Євангельські читання: Царство Небесне подібне до невода

Євангельські читання 17 липня

Євангеліє від Матфея, 13, 44 – 54

44 Ще Царство Небесне подібне до скарбу, захованого на полі, який знайшов чоловік і приховав, і на радощах іде й продає все, що має, і купує поле те.

45 Ще Царство Небесне подібне до купця, який шукає добрі перли, 46 і, знайшовши одну коштовну перлину, іде й продає усе, що має, і купує її.

47 Ще Царство Небесне подібне до невода, закинутого в море, що назбирав усякої всячини; 48 коли ж наповнився, його витягли на берег і, сівши, вибрали добре в посуд, а погане викинули геть. 49 Так буде при кінці світу: зійдуть ангели, і відлучать злих від праведних, 50 і вкинуть їх у піч вогняну: там буде плач і скрегіт зубів. 51 І каже їм Ісус: чи зрозуміли ви все це? Вони говорять Йому: так, Господи! 52 Він же сказав їм: ось тому кожен книжник, навчений про Царство Небесне, подібний до господаря, який виносить із свого скарбу нове й старе.

53 І, коли скінчив Ісус притчі ці, пішов звідти. 54 І, прийшовши до Своєї батьківщини, вчив їх у синагозі їхній, так що всі дивувалися й говорили: звідки в Ньому премудрість ця і сили?

Толкова Біблія

44 Ще Царство Небесне подібне до скарбу, захованого на полі, який знайшов чоловік і приховав, і на радощах іде й продає все, що має, і купує поле те.

У 44 стихові постає людина, яка без мети і праці знаходить прихований в землі на чужому полі скарб. Ця і наступна притча розкривають більше природу вчення про «царство», ніж вказують на його поширення, як в попередніх притчах. Євангельські вісті про царство такі привабливі, що людина віддає все, що має, щоб їх почути. Притча про скарб, прихованого в поле, зустрічається тільки у Матфея.

У 45 ст. … купець відправляється за пошуками багатьох перлин і знаходить їх: серед них трапляється одна, дорожча за всі. Ієронім зауважує, що тут в інших словах викладається те, про що було сказано в попередній притчі. Добрі перлини, яких шукає купець, за словами Ієроніма, суть закон і пророки, а дорогоцінна перлина є знання Спасителя і таїнств Його страждання і воскресіння.

47 стих.

Притча є варіант другий притчі про кукіль (Мф. 13:30, 40-43). Рибалки, що кидають сіті в море, навряд чи є іншими особами порівняно з тими, які витягують сіті на землю і відокремлюють хороше і погане.

48 коли ж наповнився, його витягли на берег і, сівши, вибрали добре в посуд, а погане викинули геть.

49 Так буде при кінці світу: зійдуть ангели, і відлучать злих від праведних, 50 і вкинуть їх у піч вогняну: там буде плач і скрегіт зубів.

Інші притчі Ісус Христос також готовий був пояснити учням. Але вони їх розуміли якщо не цілком, то загалом правильно.

Сенс усієї цієї промови може бути зрозуміліший з наступного перифраза. Так як ви говорите, що ви зрозуміли все це, то тому Я повідомлю вам, що нетільки Я один, але і будь-яка людина, яка засвоїла собі істини Царства Небесного, може уподібнюватися своєму господареві, тобто Мені, і користуватися для пояснення нових істин і старим, і новим. Ця думка пояснюється таким чином, що духовний господар, т.обто духовний вчитель, порівнюється зі звичайним господарем, який, коли буває потрібно, бере в своїй коморі і старі і нові речі, і вживає їх у міру потреби.

У притчах Христа можна розрізняти нове і старе. Старе - це ті образи, якими Він користувався, всім знайомі: сіяч, насіння, кукіль, скарб, перлини та ін… Нове належало Йому, - це нові моральні істини, роз'яснені в притчах, - і було поки відомим лише учням. Він вказує тут просто на новий метод Свого вчення, який повинен бути засвоєний і всяким книжником, навченим про Царство Небесне, - будувати нове на підставі старого, всім добре зрозумілого і відомого.

…Ісус Христос пішов до Своєї батьківщини: під цим словом розуміють Назарет. Так вважає Золотоустий та багато інших.

Перше послання до коринф’ян святого апостола Павла, 4, 5-8

5 Тому не судiть нiчого передчасно, аж доки не прийде Господь, Який освiтить таємне у темрявi i виявить сердечнi намi­ри; i тодi кожному буде похвала вiд Бога.

6 Це, браття, я прикликав до себе i Аполлоса заради вас, щоб ви навчилися вiд нас не мудрува­ти бiльше того, що написано, та не величалися один перед одним. 7 Бо хто тебе вiдрiзняє? Що ти ма­єш, чого б не одержав? А як­що одер­жав, чого хвалишся, нiби не одержав? 8 Ви вже наситилися, ви вже збагатилися, ви почали царю­­вати без нас; коли б то ви справдi царювали, щоб i нам з вами царю­вати!

Толкова Біблія

Сердечні наміри, тобто спонукання, за якими людина робить ту чи іншу справу, знання яких і дає можливість правильно оцінити кожен окремий вчинок людини.

Щоб ви навчилися від нас ... Ап. Павло і Аполлос подають своєю поведінкою приклад смирення.

Що написано. Краще розуміти цей вислів як другу частину приказки, що вживалася в рабинських школах: "Не мудруй або не заходь за межі того, що написано!».

Один перед одним - правил: «кожен за одного (υπέρ) проти (κατά) іншого». Кожен коринф’янин, звеличуючи одного проповідника, нехтував іншими. При цьому він і себе звеличував, як учня саме найбільш шановного проповідника.

Ап. робить тепер висновок до першої частини послання. Показавши коринф’янам справжню сутність Євангелія, і зробивши звідси висновок про сутність служіння християнського проповідника, Ап. тепер роз'яснює, що причиною поділу, що відбувся в Коринфській Церкві, була гордість коринф’ян.

Останні занадто високо думають про себе, ніби вони досягли християнської досконалості. Ап. вказує їм на безпідставність такого самозвеличення, а потім, пом'якшуючи тон мови, нагадує їм про їхнє ставлення до нього і дає обіцянку прибути в Коринф.

Ап. задає гордим коринф’янам три питання. Які відповіді можна дати на ці питання? Імовірно, відповіді ці такі. Перше питання: «Хто відрізняє тебе (тобто хто сказав тобі, що ти вище інших)»? Відповідь: «Чи ти сам?» Друге питання: «що ти маєш ...?» Відповідь: «Нічого! Усі твої таланти - від Бога!». Третє питання відповіді і не потребує, тому що це швидше вигук, ніж питання...