Євангеліє: Хрещення Іоанове було з небес чи від людей?

Сьогодні читаємо Євангеліє про великого пророка Іоана, Предтечу і Хрестителя Господа нашого Ісуса Христа...

Євангельські читання 11 грудня

Євангеліє від Луки, 20, 1 - 8

1 І сталося в один з тих днів, коли Він навчав народ у храмі і благовістив, прийшли первосвященики і книжники зі старійшинами. 2 І запитали Його: скажи нам, якою владою Ти це робиш, або хто дав Тобі цю владу? 3 Він сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, скажіть Мені — 4 хрещення Іоанове було з небес чи від людей? 5 Вони ж, міркуючи між собою, говорили: коли скажемо, що з небес, то Він скаже: чому ж ви не повірили йому? 6 А коли скажемо, що від людей, то весь народ поб’є нас камінням, бо він упевнений, що Іоан є пророк. 7 І відповіли: не знаємо, звідки. 8 Ісус сказав їм: то і Я не скажу вам, якою владою це роблю.

Аверкій, архієпископ

Коли Господь знову прийшов до храму і почав, як зазвичай, вчити, приступили до Нього первосвященики і старійшини з лукавим питанням.

2 І запитали Його: скажи нам, якою владою Ти це робиш, або хто дав Тобі цю владу?

Тобто яке право має Він розпоряджатися в храмі - виганяти людей, які торгують, і вчити їх. Зрозуміло, що це не питання людей, які бажають знати істину, а лукаві питання злісних ворогів для того, щоб зловити Господа в слові.

Але Господь, не відповідаючи прямо на їх підступне запитання, Сам ловить їх на слові.

Питання про хрещення Іоана було в той же час питанням про його пророче достоїнство і про Божественне його призначення. Іоан свідчив про Ісуса, як про Месію, Сина Божого, що взяв на себе земні гріхи світу. Визнати його посланцем Божим - це означало визнати Ісуса Месією, і тоді вирішується питання, якою владою Ісус творить те, що дратувало юдеїв.

Фарисеї були поставлені в складне становище ... Визнати відкрито Іоанн пророком означало прийняти і його свідчення про Ісуса як про Сина Божого.

... Знаючи, що народ шанував св. Іоана як пророка і боячись, що народ закидає їх камінням, якщо вони зважитимуться сказати, що Іоан не пророк, вони не наважилися дати конкретної відповіді, сказавши: «Не знаємо».

8 Ісус сказав їм: то і Я не скажу вам, якою владою це роблю.

Такий синедріон, що не міг ухвалити конкретного рішення на таке важливе питання, показав себе неспроможним і не заслуговував відповіді Господа. Тому і Господь відповідав: «І я не скажу вам, якою владою це роблю».

На це питання зайве було і відповідати, бо вони, звичайно, прекрасно знали, якою владою Господь діє, але свідомо противилися цій владі.

Усі три синоптики оповідають про цю розмову абсолютно узгоджено.

---

Перше послання до Тимофія святого апостола Павла, 1, 18 – 20, 2, 8 - 15

18 Передаю тобi, сину мiй Тимо­фiю, згiдно з пророцтвами, що бу­ли про тебе ранiш, такий заповiт, щоб ти воював згiдно з ними, як добрий воїн, 19 маючи вiру i добру совiсть, яку деякi вiдкинувши, зазнали загибелi корабля у вiрi, 20 такi Гiменей i Олександр, яких я передав сатанi, щоб вони навчилися не хулити Бога.

8 Отже, бажаю, щоб на всякому мiсцi мужi пiдносили молитви, пiднiмаючи чистi руки без гнi­ву та сумнiву; 9 щоб також i жiнки, в пристойному вбраннi, з соромливiстю i цнотливiстю прикрашали себе не заплiтанням волосся, не золотом, не перлами, не дорогоцiнним одягом, 10 а добрими дi­ла­ми, як личить жiнкам, якi присвячують себе благочестю. 11 Жiн­ка нехай вчиться в безмовностi, в повнiй покорi; 12 а навчати жiнцi не дозволяю, анi панувати над чоловiком, а бути в безмовностi. 13 Бо спершу був створений Адам, а потiм Єва; 14 i не Адам був спокушений; а жiнка, спокусившись, вдалася до переступу; 15 а втiм, спа­­сеться через народження дiтей, якщо буде у вiрi й любовi та в святостi з цнотою.

