Євангельські читання: Споконвіку було Слово

Євангельські читання на Світле Христове Воскресіння 19 квітня

Євангеліє від Іоана, 1, 1 - 17

1 Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог. 2 Воно було споконвіку в Бога. 3 Все через Нього сталось, і без Нього ніщо не сталося, що сталося. 4 У Ньому було життя, і життя було світлом людям. 5 І світло в темряві світить, і темрява не огорнула його.

6 Був чоловік, посланий від Бога; ім’я йому Іоан. 7 Він прийшов для свідчення, щоб свідчити про Світло, щоб усі увірували через нього. 8 Він не був світлом, але був посланий, щоб свідчити про Світло.

9 Було Світло істинне, що освітлює кожну людину, яка приходить у світ. 10 У світі був, і світ через Нього постав, і світ Його не пізнав. 11 До своїх прийшов, і свої Його не прийняли. 12 А тим, які прийняли Його, що вірують в ім’я Його, дав силу дітьми Божими бути, 13 які не від крови, не від похоті плотської, не від хотіння чоловічого, а від Бога народилися.

14 І Слово стало плоттю, і вселилося між нами, повне благодаті й істини; і ми бачили славу Його, славу, як Єдинородного від Отця. 15 Іоан свідчить про Нього і голосно каже: це Той, про Кого я говорив; Той, Хто йде за мною, став попереду мене, бо раніше від мене був. 16 І від повноти Його ми всі прийняли і благодать на благодать, 17 бо закон був даний через Мойсея; а благодать і істина через Ісуса Христа сталися.

Аверкій, архієпископ

Св. Іоан, подібно до орла, підноситься до одвічної основі цього Царства, споглядає вічне буття Того, Хто лише в «останні дні» (Євр. 1: 1) став людиною.

Другу особу Пресвятої Трійці - Сина Божого - Іоан іменує «Словом». Тут важливо знати і пам'ятати, що грецьке «логос» означає не тільки слово вже сказане, але і думку, розум, мудрість, що виражається словом. Тому найменування Сина Божого «Словом» означає те ж, що і найменування його титулом «Премудрість» (див. Лк. 11:49 і пор. Мф. 23:34). Св. Ап. Павло в 1 Кор. 1:24 так і називає Христа - «Божа Премудрість».

Вчення про «Премудрість Божу», безсумнівно, в тому ж сенсі викладено в книзі Притч (див. в Притч. 8: 22-30). Після цього дивно стверджувати, як це роблять деякі, ніби св. Іоан запозичив своє вчення про Логос з філософії Платона і його послідовників, зокрема, Філона.

Св. Іоан писав про те, що відомо йому було ще зі священних книг Старого Завіту і чому він, улюблений учень, навчився від Самого свого Божественного Учителя і що було відкрито йому духом Святим.

«На початку було Слово» означає, що Слово співвічне Богу, причому далі св. Іоан пояснює, що Слово не відділяється від Бога щодо Свого буття і що, отже, Воно єдиносущне Богу, і, нарешті, він прямо називає Слово Богом: «І Слово було Бог». Тут слово «Бог» вжито по-грецьки без артикля, і це дало привід аріанам і Оригену стверджувати, що Слово не такий же Бог, як Бог Отець. Однак це просто непорозуміння. Насправді тут прихована глибока думка про незлитість Осіб Пресвятої Трійці. Відсутність артикля вказує на те, що мова йде про той самий предмет, про який говорилося перед тим; тому, якби Євангелист вжив так само «о Феос» (по-грец.) і у фразі «Слово було Бог», то вийшла б невірна думка, ніби «Слово» є той же Бог Отець, про Якого говорилося вище. Тому, кажучи про Слово, Євангелист називає його просто «Феос», вказуючи цим на Його Божественне достоїнство, і підкреслюючи разом з тим, що Слово має самостійне іпостасне буття, а не тотожне з іпостассю Бога Отця.

Як зазначає блаж. Феофілакт, св. Іоан, розкриваючи нам вчення про Сина Божого, називає Його Словом, а не Сином, «щоб ми, почувши про Сина, не говорили про пристрасне і тілесне народження. «Для того назвав Його Словом, щоб ти знав, що, як слово народжується від розуму безпристрасно, так і Він народжується від Отця безпристрасно».

Все через Нього сталось, і без Нього ніщо не сталося, що сталося.

Це не означає, що Слово було тільки знаряддям при створенні світу, але що світ постав від Першопричини всього буття (у тому числі і Самого Слова) Бога Отця через Сина, Який Сам по Собі є джерело буття для всього, що сталось, але тільки не для Самого Себе і не для інших осіб Божества.

Далі йдеться про життя духовне, що спонукає розумні істоти спрямовуватися до Причини їх буття Бога. Це духовне життя дається тільки шляхом спілкування, єднання зі Словом Божим.

Слово є Джерелом справжнього духовного життя для розумного творіння.

Це духовне життя, що походить від Слова Божого, просвіщає людину повним, досконалим віданням.

«Світло у темряві світить» - Слово подає людям світло істинного відання, не перестає керувати людьми і серед пітьми гріховної, але темрява ця не сприйняла світла: люди, що закореніли в гріху, вважали за краще залишитися у темряві духовного засліплення…

Тоді Слово зробило надзвичайні зусилля, щоб долучити людей, які перебувають в гріховній пітьмі, до Свого Божественного світла - посланий був Іоан Хреститель і, нарешті, саме Слово стало плоттю.

Іоан не був самобутнім світлом, а світив лише віддзеркаленим світлом того Єдиного Істинного Світла, який один тільки сам Собою «просвічує кожну людину, що приходить у світ».

Світ не пізнав Слова, хоча Йому зобов'язаний самим своїм буттям.

До своїх прийшов, тобто до обраного свого народу Ізраїля, та свої відцурались від Нього.

А тим, які прийняли Його вірою і любов'ю, дав дітьми Божими стати, дарував їм можливість усиновлення Богу, тобто почати нове духовне життя, яке, як і плотське, теж починається через народження, але через народження не від плотської похоті, а від Бога, силою з висоти.

І Слово стало плоттю, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Єдинородного від Отця.

Під плоттю треба розуміти не тільки одне людське тіло, але цілу людину, в цьому сенсі слово «плоть» часто вживається в Свящ. Писанні (напр., Мф. 24:22), тобто Слово стало повною і досконалою людиною, не перестаючи, однак, бути Богом. І перебувало між нами, сповнене благодаті та правди. Під «благодаттю» мається на увазі як Божа доброта, так і дари милості Божої, що відкривають людям доступ до нового духовного життя, тобто дари Св. Духа. Слово, мешкаючи з нами, було сповнене також і істини, тобто відання всього, що стосується духовного світу і духовного життя.

…Апостоли дійсно бачили славу Його в преображенні, воскресінні і вознесінні на небо, славу в Його вченні, чудесах, ділах любові і самоприниженні добровільному.

«Єдинородного від Отця», - бо тільки Він один Син Божий за суттю, за Своєю Божественною природою; цими словами вказується на Його безмірну перевагу над синами або дітьми Божими за благодаттю, про що сказано вище.

Про вихід на проповідь Іоана Хрестителя і про його свідчення про Господа Ісуса Христа узгоджено оповідають, майже з однаковими подробицями, всі чотири Євангелисти: Матфей, Марк, Лука та Іоан. Лише останній з них опускає дещо зі сказаного першими трьома, підкреслюючи тільки Божество Христове.