Євангеліє: Якщо око твоє буде чистим, то і все тіло твоє буде світлим

Сьогодні читаємо Євангеліє про те, що справжнє світло, тобто Господа нашого Ісуса Христа, може побачити тільки світле око. А для цього потрібно очиститися від усілякої темряви. Тоді людина сама починає випромінювати світло...

Євангельські читання 11 листопада

Євангеліє від Луки, 11, 34 - 41

34 Світильником тіла є око; отже, якщо око твоє буде чистим, то і все тіло твоє буде світлим; а якщо воно буде нечистим, то і тіло твоє буде темним. 35 Отже, дивись, щоб світло, яке в тобі, не стало темрявою. 36 Якщо ж тіло твоє все світле і немає жодної темної частини, то буде світле все так, ніби світильник сяйвом освітлює тебе.

37 Коли Він говорив це, один фарисей запросив Його до себе на обід. Він прийшов і возліг. 38 Фарисей же здивувався, побачивши, що Він не вимив рук перед обідом. 39 Але Господь сказав йому: нині ви, фарисеї, очищаєте зовні чашу і блюдо, а нутро ваше сповнене злодійства та лукавства. 40 Нерозумні! Чи не Той, Хто створив зовнішнє, створив і внутрішнє? 41 Краще подавайте милостиню з того, що маєте, тоді все буде у вас чисте.

Толкова Біблія

Тут Господь показує, що марно пред'являють Йому фарисеї вимогу чудесних знамень. Навіщо ці знамення, коли у Христі явилося світло божественного одкровення, яке може бачити кожен? Потрібно тільки мати здорові очі душі, щоб сприйняти це світло; під свічкою можна розуміти Самого Христа як світло світу.

Він прийшов до фарисея для того, щоб дати настанови фарисеям (Феофіл.).

Фарисей, ймовірно, в душі своїй здивувався тому, що Христос, який щойно вигнав біса, не зробив, сідаючи за обід, звичайного обмивання рук (пор. Мк. 7: 2).

Господь починає викривати фарисеїв в хибному благочесті, повторюючи те саме, що, за Євангелієм від Матфея, він висловив у своїй промові проти фарисеїв в Єрусалимі (Мф. 23).

Можна вважати, що єв. Лука тільки використав для опису цього обіду викриття Христа фарисеїв. Насправді навряд чи можна допустити, щоб Господь звернувся з викриттями до господаря дому і його друзів: їм місце є саме там, де вони знаходяться у єв. Матфея.

39 Але Господь сказав йому: нині ви, фарисеї, очищаєте зовні чашу і блюдо, а нутро ваше сповнене злодійства та лукавства.

У Матфея це висловлено дещо не так (Мф. 23:25). Там порівнюється зовнішність і внутрішній зміст кухля, а тут - зовнішня чистота посудин і внутрішня нечистота тих, що пили і їли з них.

Бог створив і зовнішні речі, і внутрішній світ людини. Як же нерозумно дбати про чистоту тільки зовнішнього творіння Божого, забуваючи про внутрішній свій світ!

41 Краще подавайте милостиню з того, що маєте, тоді все буде у вас чисте.

Цей стих представляється дуже важким для пояснення. Вельми несподіваним є висновок: "подавайте милостиню". Причому тут давання милостині? Адже йшлося про вмивання рук перед обідом...

Б. Вейс вважає за можливе, проте, встановити деякий зв'язок цього стиха з попереднім. "До того, що сказано в ст. 40-му, - каже він, - тут понад те вказано ще спосіб, як очищати чаші і блюда: потрібно віддавати те, що містять в собі ці чаші і сосуди (внутрішнє їх) як милостиню, - і ось все для вас в такому випадку буде чистим - не знадобиться і встановлених у вас обрядових очищень! Вони вам не будуть потрібні тому, що вам все буде чисте - ніщо не забруднить вас!" Дуже можливо, що фарисеї справді не любили подавати милостиню і Господь в цьому випадку викриває цей їхній недолік. Але, у всякому разі, таке тлумачення не можна не визнати дещо штучним.

Більш правдоподібним є інше пояснення цього місця, дане Клейном...

Клейн знаходить подібність між настановою Христа в розглянутому стиху і словами пророка Ісаї про те, в чому полягає сутність обмивання. На думку пророка (Іс. 1:16), сутність обмивання полягає в очищенні себе від нечистоти гріховної, і Господь тут подає початок 16-го стиха з 1-ї глави Ісаї. Але вжите тут у Ісаї дієслово "Закк" (в формі "гізакку") єв. Матфей переклав правильно словом "очищати" (Мф. 23:26: очисти перш...), а єв. Лука зрозумів його в його пізнішому, арамейському, значенні: "давати милостиню".

