Євангеліє: Бере з собою інших сім духів, ще лютіших за себе, і, увійшовши, живуть там

Євангельські читання 8 листопада

Євангеліє від Луки, 11, 23 - 26

23 Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той розкидає. 24 Коли нечистий дух вийде з людини, то ходить місцями безводними, шукаючи спокою, і, не знаходячи, каже: повернусь у дім свій, звідки вийшов; 25 і, прийшовши, знаходить його виметеним і прибраним. 26 Тоді йде і бере з собою інших сім духів, ще лютіших за себе, і, увійшовши, живуть там, — і буває для людини тієї останнє гіршим за перше.

Аверкій (Таушев), архієпископ

Господь розповідає притчу про нечистого духа, що вийшов з людини і повернувся в нього з іншими, ще більш злими, ніж він сам. Цією притчею Господь наочно пояснює те, що хоча б Він і змусив євреїв якимось вражаючим чудом увірувати в Себе, але моральна їх зіпсованість настільки сильна, що через деякий час невіра їх постане зі ще більшою силою і завзяттям. Невіра і зіпсованість в них - це той самий злий дух з притчі про біснуватого. Якщо людина залишається недбайливою, пустою, неуважною до себе, то злий дух і пристрасті, вигнані з неї одного разу, повертаються до неї з набагато більшою силою.

Борис Гладков

Якщо, як ми знаємо, навіть Воскресіння розп'ятого і померлого Христа не змогло впливати на їх совість, то яке значення могло б мати тепер особливе знамення, якого так наполегливо домагалися фарисеї? Воно могло б тільки зашкодити їм, а користі не принесло б. Воно тимчасово могло б справити на них сприятливе враження, і вони, мабуть, перестали б переслідувати Ісуса, не виявляли б нічим свою ненависть до Нього, свою злість. Але чи надовго? Чи не сталося б з ними те саме, що і з людьми, збуреними якоюсь пристрастю, від якої вони тимчасово звільнилися? Чи не повернулася б до фарисеїв затаєна ними на певний час злість, зі ще більшою силою, як повертаються іноді до людини пристрасті, яких вона, здавалося, зовсім позбулася?

Цю думку Господь висловив фарисеям, але не прямо, а алегорично, притчею, даючи їм самим додуматися до пояснення сенсу її.

Приступаючи до пояснення цієї притчі, ми повинні пам'ятати повчання Іоана Златоуста, який говорив, що в притчах Господніх треба дошукуватися головної думки, прихованої в них, і не піклуватися про пояснення кожної подробиці, що дається іноді лише для зв'язку розповіді.

У цій притчі нечистий дух подається як уособлення якоїсь пристрасті, яка опановує людиною. Нерідко людина веде запеклу боротьбу з пристрастями і перемагає їх; вона звільняється від їх влади, пристрасть залишає її, немов йде від неї, подібно до того, як і злий дух залишає одержимого, коли буває вигнаний з нього.

Той, хто звільнився від своєї пристрасті (наприклад, пияцтва, розпусти, азартної гри) радіє тому і стає іншою, оновленою людиною. Серце її чисте, погані помисли вигнані, душа світла, і її внутрішній світ уподібнюється дому, який був забруднений неохайними мешканцями, але, після виїзду їх, виметений і прибраний.

Але трапляється нерідко, що пристрасті, що тимчасово звільнили людину, повертаються до неї і опановують нею ще з більшою силою; трапляється, що замість однієї пристрасті з’являється їх багато, і буває тоді людині тій ще гірше.

Так буде і з лукавим родом. Так могло статися і з фарисеями, що домагаються особливого знамення. Тимчасово вони звільнилися б від своєї злості; але потім ця пристрасть проявилася б у них з більшою силою. Тому-то Господь і цього разу відмовив їм у знаменні.

Послання до колосян святого апостола Павла, 2, 1 - 7

1 Бажаю, щоб ви знали, який подвиг я маю заради вас i заради тих, котрi в Лаодикiї та Iєра­полi, i ради всiх, хто не бачив об­личчя мого у плотi, 2 щоб утiши­лися їхнi серця, з’єднанi в любовi для всякого багатства досконалого розумiння, для пiзнання тайни Бога i Отця i Христа, 3 в Якому захованi всi скарби премудрос­ти й вiдання. 4 Це я кажу для того, щоб хто-небудь не обманув вас улесливими словами; 5 бо я, хоч i вiдсутнiй тiлом, але духом перебуваю з вами i радiю, коли бачу благоустрiй i твердiсть вашої вiри у Христа. 6 Тому‚ як ви прийняли Христа Iсуса Господа, так i ходiть у Hьому, 7 будучи укорiненi i утвер­дженi в Hьому та змiцненi у вiрi, як ви навченi, збагачуючись у нiй iз подякою.

Аверкій (Таушев), архієпископ

Зміст другої глави направлено проти лжевчителів, які намагаються спокусити колосян. Починає викриття святий Апостол Павло посиланням на свій подвиг, бажаючи налаштувати колосян до уваги і повної довіри до себе.

Спочатку він хвалить колосян, а з ними і жителів Лаодикії та Ієраполя за те, що їхні серця з'єднані в любові до повного розуміння, до пізнання таємниці Бога, Христа ...

Перша думка тут та, що Господь Ісус Христос, як Син Божий і Бог, Сам все знає ... якщо так, то y Нього належить просити всього; Він дає мудрість та знання» (святий Іоан Златоуст). Але в ході промови ці слова мають і такий зміст: «Хто Його пізнає, той в цьому самому пізнанні надбає всю премудрість і все знання» (єп. Феофан Затворник), одержує найвище і дорогоцінне знання.

«Тому», немов так запевняє колосян Апостол, «якщо хто підійде до вас як премудрого і почне пропонувати премудрість, що не узгоджується з пізнанням таємниці Божої в Христі Ісусі, не слухайте його, тому що не мудрість він вам пропонує, а безглузде мудрування» (єп. Феофан Затворник). «А це говорю тому, щоб хтось не звів вас улесливими словами», пояснює Апостол, і перестерігає колосян: «Стережіться, щоб ніхто вас не звів філософією та марною оманою за переданням людським, за стихіями світу, а не за Христом» (Кол. 2: 8).