Євангеліє: Даю вам владу наступати... на всяку силу вражу

Сьогодні, в День вшанування Архістратига Михаїла і всіх Небесних сил безплотних, читаємо Євангеліє про владу, яку дам Господь наш Ісус Христос своїм ученикам і, власне, всім християнам...

Євангельські читання 21 листопада

Євангеліє від Луки, 10, 16 - 21

16 Хто слухає вас, той Мене слухає, і хто зневажає вас, той Мене зневажає, а хто зневажає Мене, той зневажає Того, Хто послав Мене.

17 Сімдесят учеників повернулися з радістю і говорили: Господи, і біси коряться нам в ім’я Твоє. 18 Він же сказав їм: Я бачив сатану, що, як блискавка, впав з неба. 19 Ось даю вам владу наступати на змій, і на скорпіонів, і на всяку силу вражу; і ніщо не зашкодить вам. 20 Однак тому не радійте, що духи вам коряться; а радійте тому, що імена ваші записані на небесах. 21 У той час зрадів духом Ісус і сказав: славлю Тебе, Отче, Господи неба і землі, що Ти утаїв це від премудрих та розумних і відкрив те дітям. Так, Отче, бо таке було Твоє благовоління.

Аверкій, архієпископ

Христос вказує, яке велике значення для всіх повинна мати проповідь Його учнів: хто відкидає їх - відкидає Його Самого, а хто ж нехтує Ним - відкидає Того, Хто послав Його, тобто Бога-Отця.

Євангеліст Лука говорить про повернення 70-ти учнів безпосередньо після їх послання, хоча, безсумнівно, між посланням і поверненням минув більш-менш значний проміжок часу. Дехто припускає, що зустріч Господа з учнями сталася в Переї, де Господь Сам ще не проповідував, а інші вважають, що вони повернулися туди ж, звідки були послані, тобто в Галилею.

Побачивши Господа, вони перш за все висловили Йому свою радість з приводу того, що навіть демони коряться їм в ім’я Ісусове. В останніх словах виразилася їх смиренність.

На це Господь ніби сказав: не дивуйтеся, що біси вам коряться, бо начальник їх вже давно скинений: «Я бачив сатану, що, як блискавка, впав з неба». Сяйво блискавки тут видається символом раптовості і швидкості. Іншими словами, Господь сповіщає Апостолам, що Він бачив князя бісівського переможеним і полеглим швидко, як блискавка, а якщо князь їх переможений, то, значить, і його полк буде переможеним.

Господь, як переможець вражої сили, дає цю можливість перемоги над нею і Своїм учням, алегорично називаючи злих духів «зміями» і «скорпіонами».

Головне ж не це, а те, що ученики удостоїлися спасіння і блаженства на небесах. В Писанні Бог іноді образно представляється з книгою, в яку записуються імена і чини Його вірних рабів.

Бути написаним на небесах значить бути громадянином Небесного Царства. Це має тішити більше, ніж будь-яке земне діяння, хоча б навіть таке незвичайне, як вигнання злих духів.

Подальше славослів'я Господа на честь Бога Отця в ст. 21, вислів про пізнання Отця і Сина (ст. 22) і задоволення учнів (ст. 23-24) ми знаходимо і у єв. Матфея, але сказане в інших випадках і при інших обставинах (див. Мф. 11: 25-27 і Мф. 13: 16-17).

Можливо, Господь повторював ці вислови неодноразово. Але у Луки хронологічний зв'язок безсумнівний, на що вказують слова: «в той час» і самі дії Господа: «звернувшись до учеників, сказав» (ст. 22).

Під мудрими і розумними тут розуміються не ті, які самі себе вважають такими. Ймовірно, в даному випадку Господь мав на увазі книжників і фарисеїв, гордих своїм знанням Мойсеєвого закону. Під немовлятами розуміються люди прості, що не вчилися людської мудрості в школах, які не відвідували книжних шкіл іудейських.

У цьому випадку Господь мав на увазі Своїх апостолів, яким відкрив таємниці Царства Божого… Як говорить бл. Феофілакт, «Бог приховав великі таємниці від тих, що визнають себе розумними, тому, що вони стали негідними, вважаючи себе розумними».

Горді своєю уявною мудрістю і знанням Св. Письма книжники та фарисеї не зрозуміли Господа Ісуса Христа і Його вчення. Воно, за їх духовної сліпоти, виявилося прихованим від них, і ось Господь прославляє Свого Отця небесного, що істина Його вчення, прихована від цих «мудрих і розумних», виявилася відкритою «немовлятам» - людям простим і нехитрим, якими були Апостоли і Його найближчі учні і послідовники, які не розумом, але серцем, відчули, що Ісус є справді Месія-Христос.

