Євангеліє: Йому належить багато постраждати і бути зневаженим

Сьогодні читаємо Євангеліє про Іллю, який мав приготувати шлях для Господа нашого Ісуса Христа.

Євангельські читання 26 грудня

Євангеліє від Марка, 9, 10 - 16

10 І вони тримали в собі це слово, допитуючись: що то означає, — воскреснути з мертвих. 11 І спитали Його: як же книжники говорять, що раніше належить прийти Іллі? 12 Він же відповів їм: Ілля повинен прийти раніш і приготувати все; і як написано про Сина Людського, Йому належить багато постраждати і бути зневаженим. 13 Але кажу вам, що Ілля прийшов, і вчинили йому, як хотіли, як написано про нього.

14 Прийшовши до учеників, побачив багато народу біля них і книжників, які сперечалися з ними. 15 І відразу, побачивши Його, всі люди здивувалися, і, підбігаючи, вітали Його. 16 Він запитав книжників: про що сперечаєтеся між собою?

Аверкій, архієпископ

Св. Марк додає при цьому подробицю, звичайно, зі слів самого Петра, що учні «тримали в собі це слово», не розуміючи для чого Господу потрібно померти, щоб потім воскреснути.

Переконані тепер уже цілком, що їхній Учитель Ісус є дійсно Месія, вони запитують: «як же книжники говорять, що раніше належить прийти Іллі?»

Господь підтверджує, ніби треба Іллі дійсно раніше прийти «і приготувати все», по-грецьки, власне, «відновити» - «апокатастісі», тобто, як передбачав пророк Малахія (Мал. 4: 5-6): «навернути серця батьків до дітей і серця дітей до батьків їх» або відновити в душах людей початкові добрі і чисті почуття, без чого справа Месії не могла б бути успішною, бо не знайшла б сприятливого підґрунтя в серцях людей, зашкарублих і скам'янілих від тривалого порочного життя ... «так і Син Людський має постраждати від них», тобто, як не пізналися Іллю і умертвили його, так не знатимуть і Месію, і також вб’ють Його.

«Кажу ж вам», говорить далі Господь, «як Ілля вже прийшов, і не пізнали його», тобто Ілля вже прийшов в особі Іоана Хрестителя, який був наділений від Бога силою Іллі і духом, подібним до нього, але його не впізнали, вкинули його в темницю і умертвили його.

Про зцілення біснуватого отрока оповідають всі три синоптики, вказуючи, що воно звершене Господом відразу після сходження з гори Преображення. У цей час багато людей зібралося біля учнів Христових, що чекали Його біля підніжжя гори. За св. Марком, учні мали суперечки з книжниками.

Той же Марк свідчить, що «весь народ», побачивши Христа, що зійшов з гори, «здивувався», ймовірно тому, що на обличчі Його і на всій зовнішності зберігся ще якийсь відблиск тієї слави, якою Господь засяяв на Фаворі.

---

Послання до Тита святого апостола Павла, 1, 5 – 2, 1

5 Для того я залишив тебе на Кри­тi, щоб ти довершив недокiн­чене i поставив у всiх мiстах пресвiтерiв, як я тобi наказував: 6 ко­ли хто непорочний, чоловiк однiєї жiнки, дiтей має вiрних, яких не докоряють у розпустi чи непокiр­ностi. 7 Бо єпископ повинен бути бездоганний, як Божий управитель, не такий‚ що собі догоджає‚ не зухвалий, не гнiвливий, не п’яниця, не забiяка, не користолюбець, 8 а гостинний, благолюбний, цнотливий, справедливий, побожний, стриманий, 9 який дотримується правдивого слова, згiдно з вченням, щоб вiн мав силу й на­ставляти в здоровому вченнi, i вик­ривати противникiв.

10 Бо є багато непокiрних, марнословiв i обманщикiв, особливо з обрiзаних, 11 яким треба затуляти вуста: вони розбещують цiлi доми, навчаючи чого не слiд, заради ганебної користи. 12 З них же самих один вiршотворець сказав: «Критяни завжди неправдомовцi, злi звiрi, черева ледачi». 13 Свiд­чен­­­­ня це справедливе. З цiєї причини викривай їх суворо, щоб вони були здоровi у вiрi, 14 незважаючи на юдейськi байки i накази людей, якi вiдвертаються вiд iсти­ни. 15 Для чистих усе чисте; а для ос­квернених i невiрних немає нi­чого чистого, але оскверненi i розум їхнiй‚ i совiсть. 16 Вони говорять, що знають Бога, а дiлами вiдрiка­ються, будучи огидними i нездатними нi до якого доброго дiла.

1 Ти ж говори те, що згiдне iз здоровим вченням…

Толкова Біблія

На Криті. Острів Крит, на Середземному морі, має 36 миль в довжину і 197 миль в окружності. Острів був густо населений жителями. У 69 році до Р. X він був обернений в Римську провінцію. Серед жителів острова були і іудеї (Діян. 2:11).

Ймовірно, християнство насаджувалось тут прибульцями з першого християнського свята П'ятидесятниці.

Апостол Павло з проповіддю Євангелія прибув на острів Крит після звільнення з першого римського ув’язнення, але недовго тут залишався і замість себе для впорядкування церковних справ залишив Тита.

Бо єпископ.... Ту ж саму особу, яку в п'ятому стиху названо пресвітером, тут називається єпископом. Звідси видно, що тут слово єпископ означає не вищу ієрархічну ступінь священнослужіння, а просто діяльність будь-якого пресвітера, який повинен був спостерігати (έπισκοπεϊν) за церковною громадою, йому дорученою, як єпископи - наприклад, Тимофій або Тит, - спостерігали за цілими церквами, що складалися з багатьох церковних громад.

Згідно з вченням. Тут можна бачити вказівку на існування твердо встановленого символу віри (пор. 2 Тим. 3:14).

Є багато. Тут маються на увазі, звичайно, критські християни, зокрема, ті, що навернулися в християнство з юдейства.

Уста затуляти, тобто так суворо їх викривати, щоб вони замовкали (блаж. Феофілакт).

Розбещують цілі доми, тобто псують своїм вченням цілі сім'ї.

Віршотворець - по-грецьки пророк (προφήτης). Греки називали нерідко поетів пророками, приписуючи їм, очевидно, властивості Бога. Тут мається на увазі критський поет Епіменід, що жив в 6 столітті до Р. X., у якого цитоване місце знаходилося у втраченому вже творі "Про оракулів".

Щоб вони були здорові у вірі. Тут маються на увазі, звичайно, Критяни-християни.

Тут висловлюється та сама думка, яку висловлював Господь Ісус Христос (Мф. 15: 11-20) і сам апостол Павло (Рим. 14:20). Для людей чистих серцем і совістю все здається чистим, і нічого таких людей не опоганює (тіло і його відходи). Для людей же нечистих і в думках і в житті всякий предмет здається таким, який неодмінно повинен викликати в них нечисті думки і побажання.

Під словом «розум» мається на увазі «весь внутрішній зміст людини: настрій, переконання, поняття, думки, наміри і дії; а під словом «совість» - моральне усвідомлення образу думок і дій перед лицем закону» (Троїцький с. 194).