Євангеліє: І будуть обоє єдиною плоттю

Сьогодні читаємо Євангеліє про єднання чоловіка і жінки.

Євангельські читання 31 грудня

Євангеліє від Марка, 10, 2 - 12

2 Підійшли фарисеї і запитали, спокушаючи Його: чи дозволено чоловікові розводитися з жінкою? 3 Він сказав їм у відповідь: що вам заповів Мойсей? 4 Вони сказали: Мойсей дозволив написати розвідний лист і розлучатись. 5 Ісус відповів їм: через жорстокосердя ваше написав вам заповідь цю. 6 На початку ж творіння чоловіком і жінкою створив їх Бог. 7 Ось чому залишить чоловік батька свого і матір 8 і пристане до жінки своєї, і будуть обоє єдиною плоттю. Так що вони вже не двоє, а одна плоть. 9 Отже, що Бог з’єднав, того людина нехай не розлучає. 10 У домі ученики Його знову запитали Його про те саме. 11 Він сказав їм: хто розведеться з жінкою своєю та ожениться на іншій, той перелюб чинить з нею. 12 І якщо жінка розведеться з чоловіком своїм і вийде за іншого, перелюб чинить.

Аверкій, архієпископ

Кожен раз, коли фарисеї приступали до Ісуса Христа з будь-яким питанням, вони робили це не для того, щоб навчитися від Нього, але щоб «спокусити» Його: чи не скаже Він чогось такого, що суперечить закону, щоб можна було звинуватити Його.

Так і тут вони запитали Його: «Чи дозволено чоловікові розводитися з жінкою?». Про це була суперечка серед фарисеїв і в народі. Одні, слідуючи вченню рабина Гіллела, говорили, що розлучатися можна за будь-якої причини; інші, за вченням рабина Шаммай, стверджували, що розлучення можливе тільки через перелюбство.

Фарисеї очікували, яку думку висловить Ісус Христос, щоб налаштувати проти Нього прихильників протилежної думки.

За Законом Мойсея (Втор. 24: 1), дозволяється дати дружині розвідний лист, якщо вона після шлюбу «не матиме благовоління в очах чоловіка, тому що він знаходить в ній щось нечисте».

Мойсей дозволив розлучення лише «ради жорстокості» внаслідок того, що чоловіки мучили і катували нелюбимих дружин, тобто дозволив менше зло задля уникнення більшого.

Не роблячи ніякого натяку на відмінність думки рабинів, Господь з Писання вказує на образ творіння Богом чоловіка і жінки і розкриваючи тим істинний сенс шлюбу, як боговстановлення, мудро вирішує спокусливе питання. Бог створив одного чоловіка і одну жінку: тому в намірі Творця було, щоб чоловік мав лише одну жінку і не залишав би її.

Цей зв'язок подружній ближчий і тісніший, ніж кровний зв'язок сина з батьком і матір'ю, яких він залишає заради дружини ...

... Двоє людей стають, як один, по думками, почуттями, намірами, діями - вони повинні бути однією істотою.

А якщо вони так з'єднані, за первісним божественним установленням, то і не повинні розлучатися.

Христос відновлює первісний закон шлюбу, утверджуючи його нерозривність ... Тільки один виняток може бути, коли допустиме розлучення: «вина перелюбу», але це тому, що перелюбством самим по собі вже руйнується ідея шлюбу, шлюб сам собою перестає тоді існувати.

Послання до євреїв святого апостола Павла, 4, 1 - 13

1 Тому біймося, щоб, коли ще лишається обiтниця увiйти до спокою Його, хтось iз вас не запiзнився. 2 Бо i нам воно сповiщено, як i тим; але не принесло їм користи почуте слово, не з’єднане з вiрою тих, що слухали. 3 А входимо до спокою ми, що увiрували, бо Вiн сказав: «Я поклявся в гнiвi Моїм, що вони не ввiйдуть до спокою Мого», хоч дiла Його були завершенi ще на початку свiту. 4 Бо десь сказано про сьомий день так: «I спочив Бог у день сьомий вiд усiх дiл Своїх». 5 I ще тут: «Hе ввiйдуть до спокою Мого». 6 Отже, як деяким залишається ввiйти до нього, а тi, яким ранiше благозвiщено, не ввiйшли до нього за непокiрнiсть, 7 то Вiн призначає ще якийсь день‚ «нинi», кажучи через Давида, що пiсля такого довгого часу, як раніше сказано: «Нинi, коли почуєте голос Його, не зробiть жорстокими сердець ваших». 8 Бо коли б Iсус Hавин дав їм спочинок, то не було б сказано пiсля того про iнший день. 9 Тому для народу Божого залишена ще субота. 10 Бо, хто ввiйшов до спокою Його, той i сам заспокоївся вiд дiл своїх, як i Бог вiд Своїх.

11 Отже, постараймось увiйти до цього спокою, щоб хто за тим самим прикладом не впав у непокiрнiсть. 12 Бо слово Боже живе i дiйове, та гострiше вiд усякого меча двосiчного: воно проникає до роздiлення душi й духу, суглобiв i мізкiв, i судить помисли й намiри сердечнi. 13 I немає створiння, схованого вiд Hього, але все оголене i вiдкрите перед очима Його: Йому дамо звiт.

Толкова Біблія

"Ще залишається обітниця входу до Його ...", - обітниця і спокій іншого роду, відмінні від обітниці і спокою старозавітного Ізраїлю, мали перетворювальне значення у ставлення до християнського спокою.

… Не принесло їм (євреям) користі слово почуте, бо не поєднане з тією вірою, яку вони мали б були засвоїти з того, що чули.

…Як старозавітного спокою не удостоїлися ті, хто не повірив, так і ми входимо в свій спокій тільки вірою.

Якби звані до спокою виявилися гідними обіцянки Божої, спокій був би досягнутий ними. Але ці звані виявилися недостойні. І думка про спокій Божий для них залишилася невиконаною. Тому призначений був для досягнення бажаючими спокою Божого новий термін (ще ... суботство, 9 ст.), який і повинен бути використаний, інакше доля недбалих повториться...

Завдання справ людини - друге творіння - повернення людиною втраченого єднання з Божеством. Ті, що досягли цієї мети вірою в Христа, благодаттю Його, перемогою над гріхом і світом, успадковують спокій Божий, удостоюються посильної для них участі в Божественній славі і блаженстві.

Роздiлення душi й духу, суглобiв i мізкiв… Деякі на підставі цього місця і 1 Фес. 5:23 стверджують, що Св. Письмо визнає трьохскладове людське єство: тіло, душа і дух. Тіло - як вища, матеріальна оболонка людини, дух - самосвідоме, вище, Божественне начало, і душа - оживляє тіло і забезпечує зв'язок його з духом; тіло - оболонка душі, душа - оболонка духу.