Тому, якщо замінити тут корінне слово "гізакку" словом "очистіть" (те, що у вас є), то сенс вийде зрозумілішим, і збережеться зв'язок з попереднім стихом. Господь радить фарисеям очистити або тримати в чистоті все, що вони мають: не одні кухлі, і не руки тільки - а й душу свою. Тоді їм не страшна буде ніяка зовнішня нечистота.

---

Послання до колосян святого апостола Павла, 2, 20 – 3, 3

20 Отже, якщо ви з Христом померли для стихiй свiту, то для чого ви, як тi, що живуть у свiтi, дотримуєтесь постанов: 21 не доторкайся, не споживай, не займай 22 все нищи вживанням — за заповiдями та вченням людським. 23 Воно має тiльки вигляд мудрос­ти в самовiльному служiннi, смиренномудростi та виснаженнi тiла, але не має будь-якого значення‚ крім хіба насичення плотi.

1 Отже, якщо ви воскресли з Христом, вишніх шукайте, де Христос сидить праворуч Бога, 2 про горнє помишляйте, а не про земне. 3 Бо ви померли, i життя ваше сховано з Христом у Бозi;

Толкова Біблія

Для апостола є досить дивним та обставина, що Колоські християни, які як християни вже померли з Христом і з цим залишили ті початкові щаблі розвитку ( «стихії світу» пор. Кол. 2: 8), на яких вони колись перебували, що ці християни знову немов живуть в світі - в тому світі, який ще продовжує керуватися у своєму житті цими елементарними знаннями («стихіями світу») - знову дозволяють ставити себе в залежність від різних правил або постанов, що мають характер строгих і твердих приписів (такий сенс має вираз «тримайтеся, постанов» - грец. δογιχατίζεσθε від δόγμα = припис).

Приписи ці відносяться до різних сортів страв і питва, про які лжеучителі говорили: «Не торкайся, ане їж, не рухай».

Проти такого Ап. каже, що все це, тобто їжа і питво, знищиться… перетравлюється, і ніякої шкідливої в моральному відношенні дії на людину справити не може.

Єретики керуються, в цьому випадку окремими правилами, які склалися між юдеями в якості додатків до закону Мойсея і вченням або різними філософськими поглядами, які лежали в основі цих правил.

Якщо про єретичні догмати поширюється чутка (Λόγος) як про премудрі правила, внаслідок того, що вони вимагають самовільного або нового роду богошанування (έθελοθρησκία), внаслідок смирення і аскетичного виснаження тіла, то це зовсім не залежало від того, щоб ці правила мали реальне значення (ουκ έν τιμή τινί).

Можна навіть сказати, що ці правила призводять зовсім не до тих цілей, які вказували єретики. Останні саме стверджували, що дотримання їх правил підійме християнина над порухами чуттєво-гріховної природи, а тим часом насправді людина приходила до ситості плоті (πλησμονή τ. Σαρκός), тобто до гордості, зарозумілості. «Плоть», або плотська сгорона людини, тішилася тут свідомістю особливих своїх заслуг, - тих, хто перебував в придушенні тілесних потреб.

У повчальній частині свого послання Ап. перш за все говорить, що справжнє християнське життя полягає у відмові від усього земного і в спілкуванні з Богом (Кол. 3: 1-4). З огляду на це християни повинні звільнятися від пристрастей і прикрашати себе чеснотами, які відповідають суті нової людини (Кол. 3: 5-17). Християни воскресли з Христом (див. Рим. 6: 4 і Еф. 2: 6) до нового життя і тому всі думки їх повинні прагнути туди, де знаходиться Христос, тобто до неба.

Християни повинні «думати», тобто всім своїм внутрішнім настроєм бути прив'язані до горнього світу. Але це не значить, що Ап. абсолютно не визнавав потреби піклуватися і про земне: тут же, у другій половині глави, Ап. напр. навчає віруючих бути особливо уважними до обов'язків, що накладаються земним, саме сімейним, життям, і взагалі він не заперечував можливість для християнина користуватися і насолоджуватися благами земними (пор. 1 Кор. 6:12, 1 Кор. 10:23). Тільки ці блага ніяк не повинні в серці християнина витіснити головної турботи - про вічне, небесне.

Чому земне не може особливо привертати до себе розум віруючого? Тому що він помер для гріховного життя, яким зазвичай є життя земне (Рим. 6: 2).

«І життя ваше» - тобто ваше справжнє життя, майбутнє, до якого ви тепер повинні готуватися, поки ще «поховане з Христом у Бозі» або у Бога.