Євангеліє: Не бійся, мале стадо!

Сьогодні читаємо Євангеліє про наші земні "скарби" - пристрасті й прив'язаності...

Євангельські читання 14 грудня

Євангеліє від Луки, 12, 32 - 40

32 Не бійся, мале стадо! Бо Отець ваш благозволив дати вам Царство. 33 Продайте майно ваше і роздайте милостиню. Зробіть собі гамани, що не старіють, і скарб, що не зменшується на небесах, куди злодій не наближається і де міль не точить. 34 Бо де скарб ваш, там і серце ваше буде.

35 Нехай будуть стегна ваші підперезані і світильники засвічені. 36 І ви будьте подібні до людей, які чекають повернення господаря свого з весілля, щоб, коли прийде і постукає, негайно відчинити йому. 37 Блаженні ті раби, господар яких, прийшовши, знайде, що пильнують вони. Істинно говорю вам, що він підпережеться і посадить їх та, підійшовши, послужить їм. 38 І якщо прийде у другу сторожу, і в третю сторожу прийде, і знайде їх так, то блаженні ті раби. 39 Знайте, що, коли б відав господар дому о якій годині прийде злодій, то пильнував би і не дав би підкопати дому свого. 40 Будьте ж і ви готові, бо в яку годину і не гадаєте, прийде Син Людський.

Аверкій, архієпископ

Хоча лжепророки послаблюють Церкву, забираючи від неї необережних овець, вірні чада Церкви не повинні бентежитися малолюдністю і уявною слабкістю істинної Церкви, тому що Господь віддає перевагу малій кількості людей, що зберігають істину…

Той, хто має скарб, постійно перебуває з ним своїми думками, бажаннями і почуттями; тому християнинові, який повинен бути всім серцем своїм на небі, не потрібно захоплюватися земними скарбами, а прагнути до надбання небесних скарбів, якими є чесноти. Для цього необхідно берегти серце своє, як зіницю ока.

Треба бути готовим повсячасно, бо невідомо, коли відбудеться друге пришестя Христове або прийде смерть, що для людини має однакове значення, бо і в тому, і в іншому випадку людина повинна буде дати відповідь Богові в тому, як вона проводила своє земне життя.

«Нехай будуть стегна ваші підперезані» - образ взятий з традиційного східного широкого одягу: коли потрібно було щось робити, цей широкий і довгий одяг перетягували поясом, щоб він не заважав. Цей вислів означає «бути готовим».

Вислів «Світильники запалює» висловлює ту ж думку: раби повинні бути готові зустріти свого господаря із запаленими світильниками, коли він повертається додому вночі.

Як гарні слуги повинні бути готові зустріти свого господаря в будь-який час ночі, коли б він не повернувся, «в другу варту і в третю», так справжні послідовники Господа Ісуса Христа повинні бути завжди морально готові зустріти Його друге пришестя.

За цю духовну пильність Господь обіцяє блаженство - «блаженні вони». Це блаженство образно представляється тим, що господар сам стане прислуговувати своїм рабам, зробивши їх немов своїми гостями - це найбільша честь, яка тільки може бути віддана рабам за східними звичаями.

За своєю несподіваністю і раптовістю пришестя Господа нерідко порівнюється з приходом злодія.

Послання до галатів святого апостола Павла, 3, 8 - 12

8 I Писання, передбачаючи, що через вiру Бог виправдає язичникiв, передвiстило Авраамовi: «У тобi благословляться всi народи». 9 Отже, ті‚ що від віри‚ благословляться з вiрним Авраамом, 10 а всi тi, що утверджуються на дiлах закону, перебувають пiд прокляттям. Бо написано: «Проклятий усякий, хто не виконує постiйно всього, що написано в книзi закону». 11 А що законом нiхто не виправдається перед Богом, це зрозумiло, бо праведний вiрою живий буде. 12 Закон не вiд вiри; але хто виконує його, той живий буде ним.

Толкова Біблія

Тут Апостол роз'яснює думку попереднього стиха. Він назвав віруючих істинними синами Авраама тому, що саме Слово Боже або Бог благовістило Аврааму, що в ньому благословляться або отримують спасіння всі народи, а не тільки народ єврейський. В його особі отримували цю обітницю всі, хто згодом мав таку ж віру в Бога, яку мав Авраам.

Звідси, як наслідок, виходить те, що саме віруючі в усіх країнах і серед усіх народів отримують благословення з вірним, твердим у вірі, Авраамом. Значить, спасає людей не закон, а віра.

Тепер Апостол доводить свою думку "від протилежного". Св. Письмо - каже він - проклинає кожну людину, яка не дотримується закону у всій сукупності його приписів (Втор. 27:26). Очевидно, що людина, яка перебувала під законом, вже не могла розраховувати на отримання обітниць. Навпаки, вона відчував постійно над собою прокляття, що висіло над нею як Дамоклів меч. Правда, прокляття це падало тільки за тієї умови, якщо підлеглий закону не виконував усіх приписів закону, без винятку; той же, що виконував всі приписи, отримував життя (ст. 12). Але, як показує Ап. далі, не було жодної людини, яка би відповідала останній умові.

…Природніше буде, якщо ми другу половину 11-го стиха і стих 12-й визнаємо вставками і складемо такий висновок з 11-го і 13-го стихів: "а так як в межах закону ніхто не буде виправданий у Бога, то Христос викупив нас від прокляття закону, ставши за нас прокляттям".

Ап. хоче сказати: "адже вам тепер уже з того, що сказано вище (Гал. 2:16 і наст.), видно, що праведний житиме внаслідок віри своєї, а не внаслідок того, що він буде виконувати діла закону (Ап. говорить тут словами прор. Авакума (Авв. 2: 4), на які він вже, ймовірно, в бесідах з Галатії неодноразово посилався).

Якщо ж іудействуючі наполягають на тому, щоб за віри, яку вони, звичайно, не могли заперечувати як умову виправдання, дотримувався ще й закон, то Ап. виступає проти такого поєднання настільки різнорідних елементів: Закон не від віри, тобто не може мати своїм життєвим керівним началом віру. Він вимагає, головним чином, виконання своїх настанов, для того, щоб людина могла отримати життя (Лев. 18: 5).