Євангеліє: Мати Моя і брати Мої — це ті, що слухають слово Боже і виконують його

Сьогодні читаємо Євангеліє про світло божественне, яке ми повинні прийняти.

Євангельські читання 9 листопада

Євангеліє від Луки, 8, 16 - 21

16 Ніхто, засвітивши світильник, не покриває його посудиною або не ставить під ліжко, а ставить на свічник, щоб ті, що входять, бачили світло. 17 Бо немає нічого таємного, що не стало б явним, ні прихованого, що не стало б відомим і не відкрилося б. 18 Отже, пильнуйте, як слухаєте: бо хто має, тому дасться, а хто не має, у того відбереться і те, що він думає мати.

19 Прийшли до Нього Мати і брати Його, і не могли доступитися до Нього через народ. 20 І сповістили Його, кажучи: Мати Твоя і брати Твої стоять зовні, бажаючи бачити Тебе. 21 Він же сказав їм у відповідь: мати Моя і брати Мої — це ті, що слухають слово Боже і виконують його.

Борис Гладков

Ви повинні освітити світлом Мого вчення весь світ; і як світло не може не світити, так і ви, пройняті духом Мого вчення, не в силах будете не освітлювати ним світ. Не може сховатися від поглядів подорожнього місто, що стоїть на верху гори (Мф. 5:14), і запалену свічку ставлять так, щоб світила всім у домі. Так і запалене Мною в вас світло істини нехай світить всьому світу! Нехай бачать всі ваші добрі справи! Хай здивуються смиренню і лагідності, з якими ви будете переносити всі гоніння і страждання, і нехай прославлять Отця вашого Небесного, що дав вам таку силу!

Ці слова Ісуса можна застосувати до всіх, просвітлених Його вченням. Прийнявши світло Христове, ми не повинні, ми не можемо приховувати його від поглядів оточуючих, затінювати його вельми поширеним почуттям хибного сорому і страхом бути «відсталими» для сучасного безбожництва.

Аверкій (Таушев), архієпископ:

Не слід боятися наклепу: віра і неповинність згодом відкриються чітко.

«Хто має, тому дасться, а хто не має, у того відбереться і те, що він думає мати "- прислів'я неодноразово повторюване Господом в різних місцях Євангелія (Мф. 25:29, Лк. 19:26). Сенс його той, що багатий при старанності ще більше і більше багатіє, а бідний в лінощах і останнє втрачає. У духовному сенсі це означає: ви, Апостоли, з дарованим вам вже пізнанням таємниць Царства Божого, можете проникати все глибше і глибше в таємниці, розуміти їх дедалі досконаліше; народ втратив би і те убоге знання цих таємниць, яке ще залишилося у нього, якби при одкровенні цих таємниць не дати йому в допомогу образної мови, більше для нього зрозумілою.

Св. Златоуст пояснює це так: "Хто сам бажає і прагне надбати дари благодаті, тому й Бог дарує все; а в кого немає цього бажання і старання, тому не принесе користі і те, що, як йому здається, він має".

Св. Матфей вказує, що ... Матір Господа і зведені брати Його осторонь стали і послали повідомити про них Господу, не будучи в змозі протовпитися до Нього через безліч людей, що оточували Його.

Згадувані тут "брати Ісуса" в деяких місцях Євангелія називаються за іменами, а саме: Яків, Йосиф, Симон та Іуда (Мф. 13: 54-56), причому з зіставлення розповіді всіх чотирьох Євангелій про жінок, що стояли на Голгофі при хресті Ісусовому і потім йшли до гробу в день Воскресіння Христового, зрозуміло, що матір'ю цих "братів Ісуса" була Марія Клеопова, яку єв. Іоан називає "сестрою Матері Його" (Ін. 19:25).

Мабуть, Марія Клеопова була двоюрідною сестрою Матері Господа, так як Вона була єдиною дочкою Своїх батьків Іоакима і Анни. За переказами, ця Марія була дружиною Клеопи, який і був батьком "братів Ісуса".

За іншим переказом, ці "брати Ісуса" були дітьми Йосифа-обручника від його першого шлюбу, а, дуже можливо, що приводить в повну узгодженість обидва ці перекази, "брати Ісуса" були дітьми Йосифа і дружини померлого бездітним (за законом діверства) брата його або близького родича Клеопи - Марії Клеопової. У всякому разі, "братами" у євреїв називалися не тільки рідні брати, а й двоюрідні, і троюрідні, і взагалі близькі родичі.

Господь завжди мав ніжне почуття до своєї Матері, і, навіть висячи вже на хресті, доручив Її турботам Свого улюбленого ученика. Але тут, коли під час розмови з народом, Його хотіли відірвати від цього, Він показав усім, що виконання волі Отця Небесного для Нього вище родинних почуттів: "Хто буде виконувати волю Отця Мого Небесного, той Мені брат і сестра і мати" .

