Євангеліє: Блаженні убогі духом

30 січня, в день пам'яті преподобного Антонія Великого, читаємо Євангеліє про те, як стати щасливим.

Євангельські читання 30 січня

Євангеліє від Луки 6, 17 - 23

17 І зійшовши з ними, Він став на рівному місці; також багато учеників Його і безліч народу з усієї Юдеї та Єрусалима, з приморських місць Тирських і Сидонських, 18 що прийшли послухати Його і зцілитися від недуг своїх, також і ті, що страждали від нечистих духів, — і зцілялися. 19 І весь народ намагався доторкнутися до Нього, бо від Нього виходила сила і зціляла всіх. 20 І Він, звівши очі Свої на учеників Своїх, говорив:

Блаженні убогі духом, бо ваше є Царство Боже.

21 Блаженні ті, що жадають тепер, бо насититеся.

Блаженні ті, що плачуть тепер, бо втішитеся.

22 Блаженні будете, коли зненавидять вас люди і коли розлучать вас і ганьбитимуть, і знеславлять ім’я ваше заради Сина Людського. 23 Радійте того дня і веселіться, бо велика вам нагорода на небесах. Так робили пророкам батьки їхні.

Аверкій, архієпископ

Гордий через свою обраність, не в змозі примиритися з втратою своєї самостійності, єврейський народ почав мріяти про прихід такого Месії, який звільнить їх від чужоземного панування, помститься всім ворогам, запанує над євреями і поневолить всі народи землі, причому дасть їм суто казкове благополуччя: накаже морю викидати перли і всі свої скарби, одягне народ свій в багряницю, прикрашену дорогоцінним камінням і буде живити його манною, ще більш солодкою, ніж та, яка посилалася їм в пустелі. З такими хибними мріями про земне блаженство, яке дарує їм Месія, вони оточили Ісуса, чекаючи, що ось-ось Він проголосить Себе Царем Ізраїля, і віднині настане цей блаженний час.

Вони думали, що настає кінець їх страждань і принижень, і вони будуть відтепер щасливі, блаженні.

І у відповідь на ці їхні думки і почуття, Господь розкриває їм Своє євангельське вчення про блаженства, в корені розбиваючи їх хибні уявлення. Він, Христос, навчає тут того ж, про що говорив і Никодиму: нам необхідно переродитися духовно, щоб створити на землі Царство Боже, цей втрачений людьми рай, і тим приготувати собі блаженство вічного життя в Царстві Небесному. І перший крок до цього - усвідомити свою духовну вбогість, свій гріх і нікчемність, змиритися. Ось чому Блаженні убогі духом.

Блаженні ті, що жадають тепер, бо насититеся.

Тобто ті, що виконують у всьому волю Божу, досягнуть тієї праведності і виправдання Божого, яке дається за щире прагнення в усьому виконувати волю Божу.

Блаженні ті, що плачуть тепер, бо втішитеся.

Блаженні ті, хто, бачачи й усвідомлюючи свої гріхи, які перешкоджають їм вступити в це Царство, плачуть, тому що тоді у них є можливість примиритися зі своєю совістю і втішитися.

Блаженні ви, коли зненавидять вас…

Ті, що досягли такої духовної висоти, повинні бути готові до того, що цей гріховний світ, що "у злі лежить" (1 Ін. 5:19), зненавидить їх за ту правду Божу, носіями якої вони є, і почне гнати їх, паплюжити, злословити і всіляко переслідувати за їх відданість Господу Ісусу Христу і Його Божественному вченню.

Тих, хто багато зазнає страждань тут за Христа, чекає велика нагорода на Небесах.

Послання до євреїв святого апостола Павла, 13, 17 – 21

17 Слухайте наставникiв ваших i будьте покiрнi, бо вони постiйно дбають про душi вашi, як ті‚ що зобов’язанi дати звiт; щоб вони робили це з радiстю, а не зiтхаючи, бо це для вас не корисно.

18 Молiться за нас, бо ми певнi, що маємо добру совiсть, тому що в усьому бажаємо поводитися чесно. 19 Особливо ж прошу робити це, щоб я скорiше був повернений вам. 20 Бог же миру, Який пiдняв iз мертвих Пастиря овець великою Кров’ю завiту вiчного, Господа нашого Iсуса Христа, 21 нехай вдосконалить вас у всякому доброму дiлi, на виконання волi Його, роблячи у вас благоугодне Йому через Iсуса Христа: Йому слава на вiки вiків! Амiнь.

Толкова Біблія

Безвладдя є злом і причиною сум'яття; але не менше зло - і непослух підлеглих, так як і від цього відбувається те ж саме. Втім, покора наставникам зобов'язує до багато чого і самих наставників. Нехай вислухають, каже Златоуст, не тільки підлеглі, а й начальники, що як підлеглі повинні бути слухняними, так і начальники повинні бути здоровими і невсипущими. А ти що говориш? Начальник не спить, накликає небезпеки на свою голову, несе покарання за твої гріхи, відчуває такий страх через тебе, а ти - лінуєшся, противишся, впадаєш в марнославство і не хочеш коритися! Тому апостол і додає: щоб вони робили це з радістю, а не зітхаючи, бо це для вас не корисно. Бачиш: начальник, якщо нехтують ним, не повинен мститися, але сльози і зітхання його служать найкращою помстою… зітхання начальника гірше всякої помсти. Коли… сам не може нічого зробити, тоді він закликає Владику; як за вчителя і вихователя, коли дитя не слухається його, призивається інший, більш суворий - так точно і тут (Злат.).

"Підняв з мертвих Пастиря ..." Вчення про воскресіння Ісуса Христа повинно було показати євреям, що християни вірять не тільки в постраждалого Христа, приниженого, предмет спокуси (1 Кор. 1:23), а й повсталого з мертвих живим навіки, і тому великого і такого, що може допомагати віруючим в Нього (Рим. 10: 9; Євр. 4:14; Євр. 10:21).

"Кров'ю завіту вічного ..." - відноситься як до виявлення величі Пастиря, що викупив овець Своїх цією кров'ю, так і до вдосконалення у всякому доброму ділі та Боговгодженні, для чого Кров Христова дає найбільш могутні сили і засоби.