаємось дотримуватись апостольських правил та канонів Церкви. Але ми абсолютно різні у земній приналежності. Ви волієте лишатись в Українській Православній Церкві, яка з’єднана з усім світовим православ’ям через Російську Церкву, і це ваше право. Ми ж, переважна більшість православних християн с. Жидичин, визначили для себе шлях до Єдиної Помісної Православної Церкви України. Вона милістю Божою отримала автокефальний статус 6 січня цього року з рук його Всесвятості Святійшого Вселенського патріарха ВАРФОЛОМІЯ. Звичайно, ще триває процес визнання новонародженої Православної Церкви України іншими сестрами-церквами. Це звичний процес, який має пройти будь-яка новонароджена автокефальна Церква. Його проходили всі, у тому числі і Російська православна церква, яку ніхто не визнавав 141 рік. Але так само очевидно, що цей процес для православних українців незворотній. Факт лишається фактом: ми вже в канонічному правовому полі, вже маємо можливість молитися біля Святої гори Афон, ми є свідками дискусії з українського питання в Синодах інших православних церков. Повторимося, що ми з повагою ставимся до вашого вибору і надалі бути в єдності з Російською церквою. Ми живемо в демократичній країні, яка гарантує вам це право. Але також законодавство України гарантує право чисельної більшості визначатися в якій юрисдикційній спільноті нам бути. Ми свій вибір зробили тотальною більшістю голосів. І цей вибір – Православна Церква України. Просимо вас, дорогі наші пастирі, які стільки років сіяли в наших серцях зерна доброти і любові, не противтесь нашому вибору і дайте нам надалі без конфліктів і непорозумінь, без чвар та агресії йти своєю дорогою у нашому храмі. Не піддавайтесь спокусі зіштовхнути вірян. Це було б дуже безвідповідально з вашого боку кинути своє мале стадо, яке вам довірилось, в лице небезпеці, яку прагне спровокувати ворог душ людських . Благаємо вас у дусі християнської любові давайте обіймемося і розійдемося. Ви не можете не почути переважну більшість громади. Ви 28 років тут трудилися, але нині настав час, забути все недобре і з доброю пам’яттю йти своїм шляхом. Сьогодні наші загарбники зіштовхують українських віруючих, малюють картину для своїх брехливих ЗМІ. Не дайте перетворити себе на телевізійну декорацію, яку використають і про яку невдовзі забудуть. Давайте об’єднаємося, якщо не в одній церковній юрисдикції, то принаймні в боротьбі проти спільного ворога –Росії. Нехай стіни нашого храму назавжди запам’ятають ваші щирі молитви за нас. Щиро віримо та сподіваємось на вашу мудрість!

Ситуація з переходами релігійних громад до Православної Церкви України все далі набирає обертів. Шпальти всіх ЗМІ переповнені замітками та статтями про релігійну ситуацію в Україні. Не лишилось осторонь і наше село Жидичин. Багато відомих людей, інтелегенції народилися саме тут або були причетні до цього мальовничого краю на березі річки Стир. Пропонуємо Вашій увазі матеріал журналістки ПЕРШОГО каналу соціальних новин Олени Лівіцької без змін: https://pershyj.com/p-porivnyav-bi-yih-z-povstantsyami-yaki-borolisya-do-56go-spogad-o-mihaila-buchaka-pro-zhidichin-foto-35133