Євангельські читання: Чому не маєте віри?

Євангельські читання 9 вересня

Євангеліє від Марка, 4, 35-41

35 І сказав їм увечері того ж дня: переправимось на той бік. 36 І, відпустивши народ, узяли Його, як Він був у човні; і з Ним були інші човни. 37 І знялась велика буря; хвилі били в човен так, що він уже наповнювався водою. 38 А Він спав на кормі на підголівнику. Його розбудили і говорять Йому: Учителю, невже Тобі байдуже, що ми гинемо? 39 І, вставши, Він заборонив вітрові і сказав морю: умовкни, перестань. І стих вітер, і настала велика тиша. 40 І сказав їм: чого ви такі боязкі? Чому не маєте віри? 41 І страх великий напав на них, і говорили між собою: Хто ж Цей, що і вітер, і море слухають Його?

Толкова Біблія

Про переправлення Христа з учнями на східний берег Генісаретського моря і зцілення біснуватого єв. Лука і єв. Марк повідомляють узгоджено (Лк. 8, 22- 25, Мк. 4:35 - Мк. 5:20; пор. Мф. 8: 23-27).

При цьому, втім, Лука робить деякі зміни в деталях - пом'якшує, напр., в 25-му стихові звернення Господа до апостолів (де ж ваша віра? По Марку: чого ви такі боязкі?..)

Борис Гладков

Стомлений Ісус заснув на кормі. Піднялася страшна буря, хвилі били в човен і стали заливати його, але Він спокійно спав. Учні, майже всі рибалки, які звикли боротися з бурями і негодою, вибилися з сил і в розпачі будять Вчителя. Слова, з якими Апостоли й учні звернулися до Ісуса, Євангелисти передають по-різному. За переказом Марка, вони запитали: Учителю, чи Тобі байдуже, що ми гинемо? (Мк. 4:38) У цих словах чується і докір Учителю за неувагу до долі Його учнів, і прихована упевненість, що Він може запобігти їх загибелі, якщо захоче.

Лука передав тільки крики розпачу: Учителю,Учителю! Гинемо.

А за словами Матфея, учні, розбудивши Ісуса, звернулися до Нього з благанням: Господи! Спаси нас, гинемо (Мф. 8:25).

В такому розходженні вигуків учнів Ісуса не можна вбачати суперечність в оповіданнях євангелистів; в хвилину загального відчаю учні не могли говорити в один голос, за попередньою домовленістю; навпаки, кожен з них поспішав висловитися, кожен по-своєму поспішав просити Ісуса про порятунок, тому слід визнати, що все передане євангелістами було дійсно сказано різними учнями, причому кожен з трьох євангелістів записав ті слова, які були йому краще відомі. «Ти перепливаєш море цього життя (говорить Августин), і вітер піднімається, застигають тебе бурі і спокуси. Чому це, якщо не від того, що Ісус засинає в тобі? Якби Він в тобі не спав, ти б насолоджувався внутрішньої тишею. Що ж означає, що Ісус в тобі засинає, якщо не те, що в серці твоєму віра в Ісуса дрімає? Що ж ти повинен зробити для свого спасіння? Розбуди Його і скажи: Учителю! Ми гинемо!

Він прокинеться, то є до тебе повернеться віра і перебуватиме в тобі. Коли прокидається Христос, тоді і серед бурхливих хвилювань вода не заллє твого корабля, твоя віра буде керувати вітрами і хвилями, і небезпека мине».

Друге послання до коринфян святого апостола Павла, 13, 3 - 13

3 Ви шукаєте доказу то­го, чи говорить у менi Христос: Вiн не безсилий для вас, але силь­ний у вас. 4 Бо, хоч вiн i розп’ятий у немочi, але живий силою Божою; i ми також, хоч немiчнi в Hьому, але будемо живi з Hим силою Бо­жою у вас.

5 Перевiряйте самих себе, чи у вiрi ви; самих себе дослiджуйте. Чи ви не знаєте самих себе, що Iсус Христос у вас? Хiба тiльки ви не тi, ким повиннi бути. 6 Про нас же, сподiваюся, дiзнаєтесь, що ми тi, ким бути повиннi. 7 Молимо Бога, щоб ви не чинили нiякого зла, не для того, щоб нам показатися, ким повиннi бути; але щоб ви робили добро, хоч би ми здава­лися i не тими, ким повиннi бути. 8 Бо ми не сильнi проти iстини, але сильні за iстину. 9 Ми радiємо, коли ми немiчнi, а ви сильнi, за це ми i молимось, за вашу досконалiсть. 10 Для того я й пишу це у вiдсутностi, щоб у присутностi не вжити суворости за владою, даною менi Господом на будування, а не на розорення.

11 А втiм, браття, радуйтесь, довершуйтесь, утiшайтесь, будьте однодумнi, мирнi, — i Бог любови й миру буде з вами. 12 Вiтайте один одного цiлуванням святим. Вiтають вас усi святi!

13 Благодать Господа нашого Iсуса Христа, i любов Бога Отця‚ i причастя Святого Духа нехай буде зо всiма вами. Амiнь.

Толкова Біблія

Нехай коринфяни не думають, що Апостол загрожує їм, абсолютно не маючи сили довести до виконання свої погрози. Ні, в ньому говорить Сам Христос, а Христос уже показав серед них Свою силу або покаже.

Апостол обґрунтовує висловлену ним думку. Так, перше Христос явився немічною людиною, і люди зробили з Ним, що захотіли. Але тепер Він воскрес і живий із сили Бога. Точно так і Апостол, коли вперше був в Коринфі, боявся й тремтів (1 Кор. 2: 1, 2), але скоро з'явиться там із силою від Бога, яку він і проявить щодо коринфян, якщо вони виявляться непокірними.

Замість того щоб думати, чи перебуває в Павлові Христос, коринфянам слід розглядати самих себе - чи у вірі вони? Звичайно, не може бути, щоб вони ствердили сумний факт - що в них немає Христа: це могло б статися в тому випадку, коли б вони на ділі були не тим, ким вони повинні бути як християни. А це може статися - вони занадто наполегливі в гріхах своїх ...

Про Апостола ж нехай вони не турбуються: він пам'ятає свої обов'язки по відношенню до Христа!

Краще перекласти сьомий вірш згідно з тлумаченням Златоуста і Феофілакта так: "ми молимо Бога, щоб ви не чинили ніякого лиха - молимо не про те (iвказується на зміст молитви), щоб виявились ми досвідчені тощо.

Апостол так любить коринфян, що охоче, для їх благополуччя, відмовляється від можливості проявити в Коринфі свою силу і владу.

Роз'яснюючи свою думку, Апостол говорить, що він нічого не матиме проти коринфян, якщо вони будуть стояти в істині: він сам завжди стоїть за істину. Навіщо йому карати їх, якщо вони дійсно мають віру?

На додаток до сказаного ним про молитву (ст. 7-й), Апостол зауважує, що йому навіть приємно опинитися немічним, тобто не проявляти своєї караючої влади над коринфянами. Якщо вони сильні, тобто перебувають в істинній вірі, йдуть по шляху християнської досконалості, то Апостол тільки радіє цьому.

Він і послання своє пише їм для того, щоб зміцнити їх у вірі: йому не хочеться бути руйнівником благополуччя Коринфської церкви, а таким він з'явився б, якби знайшов коринфян такими, що продовжують своє гріховне життя. Ні, він хоче творити, а не руйнувати їх церкву.

Апостол завершує своє послання побажанням радості, однодумності, і просить передати вітання від усіх святих.

..

Бог любові і миру: Бог роздає любов і мир.