---

Послання до євреїв святого апостола Павла, 2, 2 - 10

2 Бо коли слово, сповіщене через ангелів, було твер­де і всякий злочин і непослух одер­жували справедливу кару, 3 то як ми уникнемо, не подбавши про таке спасіння, яке, будучи спочат­ку проповідане Господом, стверди­лось у нас тими, хто чув від Нього, 4 при засвідченні Богом знаменнями і чудесами, та різними сила­ми і даруванням Духа Святого з Його волі?

5 Бо не ангелам Бог підкорив майбутнiй всесвiт, про який говоримо; 6 навпаки, хтось десь засвiд­чив, кажучи: «Що є чоловiк, що Ти пам’ятаєш про нього? Або син людський, що Ти вiдвi­дуєш його? 7 Hебагато Ти принизив його перед ангелами; славою i честю вiнчав його i поставив його над дiлами рук Твоїх, 8 усе підкорив пiд ноги його». Коли ж пiдко­рив йому все, то не лишив нiчого непiдкореним йому. Hинi ж ще не бачимо, щоб усе було йому пiдко­рене; 9 але бачимо, що за перетер­п­­лення смерти увiн­чаний славою i честю Iсус, Який небагато був принижений перед ангелами, щоб Йому за благодаттю Божою зазнати смерти за всiх. 10 Бо нале­жало, щоб Той, для Якого все i вiд Якого все, Той, Хто приводить ба­гатьох синiв у славу, вождя спа­сiння їх зробив довершеним через страждання.

Толкова Біблія

"Бо коли слово, сповіщене через ангелів..." - безсумнівно - Закон Мойсея, як чітко сказано в Гал. 3:19. Тут подається, очевидно, іудейський переказ про дарування Закону не безпосередньо від Самого Бога невидимого і незбагненного, але при посередництві Ангелів, так само як і прийняття цього Закону відбулося не безпосередньо народом, але через Мойсея, що стояв між народом і Ангелом (пор. Діян. 7:53).

"Як ми уникнемо ...", тобто тієї ж праведної відплати або покарання за злочин і порушення Нового Завіту Божого, даного Самим Сином Божим, без посередництва Ангелів і людей?

"Чув від Нього ...", тобто Апостолами і безпосередніми учнями Господа. І тут кілька разів різними посиленими відтінками виразів апостол показує перевагу Сина Божого над ангелами і Його діла над їхнім служінням.

Так, сповіщене через ангелів він називає словом, а проповідуване через Господа - спасінням. Зовнішнім свідченням істинності і недоторканності ангельського слова була майже виключно відплата за його порушення, тоді як свідченням істинності проповіді Господа були давні знаки та чуда, що показували особливу силу і велич нового спасіння.

…Готуючись довести, що Ісус Христос є глава Нового Завіту, Апостол говорить, що приниження Його перед ангелами в стражданнях не тільки не зменшило Його достоїнства, але ще більш прославило, і це входило в плани Божественного домобудівництва як спасительний засіб освячення всіх людей.

… Ніде в Старому Завіті Бог не обіцяє, що майбутній світ, тобто Царство Месії, про який ми говоримо тепер, буде підкорене Ангелам, але є одне місце, де говориться, що Бог цей новий світ підкорить Синові (6-8 ст), Який, отже, вище Ангелів, хоча начебто і був принижений перед ними.

Спокуса цього усувається як заява піднесенням Месії, так і тим, що це применшення відкрите Богом і знайшло найпрекрасніше відображення у Псалмоспівця Давида...

Сказане у Давида відноситься взагалі до людини, якою він мусив бути, і, можливо, був на короткий час (до падіння) - за первісною думкою Божою (пор. Бут. 1:26). Розуміючи сказане за межами минулого, слід відносити слова Давида лише до Христа, що звільнив людство без гріховної зарази, і тільки потім – щодо решти оновленого Ним людству, і то в меншій мірі…

Сенс 8 і 9 стихів такий: Бог все підпорядкував людині, не залишив нічого нескореного йому. Однак нині ми ще не бачимо, щоб все було Йому підкорене. Це тому, що ще побачимо в свій час, і саме в особі Такої Людини, щодо Якого у власному і повному розумінні і повинні бути віднесені слова псалмоспівця - в особі Ісуса. Він і був Той, Кого

Бог применшив дещо перед ангелами, мукою смерті, але за цю ж саме муку смерті і увінчав вищою славою і честю, подарувавши не тільки Йому Самому будь-яку владу на небі і на землі, а віруючим в Нього повернувши справжнє людське достоїнство.

Бог Отець зображується як першооснова і кінцева мета всього існуючого; за цієї умови Він абсолютно вільно міг зробити і дійсно вжив найкращі і наймудріші заходи щодо спасіння людей.