Євангельські читання: Слова ж Мої не перейдуть

Євангельські читання 24 грудня

Євангеліє від Луки, 21, 28-33

28 Коли ж це почне збуватися, тоді ви випростайтесь і підійміть голови ваші, бо наближається визволення ваше. 29 І сказав їм притчу: подивіться на смоковницю та на всі дерева: 30 коли вони розпускаються, то, дивлячись на це, ви знаєте, що вже близько літо. 31 Так і ви, коли побачите, що все те збувається, знайте, що близько Царство Боже. 32 Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це станеться. 33 Небо і земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть.

Толкова Біблія

Смоківниця служить тільки «притчею»… Смоківниця була одним з головних предметів місцевої культури задовго до того часу, як іудеї завоювали Палестину.

В оригіналі «паростки ... ніжні», - вказується на розпускання бруньок і молоді пагони. Це буває перед настанням спекотних весняних і літніх днів. За розпусканням дерев і ми судимо про настання теплих днів і наближення літа.

Так і ви, коли побачите, що все те збувається, знайте, що близько Царство Боже.

Пояснення стиха цілком залежить від того, що він розуміє під «все це» (tauta panta).

Питання про значення цього виразу був «каменем спотикання» для багатьох екзегетів… Золотоустий розуміє тут «те, що трапилося з Єрусалимом: війни, голод, мор, землетруси, лжехристи, лжепророки, повсюдне поширення Євангелія, заколоти, розбрати і все, що має відбутися до Його пришестя».

Відповіді на це питання у інших коментаторів нечіткі. Говорили, напр., що під «всім цим» мається на увазі те, що дало привід до одкровення, даного Христом.

Найімовірніше припускати, що тут розуміються взагалі ознаки часу, про які говорив Христос раніше. Як за діями людини можна судити про її характер, схильності і звички, так і за явищами в людському суспільстві і в усьому світі можна судити про стан спільнот і всього світу. Золотоустий, очевидно, краще пояснює цей вислів, ніж всі інші коментатори.

Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це станеться.

Золотоустий говорить, що Спаситель «тут говорить не про покоління, що тоді жило, але про всіх вірян. Рід визначається не тільки за часом, але і за релігією і життям…

Небо і земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть.

… Спаситель говорить про Свої власні слова. Ми не можемо судити про те, як вони сповняться в майбутньому…

Послання до євреїв святого апостола Павла, 7, 1 - 6

1 Бо Мелхиседек, цар Салиму, священик Бога Всевишнього, той, який зустрiв Авраама i благословив його, коли той повертав­ся пiсля поразки царiв, 2 якому i десятину Авраам вiддiлив з усього, — по-перше, тому що ім’я його означає — «цар правди», а потiм i тому‚ що він є «цар Салиму», тобто «цар миру», 3 без батька, без матерi, без родоводу, який не має нi початку днiв, нi кiнця життя, уподiбнюючись Синовi Божому, пе­ребуває священиком назавжди.

4 Бачите, який великий той, яко­му i Авраам патрiарх дав десятину з кращої здобичi своєї. 5 Тi з синiв Левiєвих, що одержують священс­тво‚ мають заповiдь — брати за законом десятину з народу, тобто зi своїх братiв, хоча й цi вийшли вiд стегон Авраамових. 6 Але цей, що не походив з роду їхнього, одер­жав десятину вiд Авраама i благословив того, хто мав обiтницю.

Толкова Біблія

Згідно з Бут. 14: 18-20, Мелхиседек - цар правди - від евр. Klm (цар) і qdu (правда) - "цар Салиму ...", тобто Єрусалима (пор. Пс. 75: 3 ст.), Mlv (мир).

"Священик Бога Всевишнього ...", як називається він і в кн. Буття. Про принесення Аврааму Мелхиседеком хліба і вина апостол не згадує, намагаючись зосередити увагу слухачів лише на десятині, чим Авраам висловив своє визнання священицького сану за Мелхиседеком.

Надалі апостол розкриває проображальне значення Мелхиседека щодо Сина Божого, знаходячи в самому імені його - цар правди і цар миру - вказівку ​​на Христа, істинного Царя правди і миру (пор. 1 Кор. 1:30; Єр. 23: 6; Мал. 4: 2; Дан. 9:24; Іс. 9: 6-7; Рим. 5: 1; Еф. 2:14).

"Без батька, без матері, без родоводу, не мав ані початку днів, ані кінця життя ...": незгадування всього цього в Свящ. Писанні апостол представляє як уподібнення дійсним властивостям Сина Божого, що не має батька - по людськості, матері - по Божеству, родоводу - через непорочне народження, - ні початку днів, ані кінця життя - за Божественною присносутністю, немов "перебуває священиком назавжди..." завдяки відсутності згадки не має ні початку днів, ані кінця життя, - завжди залишається при тому, що було про нього сказано і в замовчуванні про його смерть і нащадків, - уподібнення сущому вічному священству Христовому (24 ст.).

Мета всього цього порівняння - показати, що якщо левитське священство набагато нижче священства Мелхиседека, тому зрозуміло і те, наскільки воно нижче того священства, для якого священство Мелхиседека було лише якоюсь подобою.

Щоб яскравіше змалювати велич Мелхиседека, апостол називає Авраама, що дав йому десятину, патріархом (2 Хр. 19: 8; Діян. 7: 8; Лк. 1:73; Ін. 8: 53), і саму десятину піднімає в значенні, - "з кращої здобичi своєї".

Мета цього зрозуміла: якщо настільки великий патріарх так вшанував Мелхиседека десятиною, як священика Бога Вишнього, то яким же великим повинен бути Той, Якого Мелхиседек був лише слабкою подобою?

З невблаганною переконливістю і послідовністю апостол з'ясуванням величі Мелхиседека веде слухачів до визнання величі Сина Божого, прообразованого Мелхиседеком.

Мелхиседек вище синів Левія... Він узяв десятину з Авраама, самого родоначальника Левія, і, так би мовити, від самого Левія (9-10 ст.), родоначальника старозавітного священства.