Євангельські читання: І волосина з голови вашої не пропаде

Євангельські читання 22 грудня

Євангеліє від Луки, 21, 12 - 19

12 А перед усім тим накладуть на вас руки і гнатимуть вас, видаючи в синагоги і у в’язниці, і поведуть перед царів і правителів за ім’я Моє. 13 І буде це вам на свідчення. 14 Отже, покладіть собі у серцях ваших не загадувати наперед, що відповідати, 15 бо Я дам вам уста і премудрість, якій не зможуть противитися, ні суперечити всі супротивники ваші. 16 І видаватимуть вас і батьки, і брати, і родичі, і друзі, і декого з вас умертвлять; 17 і зненавидять вас усі за ім’я Моє. 18 Але й волосина з голови вашої не пропаде. 19 Терпінням вашим спасайте душі ваші.

Аверкій, архієпископ

Третьою ознакою Господь вважає жорстокі гоніння на Його учнів і послідовників, про що і розповідається в кн. Діянь і про що свідчить історія, як, напр., гоніння за Нерона та ін.

Одне ім'я «християнин» дійсно було ненависне язичникам, в результаті чого з'явилися численні сонми мучеників за Христа.

Не слід турбуватися, попереджає Господь, і роздумувати що і як говорити на майбутньому суді. Сам Святий Дух буде давати необхідні слова.

Суд над Єрусалимом звершився як наслідок його беззаконь і зубожіння в ньому любові, так само і кінець світу настане як результат зростання беззаконь в світі і збідніння любові серед людей, які забудуть, що вони - брати у Христі.

Хто перетерпів до кінця, той спасеться - хто зазнає всі ті лиха, не зрадивши Христу і не знадившись лжевчителями, той заслужить вічне спасіння.

Толкова Біблія

... Під правителями та царями можна розуміти взагалі будь-яких осіб, до яких іудеї чи язичники через свою злобу могли або тепер, або після розповіді повести проповідників. Суд над апостолами відбудеться не з приводу будь-яких злочинів, скоєних апостолами, але «за Мене» (пор. Мф. 5:11), тобто страждання апостолів повинні були служити свідченням про Христа перед усіма людьми, перед якими учні будуть страждати, байдуже, перед іудеями чи перед язичницькими правителями і царями, або перед язичниками. Думка та, що в той час, коли люди будуть задовольняти свою жорстокість і злобу, піддаючи учнів Спасителя ганьби і страждань, ці самі випробування їх будуть спрямовані Богом до користь і успіх Євангелія і Царства Небесного (Морісон).

...У синоптиків (Мк. 13:10, 11; Лк. 21:11 12) всюди виражається одна й та сама думка, тільки в різних словах. Учні не повинні турбуватися, не повинні обмірковувати того, що говорити, не повинні захищатися. «В той час», коли саме вони постануть на суд, буде їм дано, що їм говорити.

Дух Святий буде користуватися учнями, як Своїми знаряддями, для мовлення і в їх власний, і в Свій захист. Він краще, ніж самі учні, знає, як і що сказати. Як не короткі ці слова Спасителя, в них виражаються такі глибокі думки, що аналіз може тільки зменшити їх силу. Одне можна тільки сказати, що ні одна людина не могла так говорити, як говорив тут Спаситель.

І видаватимуть вас і батьки, і брати, і родичі, і друзі, і декого з вас умертвлять...

Так як у Марка у Луки слова ці наводяться в останній промові Христа під час виходу з єрусалимського храму на великому тижні, то думають, що у Матфея присутня так звана істеріологія, тобто післямова, внесена ним пізніше... Чи так це було, або ж Христос тільки повторив ці слова в Своїй останній промові, важко вирішити в цей час. Ніщо не заважає визнати, що слова ці могли бути Ним повторені. Як би там не було, тільки історичне виконання цього пророцтва не підлягає ніякому сумніву, і під час гонінь на християн відомо чимало випадків, коли батьки та інші близькі люди виступали проти дітей і навпаки (як приклад вказують особливо на вмчц. Варвару, муч. Христину і Лукію). Якби хтось сказав, що ж тут благодійного в навчанні Христа, коли воно спонукає повставати дітей проти батьків абощо, то на це можна відповісти, що без такого впливу зло, процвітаюче в світі, було б ще більше і залишалося б невивченим. Добробут багатьох вимагає і багатьох жертв.

І зненавидять вас усі за ім’я Моє...

