Євангеліє: ви не повірили йому, а митарі та блудниці повірили

21 серпня читаємо Євангеліє про покаяння "митарів і блудниць".

Євангельські читання 21 серпня

Євангеліє від Матфея, 21, 28-32

28 А як вам здається? В одного чоловіка було два сини; і він, підійшовши до першого, сказав: сину, піди сьогодні попрацюй у винограднику моєму. 29 Але той сказав у відповідь: не хочу. Але згодом, розкаявшись, пішов. 30 І, підійшовши до другого, він сказав те саме. Цей сказав у відповідь: іду, господарю, — та не пішов. 31 Котрий з цих двох виконав волю батька? Кажуть Йому: перший. Ісус говорить їм: істинно кажу вам, що митарі і блудниці поперед вас йдуть у Царство Боже. 32 Бо прийшов до вас Іоан Хреститель дорогою праведности, і ви не повірили йому, а митарі та блудниці повірили йому; ви ж, і бачивши це, не розкаялися і потім, щоб повірити йому.

Толкова Біблія

Перше питання при розгляді цієї притчі - про те, чи має вона якесь відношення, і яке саме, до попередніх слів Христа? Або це нова мова і нове викриття? Відповідь слід дати в тому сенсі, що випливає з 31 і 32 стихів. Але це відношення і цей зв'язок виражені були настільки тонко, що вороги Христа не відразу могли зрозуміти, до чого це сказано, кого стосується притча, і який вона має зв'язок з попередньою промовою. У словах Христа, сказаних в 27, 28 і наст. стихах, важко і навіть неможливо допустити якоїсь перерви. Притча, викладена лише у Матфея, перебуває тут цілком на своєму місці, і її не можна перенести кудись ще.

Слова першого сина не узгоджувалися зі справою. На словах він відповів батькові негативно і навіть грубо. Але потім змінив свій намір, він покаявся, що не послухався батька, і, не сказавши жодного слова про це, відправився працювати у виноградник.

Після відмови (словесної) першого сина батькові необхідно було підійти до другого сина і просити його йти у виноградник працювати. Тут зображуються прості життєві відносини, які бувають часто і всім зрозумілі. Другий син висловлює на словах готовність виконати волю батька, але на ділі її не виконує. Замість «йду» в грец. тексті -

«Я, господар» - еліпсис або скорочена мова, сенс якої досить ясний.

31 Котрий з цих двох виконав волю батька? Кажуть Йому: перший. Ісус говорить їм: істинно кажу вам, що митарі і блудниці поперед вас йдуть у Царство Боже.

А первосвященики та старійшини сказали Христу: перший. Так за кращими кодексами і читаннями. Правота першого була не беззастережна, але в порівнянні зі своїм братом він мав рацію. Під першим і другим синами слід розуміти не іудеїв і язичників, а митарів, блудниць і первосвящеників. До первосвящеників, старійшин і взагалі начальників іудейських, з одного боку, і до митарів і блудниць, з іншого боку, був направлений поклик іти у виноградник. Але тут голос Іоана як би зливається з першим покликом від Отця через пророків. Іоан і Сам Христос були останніми особами, що кликали до свого виноградника. Начальники, як люди релігійні, відгукнулися на цей заклик, але насправді не пішли; митарі і блудниці відмовилися, для них поклик спочатку здавався дивним, але потім вони пішли.

32 Бо прийшов до вас Іоан Хреститель дорогою праведности, і ви не повірили йому, а митарі та блудниці повірили йому; ви ж, і бачивши це, не розкаялися і потім, щоб повірити йому.

Нагадування про історичне служіння і діяльність Іоана, що має зв'язок з ст. 24 і наче підсумовує думки, викладені після цього стиха. Під «дорогою праведности» тут слід розуміти образ, спосіб, звичай, метод.

Феофілакт говорить: «І нині багато дають обітницю Богові й Отцеві стати ченцями або священиками, але після обітниці не зберігають старанності, а інші не давали обітниці про чернече або ієрейське життя, але проводять життя як ченці або ієреї; так що слухняними дітьми виявляються вони, так як виконують волю Отця, хоча і нічого не обіцяли».

---

Перше послання до коринф’ян святого апостола Павла, 16, 4-12

4 Якщо ж буде при­стойно i менi піти, то вони пiдуть зi мною.

5 Я прийду до вас, коли пройду Македонiю; бо я йду через Македонiю. 6 У вас же, можливо, я по­живу або й перезимую, щоб ви ме­не провели, куди пiду. 7 Бо не хочу тепер бачитися iз вами мимохiдь, а сподiваюсь деякий час пробути у вас, коли дозволить Гос­подь. 8 В Ефесi ж я пробуду до П’ят­десят­ницi, 9 бо для мене вiд­чинилися великi й широкi дверi, i супротив­никiв багато.

10 Якщо прийде до вас Тимофiй, глядiть, щоб вiн був у вас у безпецi; бо вiн робить дiло Господнє, як i я. 11 Тому нехай нiхто не зневажає його, але проведiть його з миром, щоб вiн прийшов до мене; бо я чекаю на нього з браттями. 12 Що ж до брата Аполлоса, я дуже просив його, щоб вiн iз браттями прийшов до вас; та вiн нiяк не хо­тiв iти тепер, а прийде при нагодi.

Толкова Біблія

Апостол має, ймовірно, на увазі суму пожертвувань. Якщо пожертвувань буде дуже багато, то, можливо, знадобиться його особиста участь у їх розподілі.

Ап. має намір відвідати Коринф після того, як побуває в Македонії, і побути в Коринфі довгий час.

Йду через Македонію, тобто «збираюся йти» ...

6 У вас же, можливо, я по­живу або й перезимую, щоб ви ме­не провели, куди пiду.

Мене провели, тобто приготували для мене і моїх супутників все необхідне в подорож.

Ап. писав послання незадовго до Пасхи 57-го р. Він розраховував ще кілька тижнів прожити в Ефесі, літо провести в Македонії, звідки восени піти в Коринф і пробути там зиму 57-58-го року. Але деякі обставини змусили його змінити свій намір і обставини ці були, здається, дуже серйозні (пор. 2 Кор. 2: 1-4).

9 бо для мене вiд­чинилися великi й широкi дверi, i супротив­никiв багато.

Двері, тобто відкрилася можливість поширювати Євангеліє.

Супротив­никiв багато. Ця обставина змушує Апостола продовжувати своє перебування в Ефесі. Він повинен боротися з тими, хто ставив перепони Євангелію, і побороти їх.

До приходу Апостола в Коринф туди може прибути Тимофій. Ап. просить коринф’ян прийняти його і проводити як належить.

Ап. побоюється, що коринф’яни можуть знехтувати тим, що їм буде говорити Тимофій: він може здатися їм занадто юним для того, щоб виступати в якості керівника Церкви (пор. 1 Тим. 4:12).

Посланці Коринфської Церкви до Павла ще не пішли в цей час від нього і чекали, що скаже про настрої коринф’ян Тимофій.

12 Що ж до брата Аполлоса, я дуже просив його, щоб вiн iз браттями прийшов до вас; та вiн нiяк не хо­тiв iти тепер, а прийде при нагодi.

Ап. має на увазі, що коли Аполлос в Коринфі вважає за потрібне щось сказати, то він зовсім не затримує його у себе, побоюючись посилення його впливу з його прибуттям в Коринф. Аполлос сам не хотів йти туди, не бажаючи подати привід до того, щоб його вважали таким, що шукає популярності на шкоду впливу Павла.