Євангельські читання: Стережіться закваски фарисейської

Євангельські читання 27 липня

Євангеліє від Матфея, 16, 6 – 12

6 Ісус сказав їм: пильнуйте і стережіться закваски фарисейської та саддукейської. 7 Вони ж розмірковували над цим і говорили: ми ж хлібів не взяли. 8 Зрозумівши те, Ісус сказав їм: що помишляєте про себе, маловіри, що хлібів не взяли? 9 Хіба ще не розумієте і не пам’ятаєте про п’ять хлібів на п’ять тисяч, і скільки кошиків ви зібрали? 10 Ані про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошиків ви зібрали? 11 Як не розумієте, що не про хліб сказав Я вам: стережіться закваски фарисейської та саддукейської? 12 Тоді вони зрозуміли, що Він говорив їм стерегтися не хлібної закваски, а вчення фарисейського та саддукейського.

Толкова Біблія

Під закваскою слід розуміти весь образ думок, напрямок, дух вчення фарисеїв та садукеїв і їх діяльності. Як зло, так і добро розвиваються, хоча і в протилежних напрямках. Рушійною силою при цьому служить закваска. Зв'язок цих слів Христа з попереднім питанням фарисеїв та садукеїв про чудо з неба не очевидний. Можливо, їх прохання дало тільки привід до розмови про закваску фарисейську та садукейську, і ця промова відрізнялася загальним характером, не стосуючись, власне, того, що викладено на початку XVI глави. Христос Своїми словами хотів вказати на негативний вплив на народ вчення і діяльності фарисеїв і садукеїв.

7 стих.

(Мк. 8:16).

Спаситель думав про одне, ученики про інше. Він думав і говорив про закваску фарисейську та садукейську, ученики - про хліби, які забули взяти. Слово dielogizonto (думали) показує, що учні не говорили вголос про те, що у них немає хліба.

8 Зрозумівши те, Ісус сказав їм: що помишляєте про себе, маловіри, що хлібів не взяли? 9 Хіба ще не розумієте і не пам’ятаєте про п’ять хлібів на п’ять тисяч, і скільки кошиків ви зібрали?

(Мк. 13: 17-19).

Вираз «Скільки кошиків ви зібрали?» (як і подібне ж в наступному стихові) є еліптичне замість питання «У скільки кошів ви зібрали хліба?», - тому що ученики, звичайно, збирають не короби і не кошики, а хліб у них.

У Мк. 8: 17-21 розповідь набагато докладніша, ніж у Матфея. Але подальших стихів 11-12 немає у інших євангелистів, крім Матфея.

---

Перше послання святого апостола Павла до коринф’ян, 10, 5 – 12

5 Та не до багатьох iз них благоволив Бог, тому вони загинули в пустелi. 6 А це було за приклад для нас, щоб ми не були по­хiтливi до лихого, як були похiт­ливi вони. 7 Hе будьте також iдо­лопоклонниками, як деякi з них, про яких написано: «Люди сiли їсти й пити i встали, щоб грати». 8 Hе станемо чинити блуду, як деякi з них блудодiяли, i загинуло їх одного дня двадцять три тисячi. 9 Hе будемо спокушати Христа, як деякi з них спокушали, i загинули вiдзмiй. 10 Hе нарi­кайте, як деякi з них нарiкали, i загинули вiд всегубителя. 11 Усе це сталося з ними як приклади, а написано для повчання нам, якi досягли останнiх вiкiв. 12 Тому, хто думає, що вiн стоїть, нехай бережеться, щоб не впасти.

Толкова Біблія

Тепер Апостол починає з'ясовувати, що великі благодіяння, які отримали від Бога коринф’яни, не можуть їх убезпечити остаточно від суду Божого.

А це…Йдеться про відкидання Ізраїля після стількох милостей Божих.

Було за приклад для нас… Те, що сталося з євреями, передрікало собою те, що може статися і з християнами, і Бог повідомив в Писанні про це, щоб християни намагалися уникати тих похотей, які погубили колись євреїв, що вийшли з Єгипту.

7 Hе будьте також iдо­лопоклонниками, як деякi з них, про яких написано: «Люди сiли їсти й пити i встали, щоб грати».

Ап. вказує на чотири гріхопадіння Ізраїльського народу: два з них, про які Ап. говорить в

7-8 ст., відносяться до насолод, які були Богом заборонені, а два наступні (ст. 9-10) - до нарікання, яке було викликане в народі Ізраїльському матеріальними нестатками під час подорожі в пустелі.