Вказується на предмет ненависті, але не вказується на її причину. Іншими словами, ненависть до Христа починається і триває наче без будь-якої причини, тільки тому, що Він Христос. Одне тільки ім'я Його здатне викликати в багатьох людях ненависть. Зрозуміло, що тут є якісь таємні причини, на які Він не вказує прямо, але цілком зрозумілі. Занадто високі ідеали, занадто високі вимоги, які, як здається на перший погляд, не стосуються життя, і здійснення яких вимагає тяжкої боротьби. А де боротьба, там і ненависть, яка відсутня тільки в небагатьох випадках, що не відносяться, власне, до боротьби. Вираз «усіма» пояснюють по-різному. За одними, цей вислів поставлено замість «багатьма» (Феофілакт); за іншими - це тільки популярний вислів загальної ненависті; виключення зникали з поля зору (Мейер і Морісон). Ні те, ні інше пояснення, мабуть, не можуть вважатися задовільними. Вираз буде зрозумілішим, якщо ми знову звернемося до питання про боротьбу, коли люди поділяються на два табори. Люди протилежного або ворожого табору і називаються тут «усіма». Для них буде служити предметом ненависті навіть тільки одне ім'я Христа.

Подальший вираз в грец. можна розуміти двояко: «за ім'я Моє перетерпівши до кінця - він спасеться»; або: «І будуть вас ненавидіти всі за ім’я Моє; а хто витерпить до кінця, той спасенний буде»та ін. Якби було перше, то артикль перед словом «хто витерпить» замінений би був артиклем перед «за ім'я Моє» (пор. Мф. 24:13). Вираз «до кінця» пояснюють також по-різному: кінець страждань учнів, кінець життя, руйнування Єрусалима і ін. Але набагато краще пояснювати, звичайно, «до кінця страждань», тому що в цьому, мабуть, і полягає сама сутність справи. «Важливий не початок, а завершення», - говорить Ієронім.

Послання до євреїв святого апостола Павла, 4, 1 - 13

1 Тому біймося, щоб, коли ще лишається обiтниця увiйти до спокою Його, хтось iз вас не запiз­нився. 2 Бо i нам воно сповiщено, як i тим; але не принесло їм користи почуте слово, не з’єднане з вiрою тих, що слухали. 3 А вхо­димо до спокою ми, що увiрували, бо Вiн сказав: «Я поклявся в гнiвi Моїм, що вони не ввiйдуть до спокою Мого», хоч дiла Його були за­вершенi ще на початку свiту. 4 Бо десь сказано про сьомий день так: «I спочив Бог у день сьомий вiд усiх дiл Своїх». 5 I ще тут: «Hе ввi­йдуть до спокою Мого». 6 Отже, як деяким залишається ввiйти до нього, а тi, яким ранiше благозвiщено, не ввiйшли до нього за не­покiрнiсть, 7 то Вiн призначає ще якийсь день‚ «нинi», кажучи через Давида, що пiсля такого довгого часу, як раніше сказано: «Нинi, коли почуєте голос Його, не зро­бiть жорстокими сердець ваших». 8 Бо коли б Iсус Hавин дав їм спочинок, то не було б сказано пiсля того про iнший день. 9 Тому для народу Божого залишена ще субота. 10 Бо, хто ввiйшов до спокою Його, той i сам заспокоївся вiд дiл своїх, як i Бог вiд Своїх.

11 Отже, постараймось увiйти до цього спокою, щоб хто за тим самим прикладом не впав у непокiр­нiсть. 12 Бо слово Боже живе i дi­йове, та гострiше вiд усякого меча двосiчного: воно проникає до роз­дiлення душi й духу, суглобiв i міз­кiв, i судить помисли й намiри сердечнi. 13 I немає створiння, схованого вiд Hього, але все оголене i вiдкрите перед очима Його: Йому дамо звiт.

Толкова Біблія

"Ще залишається обітниця входу до Його ...", - обітниця і спокій іншого роду, відмінні від обітниці і спокою старозавітного Ізраїлю, мали перетворювальне значення у ставлення до християнського спокою.

… Не принесло їм (євреям) користі слово почуте, бо не поєднане з тією вірою, яку вони мали б були засвоїти з того, що чули.

…Як старозавітного спокою не удостоїлися ті, хто не повірив, так і ми входимо в свій спокій тільки вірою.

Якби звані до спокою виявилися гідними обіцянки Божої, спокій був би досягнутий ними. Але ці звані виявилися недостойні. І думка про спокій Божий для них залишилася невиконаною. Тому призначений був для досягнення бажаючими спокою Божого новий термін (ще ... суботство, 9 ст.), який і повинен бути використаний, інакше доля недбалих повториться...

Завдання справ людини - друге творіння - повернення людиною втраченого єднання з Божеством. Ті, що досягли цієї мети вірою в Христа, благодаттю Його, перемогою над гріхом і світом, успадковують спокій Божий, удостоюються посильної для них участі в Божественній славі і блаженстві.

Роз­дiлення душi й духу, суглобiв i міз­кiв… Деякі на підставі цього місця і 1 Фес. 5:23 стверджують, що Св. Письмо визнає трьохскладове людське єство: тіло, душа і дух.

Тіло - як вища, матеріальна оболонка людини, дух - самосвідоме, вище, Божественне начало, і душа - оживляє тіло і забезпечує зв'язок його з духом; тіло - оболонка душі, душа - оболонка духу.