Друге послання до коринф’ян святого апостола Павла, 3, 12 - 18

12 Маючи таку надiю, ми дiємо з великим дерзновенням, 13 а не так, як Мойсей, який клав покривало на обличчя своє, щоб сини Ізраїлевi не дивилися на кiнець того‚ що минає. 14 Та їхнiй розум заслiпився: бо те ж саме покривало донинi лишається незнятим при читаннi Старого Заповiту, бо воно знiмається Христом. 15 Донинi, коли вони читають Мойсея, покривало лежить на серцi їхньому, 16 але коли навертаються до Господа, тодi це покривало знiмається. 17 Господь є Дух; а де Дух Господнiй, там свобода. 18 А ми всi‚ вiдкритим обличчям, як у дзеркалi, дивлячись на славу Господню, перетворюємося на той же образ вiд слави у славу, як вiд Господнього Духа.

Толкова Біблія

Маючи таку надію. Ап. висловлює тут впевненість в тому, що велич його служіння не знищили.

… Ми нічого не приховуємо і не походимо на Мойсея, який приховував від Ізраїля сяйво свого обличчя (див. Вих. 34: 33-35). Ап., втім, не принижує цим порівнянням Мойсея, а тільки вказує тут на його педагогічну мудрість, яка спонукала його вжити заходів для приховування від євреїв сяйва свого обличчя.

На кінець того…. Щоб вони не прийшли до переконання в тому, що закон і законне служіння повинне мати кінець. Це, звичайно, змусило б їх зневажливо ставитися до вимог закону. А про те, що закон з часом повинен втратити свою обов'язкову силу, вони могли здогадатися в тому випадку, якщо б помітили ослаблення сяйва на обличчі Мойсея.

Таким чином, Ап. тут доповнює, звичайно, на підставі переказів іудейської Церкви, пояснення мотивів, які керували Мойсеєм тоді, коли він закривав обличчя своє. Подібні тлумачення зустрічаються у 1 Кор. 10: 1 і наст., Гал. 4:21 і наст..

Звідси і до кінця глави мова йде про наслідки, які мала для Ізраїля та обставина, що Мойсей закривав своє обличчя покривалом.

Далі під покривалом мається на увазі тут нездатність переконатися в тому, що служіння Мойсея має закінчитися.

Ап. представляє справу так. Коли в суботу в іудейській синагозі (Діян. 15:21) здійснюється читання Старого Завіту, то цей акт відбуватися немов під прикриттям, яке не дає можливості іудеям вдивитися в Новий Завіт.

Тільки у Христі люди розуміють минуще значення Мойсеєвого служіння.

На серце їх. Серце тут означає центр духовного життя (пор. 2 Кор. 4: 6: Рим. 1:21).

Коли люди навертаються до Господа, тоді покривало здіймається.

Ідеться про тих, які стають віруючими в Христа. Ап. тут має на увазі сповіщення кн. Вихід про те, що коли Мойсей був перед Богом, то знімав з свого обличчя покривало (Вих. 34:34 і наст.). Також зніметься покривало з сердець тих іудеїв, які навернуться, прийдуть до Христа.

Під Господом тут мається на увазі Христос: увійти в спілкування з Христом - все одно що увійти в спілкування зі Св. Духом. Ще в посл. до Римлян Ап. говорив, що Дух Святий належить Христу і в Ньому Христос приходить до віруючих (Рим. 8: 9-11). Чому, однак, тут Ап. Говорить про абсолютну духовність Христа? Треба думати, що він хотів цим показати, що Христос і християнство не пов'язані з буквою і не мають зобов'язань перед законом Мойсеєвим.

«Там свобода», тобто свобода мислити, відчувати і діяти. Дух Господній як Єдиний владика в душі наверненої людини знищує всі покривала, всі перепони, що належать сторонній силі.

«Як у дзеркалі». Повну славу Христову християнин може побачити тільки в майбутньому житті (Ін. 17:24; 1 Ін. 3: 2; Кол. 3: 4), а тут він бачить тільки зображення її в Євангелії (Євангеліє слави Христової - див. 2 Кор. 4: 4).

«Славу Господню», тобто бачимо Христа як Главу Церкви, Заступника за нас на небі, Переможця всіх ворогів Своїх тощо.

«Перевтілювалися в той же образ», тобто так змінюємося, що стаємо схожими на прославленого Христа ще тут, на землі.

«Від слави в славу», тобто з одного ступеня величі переходимо на інший (пор. Рим. 1:17; Пс. 83: 8).

«Як від Господнього Духа» - правильніше: «від Господа, який є Дух» (пор. ст. 17-й). Перетворення наше йде настільки, наскільки посилає нам сили Господь - Дух (πνεύματος).