Толкова Біблія

Тут апостол застерігає Тимофія мати ту добру віру, яку завжди проповідував Апостол Павло. Як стимул до такої твердості у вірі апостол вказує на "пророцтва" щодо Тимофія. Очевидно, апостол має тут на увазі промови натхненних членів Церкви в Лістрі, які передбачали апостолу те, що Тимофій надасть багато послуг Церкві, і радили Павлу взяти його собі в помічники. Апостол Павло вчинив так, як радили йому лістрійські пророки (пор. 1 Тим. 4:14).

Щоб ти воював згідно з ними. Тимофій повинен діяти як борець за істинну віру, у світлі пророцтв щодо нього.

Маючи віру та добру совість. І віра, і добра совість є озброєнням християнського пастиря (пор. Еф. 6:16; 1 Фес. 5: 8). Совість і віра мають одне джерело (1 Кор. 2: 5). Наша совість очищається кров'ю Ісуса Христа (Євр. 9:14), і тому без віри вона не може бути чистою. Так само і справжня віра черпає свою силу в совісті" (Полянський с. 291).

Далі апостол вказує на деяких, що відкинули добру совість, знехтували її голосом і тому зійшли на манівці і почали жити в різних хибних уявленнях.

Як приклад таких людей апостол називає Гіменея і Олександра. Ким були ці Олександр і Гіменей і в чому полягало їх "богохульство" невідомо. Мабуть, інакшоучителі ефеські не викривали цих людей, і Павло тому сам піддав їх покаранню.

На всякому місці - тобто на всіх місцях, де збираються християни для громадського богослужіння.

Підносили молитви - як видно з усього ходу думок, молитви від імені всієї Церкви.

Мужі - тобто чоловіки. Жінкам апостол забороняв активно брати участь у спільному богослужінні (1 Кор. 14:34).

Підіймаючи чисті руки. А підняття рук у молитві було в звичаї не тільки для юдеїв, а й для язичників.

Чисті руки - символ чистоти людських вчинків взагалі.

Без гніву. Християнам того часу природно було іноді виявляти гнівне роздратування проти юдеїв і язичників, що переслідували їх.

Сумніви - і в ставленні до успіху молитви, і в ставленні до людей, які могли здаватися тими, що моляться і не заслуговують молитви.

Апостол хоче, щоб жінки при молитві були присутні б у пристойному вбранні, так і завжди в житті своєму нехай прикрашають себе не заплітанням волосся (пор. 1 Пет. 3: 5, 6), але добрими справами, зі скромністю та невинністю, властивими переважно жіночій статі.

Під "добрими справами" розуміються взагалі хороші вчинки і, зокрема, благодійність.

Настанови щодо жінок і чоловіків повторюють ті ж думки, висловлені апостолом в 1 Кор. 14:34 і наст.

Панувати над чоловіком (αύθεντειανδρός), тобто ставати на місце чоловіка в богослужбовому зборах.

Чому жінка не повинна ставати вище чоловіки - апостол роз'яснює це посиланням на два факти з історії людства. Адам, як створений перше жінки, природно був її учителем і керівником: так і тепер чоловік повинен бути керівником жінки.

Далі, Біблія повідомляє, що спокусилася вмовляннями змія жінка - про Адама не сказано, щоб він спокусився. Значить, жінка за своєю вдачею дуже слабохарактерна, податлива на обман, і тому, звичайно, їй не личить виступати в якості такої, що керує чоловіком.

Якщо в посл. до Рим. 5:12 першовинуватцем гріха називається чоловік, то це пояснюється тим, що чоловік був у очах апостола головним відповідачем за все, що сталося, як глава сім'ї.

Спа­­сеться через народження дiтей, якщо буде у вiрi й любовi та в святостi з цнотою.

В народженні дітей, за словами апостола, можливість спасіння для жінки, а не в її поривах до керування церковного. Можна подумати, що тут апостол натякає на ті страждання, які супроводжують народження дітей у жінок і які становлять для неї немов покарання за її гріх і нагадують їй про необхідність покаяння і самовдосконалення.

Але… природніше вважати, що апостол тут вказує жінці на те, що вона спасіння або щастя може знайти в сімейному житті, народжуючи і виховуючи дітей, причому повинна зберігати завжди чистоту, віру і любов християнську.