Євангеліє: Ісусе, Сину Давидів! Помилуй мене

Сьогодні читаємо Євангеліє про зцілення сліпого Вартимея.

Євангельські читання 27 січня

Євангеліє від Марка, 10, 46 - 52

46 Приходять до Єрихона. І коли Він з учениками Своїми і численним людом виходив з Єрихона, син Тимеїв, Вартимей, сліпий, сидів при дорозі і просив милостиню. 47 Почувши, що це Ісус Назорей, він почав кричати і говорити: Ісусе, Сину Давидів! Помилуй мене. 48 І примушували його мовчати багато хто, він же ще більше кричав: Сину Давидів, помилуй мене! 49 Ісус зупинився і сказав його покликати. Кличуть сліпого і кажуть йому: не бійся, вставай, кличе тебе. 50 Той скинув з себе верхній одяг, встав і прийшов до Ісуса. 51 Відповідаючи йому, Ісус спитав: чого ти хочеш від Мене? Сліпий сказав Йому: Учителю, аби я прозрів. 52 Ісус сказав йому: йди, віра твоя спасла тебе. І відразу він прозрів, і пішов дорогою за Ісусом.

Борис Гладков

Євангеліст Матфей говорить, що Ісус зцілив двох сліпих, а євангелісти Марк і Лука говорять про одного. Таке ж зовнішнє протиріччя між тими ж євангелістами було помічено під час розгляду їх оповідань про зцілення біснуватих в країні Гадаринській і було зроблено посилання на думку Іоана Златоуста. Те ж можна сказати і про зцілення сліпих: їх було двоє, як стверджує євангеліст Матфей, але один з них був настільки відомий, що євангеліст Марк називає його навіть по імені; можливо, цей син Тимея кричав так голосно, що заглушав іншого і тим затьмарив його в очах тих, зі слів яких писали про цей випадок євангелісти Марк і Лука; у всякому разі, замовчування євангелістів Марка і Луки про іншого сліпого не може підривати достовірність розповіді євангеліста Матфея про те, що сліпих було двоє.

З точки зору євангелістів, істотне значення мало чудо, вчинене Ісусом; на це вони і звернули увагу своїх читачів, не надаючи ніякого значення тому, одного або двох сліпих зцілив Господь; зцілених взагалі було так багато, що рахувати їх - безцільно.

Отже, слід визнати, що коли Ісус виходив з Єрихона, двоє сліпих, що сиділи при дорозі і просили милостиню, почувши шум натовпу, запитали: що це таке? І коли їм сказали, що це йде Ісус, то сліпі, що, безсумнівно, чули про Його чудеса і про те, що деякі визнають Його обіцяним Христом, побажали скористатися цією нагодою, щоб зцілитися, і гучним голосом закричали: помилуй нас, Господи, Сину Давидів! (Мф. 20:30).

Кричали вони так голосно і невідступно, що ті, які йшли попереду, змушували їх мовчати, але вони не заспокоїлися і продовжували волати до милосердя Ісуса.

Почувши їх благання, Ісус зупинився і велів покликати їх до Себе. Один з цих сліпих, що звертав на себе особливу увагу своїм криком, всім відомий Вартимей, почувши, що їх кличе Ісус, встав, скинув з себе верхній одяг, щоб не заважала йти, і прийшов до Ісуса.

Ісус сказав йому: Іди, віра твоя спасла тебе. І той відразу прозрів… У цей час підійшов, ймовірно, і інший сліпий з тим же проханням, і Христос змилосердився, доторкнувся до його очей, і зараз прозрів…

Соборне послання святого апостола Якова, 2, 14 - 26

14 Яка користь, браття мої, коли хто говорить, що вiн має вiру, а дiл не має? Чи може ця вiра спасти його? 15 Якщо брат або сестра нагi i не мають денного прожитку, 16 а хто-небудь з вас скаже їм: «Йдiть iз миром, грiйтесь i їжте,» — але не дасть їм потрiбного для тiла, яка користь? 17 Так само й вiра — коли не має дiл, сама по собi мертва. 18 Але скаже хто-небудь: «Ти маєш вiру, а я маю дiла; покажи менi вiру твою без дiл твоїх, а я покажу тобi вiру мою в дiлах моїх». 19 Ти вiруєш, що Бог єдиний: добре робиш; та й біси вiрують i тремтять. 20 Але чи хочеш ти знати, легковажна людино, що вiра без дiл мертва? 21 Хiба не дiлами виправдався Авраам, отець наш, поклавши на жертовник сина свого Iсаака? 22 Чи бачиш, що вiра сприяла дiлам його, i дiлами вiра досягла довершености? 23 I справдилося слово Писання: «Вiрував Авраам Боговi, i це було поставлено йому в праведнiсть, i його назвали другом Божим». 24 Чи бачите, що людина виправдовується дiлами, а не тiльки вiрою? 25 Так само i блудниця Раава хiба не дiлами виправдалася, прийнявши пiдглядачiв i вивiвши їх iншою дорогою? 26 Бо як тiло без духу мертве, так i вiра без дiл мертва.

Аверкій, архієпископ

Що ж, власне, спасає людину: віра чи справи? І чи немає тут протиріччя мід словами Апостола Павла про те, що людина спасається вірою без діл Закону (Рим. 3:28)? Слід думати, що ці слова про необхідність для спасіння живої діяльної віри і написані святим Яковом саме тому, що багато християн-євреїв перекручено зрозуміли слова Апостола Павла.

Апостол Павло наполегливо проповідував євреям, що з часу пришестя Христа Спасителя деякі постанови обрядового Мойсеєвого закону втратили своє значення, і для спасіння потрібна в першу чергу віра в Христа Спасителя, а не одні справи закону Мойсея.

Багато євреїв зрозуміли цю думку в сенсі безумовного заперечення добрих справ для спасіння і достатності однієї тільки віри в Месію, який прийшов.

Святий Апостол Яків підкреслює, що однії холодної розумової віри для спасіння недостатньо, бо "і біси вірують, і тремтять" (Як. 2:19).

Сенс слів Апостола Якова той, що справжня спасительна віра нерозривна пов'язана з добродійним способом життя: віра головує і передує, як причина, а діла - її наслідок. Таким чином, ні віра, ні справи, окремо одне від одного, не рятують людини, бо одне без одного вони неповноцінні: це дві нероздільні, хоча і різні, сторони одного і того ж предмету: живого і цілковитого устремління до Бога.