Не будьте також... Від похотей євреї перейшли і до справи, коли Аарон створив їм золотого тільця і ​​в його честь влаштував свято.

Грати… Правильніше: танцювати.

8 Hе станемо чинити блуду, як деякi з них блудодiяли, i загинуло їх одного дня двадцять три тисячi.

Цей гріх був тісно пов'язаний з ідолослужінням. Ап. пригадує тут той випадок, коли євреїв, за порадою Валаама, запросили мадіанітяни до святкування в честь їх бога, Ваал-Пеорія, де євреї і впали в гріх розпусти.

Двадцять три тисячі. За кн. Числ (Чис. 21: 9) - 24 тисячі. Можливо, переказ іудейський навмисно відняв тут одну тисячу, подібно до того, як той же переказ говорив, що за Мойсея злочинцеві давали не сорок, а 39 ударів (пор. 2 Кор. 11:24).

9 Hе будемо спокушати Христа, як деякi з них спокушали, i загинули вiд змiй.

Третім гріхом євреїв булонарікання на одноманітність їжі, яку посилав їм Бог в пустелі.

Hе будемо спокушати Христа. Цим наріканням євреї спокушали Бога, тобто спонукали Його проявити свою силу для задоволення їх забаганки. Це був дуже великий гріх. Коринф’яни також здійснюють цей гріх тоді, коли ходять на свята в язичницькі капища і споживають там ідоложертовне м'ясо, немовспонукаючи цим Христа до того, щоб Він своєю силою усунув від них шкідливий вплив ідолослужіння і цього м'яса, принесеного в жертву ідолам.

10 Hе нарi­кайте, як деякi з них нарiкали, i загинули вiдвсегубителя.

Не нарікайте. Четвертим гріхом євреїв був їхній крик проти Мойсея та Аарона - з приводу раптової смерті тих, які обурилися на строгість суду Божого покарати ворогів Мойсея і Аарона - Корея, Дафана і Авирона (Чис. 16). …Наводячи цей приклад, Ап. очевидно мав на увазі те невдоволення, яке існувало проти нього в деякій частині коринфської християнської Церкви з приводу несхвалення, яке було висловлено Апостолом по відношенню до осіб, які відвідували язичницькі бенкети. Серед цих незадоволених могло піднятися навіть питання про те, чи має Павло право робити з себе главу місцевої Церкви. У такому випадку схожість коринф’ян з Кореєм, Дафаном і Авироном, що повставали проти прав Мойсея і Аарона, була, звичайно, велика.

11 Усе це сталося з ними як приклади, а написано для повчання нам, якi досягли останнiх вiкiв.

Ап. не хоче сказати, що цих подій в дійсності не було. Ні, вони відбувалися в дійсності, але мали значення не тільки для євреїв, а й для нас, християн, - для нас навіть більше, ніж для євреїв, тому що ми досягли останніх віків. Слово «вік» (αιῶνες) означає усі періоди життя світу.

Останні віки (точніше: кінець віків). Історія месіанського царства для Апостола складається з двох періодів - період суто духовного панування Месії і час Його славного царювання. Кінець віків - це, звичайно, закінчення першого періоду. Це час остаточного вирішення долі людей і тому всі попередні періоди як благодіянь, так і судів Божих, мали значення тільки підготовче (прообразувальне) [Христ. Церква - це мета всього тривалого розвитку життя світу]. Коли закінчиться цей останній період, що передує відкриттю славного царства Христового, Ап. не вказує.

12 Тому, хто думає, що вiн стоїть, нехай бережеться, щоб не впасти.

Ап. тепер докладає сказане до духовного стану коринф’ян. Вони повинні уникати того, що може позбавити їх благодатного спілкування з Христом, - саме ідолослужіння. Будь-яке служіння єднає людину з тією істотою, якій воно присвячене. Так Євхаристія веде християн до спілкування з Христом, іудейська жертва приводила євреїв до вівтаря Єгови, а язичницька ставить людину під вплив демонів, - від яких пішло й саме ідолослужіння, - і цього не хоче допустити Ап. Павло.