Євангеліє: Маючи очі, не бачите, маючи вуха, не чуєте?

Сьогодні читаємо Євангеліє про "знамення з неба" і "закваску фарисейську".

Євангельські читання 23 грудня

Євангеліє від Марка 8, 11 - 21

11 Вийшли фарисеї, почали сперечатися з Ним і вимагали від Нього знамення з неба, спокушаючи Його. 12 І Він, тяжко зітхнувши, сказав: чого рід цей вимагає знамення? Істинно кажу вам: не дасться родові цьому знамення. 13 І, залишивши їх, знову увійшов у човен і відбув на той бік. 14 При цьому ученики Його забули взяти хлібів і, крім однієї хлібини, не мали з собою в човні нічого. 15 А Він заповідав їм, кажучи: глядіть, стережіться закваски фарисейської і закваски Іродової. 16 І, розмірковуючи, один одному говорили, що хлібів немає у них. 17 Ісус, зрозумівши, говорить їм: чого ви міркуєте про те, що немає у вас хлібів? Чи ще не збагнули і не розумієте? Чи ще окам’яніле у вас серце? 18 Маючи очі, не бачите, маючи вуха, не чуєте? 19 Чи не пам’ятаєте, коли Я п’ять хлібів переломив для п’яти тисяч чоловік, скільки повних кошиків набрали ви залишків? Говорять Йому: дванадцять. 20 А коли сім для чотирьох тисяч, скільки кошиків набрали ви того, що залишилося? Сказали: сім. 21 І сказав їм: як же не розумієте?

Аверкій, архієпископ

Як тільки Ісус вийшов на берег, до Нього негайно приступили фарисеї і садукеї, які, очевидно, чекали Його тут навмисне (Мф. 16: 1). Ці дві секти різного спрямування (фарисеї - консерватори, а садукеї - ліберали-вільнодумці), між собою ворогували, а у ставленні до Господа діяли вороже з повною одностайністю.

Його випробовуючи, тобто лицемірно, нещиро вони стали просити, щоб Він показав їм знак з неба, тобто таке чудесне свідчення, яке могло б бути і для них, і для всього народу чітким доказом Його достоїнства як Месії.

Будучи впевнені, що і цього разу Господь їм в цьому відмовить, вони хотіли мати в цьому новий привід розголошувати, що Ісус, котрий не може дати свідчення із неба, не може бути Месією.

У відповідь на це Господь різко докорив фарисеям, назвавши їх лицемірами, за те, що вони, вміючи судити за відомими ознаками про майбутню погоду, не хочуть помічати явних ознак, що свідчать про Його месіанську гідність, і знову сказав, що знамення не буде їм дано, окрім знамення пророка Іони (див. Мф. 12: 38-45)

Аби не продовжувати розмову з лицемірами, Господь, який щойно прибув на цю сторону озера, знову сів з Апостолами в човен і відправився на іншу сторону.

Ця поспішність не дала можливості Апостолам запастися хлібами.

Тим часом, Христос, переймаючись через духовну сліпоту фарисеїв та садукеїв і бажаючи застерегти Своїх учнів від впадання в подібний згубний стан, сказав їм: Глядіть, остерігайтеся закваски фарисейської та садукейської!

Св. Марк, замість садукейської, говорить «Іродової» , сенс чого один і той же, бо Ірод-Антипа належав до секти садукеїв.

Апостоли не зрозуміли цього застереження, вирішивши, що цими словами Господь докоряє їм за те, що вони не взяли з собою хліба.

Тоді Господь дійсно дорікнув їх за маловір'я, нерозуміння і забудькуватість, нагадавши їм про недавнє двократне чудесне насичення декількох тисяч народу кількома хлібами.

Тільки після цього напоумлення учні зрозуміли, що Ісус цими словами застерігає їх від фарисейської та садукейської поведінки.

Друге послання до Тимофія святого апостола Павла, 2, 20 - 26

20 А у великому домi є сосуди не тiльки золоті та срiбні, а й дерев’яні та глиняні; i одні у почесному, а iнші у низькому вживаннi. 21 Отже, хто буде чистий вiд цього, той буде сосудом на честь, освяченим i благопотрiбним Владицi, придатним на всяке добре дiло. 22 Юнацьких похотей уникай, а тримайся правди, вiри, лю­бови, миру з усiма, хто кличе Гос­пода вiд чистого серця. 23 Вiд нерозумних та безглуздих змагань ухиляйся, знаючи, що вони породжують сварки; 24 раб же Господній не повинен сваритися, а бути до всiх привiтним, повчальним, незлобливим, 25 з лагiднiстю наставляти противникiв, чи не дасть їм Бог покаяння до пiзнання iстини, 26 щоб вони звiльнилися вiд тенет диявола, який упiймав їх живими у свою волю.

Толкова Біблія

Кого слід розуміти тут під сосудами? Звичайно, окремі християни так чи інакше сприяють прогресу церковного життя. Але між християнами є відмінність в даруваннях.

Одні, з милості Божої, мають незвичайні дарування, володіють, напр., блискучим ораторським талантом, інші ж завжди виглядають надзвичайно скромними, тому що не володіють ніякими видатними здібностями (пор. Мф. 13:23; 1 Кор. 12:14 і наст.).

Перших можна назвати сосудами, зробленими з блискучих і дорогих матеріалів - з золота і срібла, другі виготовлені з дерева і глини. Але й останні мають часто велике значення в житті Церкви.

З іншого боку, в Церкві є сосуди, в які збирається, так би мовити, все сміття з дому - це люди безбожні, нечестиві, хоча і продовжують носити ім'я християн.

Такі люди, звичайно, можуть бути і серед тих осіб, які мають особливі обдарування.

Тимофій не повинен, тому, захоплюватися зовнішністю, а повинен оцінювати людей за їхніми внутрішніми якостями. Якщо видатний християнський оратор сам не відійшов від язичницьких звичок, від нього Тимофій повинен подалі (від цього очистить себе).

І кожен християнин, який відокремлюється від таких нечестивих людей, якщо ще не може бути названий посудиною в "честі", то може стати таким згодом (пор. 1 Кор. 12: 22-25).

Юнацьких похотей уникай - тобто не захоплюйся властивими молодим людям поглядами на речі.

Молодь часто захоплюється зовнішнім блиском, не надаючи значення внутрішнім якостям людини.

Тимофій повинен діяти інакше. Він повинен оцінювати людей з точки зору християнської моралі і шукати собі друзів тільки серед людей чесних і тих, які щиро люблять Бога.

Різних суперечок, хоча б інші тут показували свої високі розумові здібності, Тимофій повинен уникати (пор. 2 Тим. 2:14).

У приклад християнам Тимофій повинен зі свого боку являти лагідність і незлобливість в обговоренні різних питань серед членів Церкви.

Навіть з противниками Церкви - іудеями і язичниками - він не повинен входити в суперечки, а лагідно наставляти їх, чекаючи, що Бог дасть їм можливість повірити проповіді Тимофія... ... І таким чином вирватися з диявольських сітей, в яких вони заплуталися (пор. Еф. 2: 2).