Євангельські читання: Слава у вишніх

Євангельські читання 14 грудня

Євангеліє від Луки, 19, 37 - 44

37 А коли Він наближався вже до спуску з гори Елеонської, безліч учеників почали радісно хвалити Бога гучним голосом за всі чудеса, які вони бачили, 38 кажучи: благословен Цар, що гряде в ім’я Господнє! Мир на небесах і слава у вишніх! 39 І деякі фарисеї з народу сказали Йому: Учителю, заборони ученикам Твоїм. 40 Але Він сказав їм у відповідь: Я вам кажу, що коли вони замовкнуть, то каміння заголосить. 41 І коли, наблизившись, побачив місто, то заплакав над ним 42 і сказав: о, коли б зрозуміло ти хоч у цей твій день, що потрібне для твого миру! Але це сховано нині від очей твоїх. 43 Бо прийдуть на тебе дні, і вороги твої оточать тебе валом, і візьмуть в облогу тебе, і стиснуть тебе звідусіль. 44 І зруйнують тебе, і поб’ють дітей твоїх у тобі, і не залишать у тобі каменя на камені, бо ти не зрозуміло часу відвідин твоїх.

Аверкій, архієпископ

Далі з поєднання оповідань всіх євангелистів можна скласти собі таку загальну картину: коли вони наблизилися до перевалу, звідки починався спуск і відкрився чудовий вигнляд на Єрусалим, «безліч учеників почали радісно хвалити Бога гучним голосом за всі чудеса, які вони бачили, кажучи: благословен Цар, що гряде в ім’я Господнє! Мир на небесах і слава у вишніх!».

До цього додає св. Іоан: «Народ, що прийшов на свято, почувши, що Ісус іде в Єрусалим, взяли віття від фініків і вийшли назустріч Йому» (Ін. 12: 12-13). Так поєдналися два потоки народу: один ішов від Вифанії з Христом, інший від Єрусалима, назустріч Йому.

Вигляд Єрусалима, котрий постав з гори у всій своїй красі, викликав захват всієї цієї народної маси, який вилився в радісних і гучних вигуках: «Осанна Синові Давида, благословенний, хто йде в ім'я Господнє, осанна в вишніх!» «Осанна» в буквальному перекладі з давньої єврейської мови означає: «Спаси», «спасіння для». Цей вигук вживався як вираз радості і благословення, подібно до нинішнього «Хай живе».

«Осанна в вишніх» - побажання щоб і на небі було принесено дар Цареві Ізраїля, Сину Давидовому, то ж радісний вигук «Осанна». «Благословен, хто йде в ім'я Господнє» значить «гідний благословення або прославлення Той, Хто приходить від Єгови за Його велінням, з Його владою, як приходять від земного царя посланці і правителі з повноваженнями його (пор. Ін. 5:43).

Єванг. Марк приєднує до цього ще вигук: «Благословенне царство, що гряде в ім'я Господа, отця нашого Давида».

Царство Давида повинен був відновити Месія, Якого влада мала перебувати вічно і поширитися на всі народи.

У цих словах сини Ізраїлеві прославляють Христа, що йде відновити це царство Давидове. Св. Лука передає ще вигук «Мир на небесах», в сенсі «зійшли з небес все справжні духовні блага і вічне спасіння».

Св. Іоан пояснює як причину цієї радості зустрічі Господа велике чудо воскресіння Лазаря, тільки що Ним звершене, а св. Лука - всі чудеса Його.

У цій події Церква наша вбачає особливий промисел Божий і те, що вони сповнились Духом Святим…

З цієї точки зору зрозуміла відповідь Господа, дана Ним на лукаву і злу вимогу фарисеїв: «Учителю, заборони учням Твоїм» (бо Ти, як і ми, розумієш, наскільки все це непристойно і небезпечно для Тебе).

Але Він сказав їм у відповідь: Я вам кажу, що коли вони замовкнуть, то каміння заголосить.

Це славослів'я Христу Месії твориться в серцях і устах народу Самим Богом, і якби люди виступили проти цієї волі Божої, тоді б бездушне каміння замінили б людей в прославленні Господа.

У цих словах Церква бачить також алегоричну вказівку на язичників, що були спочатку наче кам’яними серцем, але потім замінили собою Ізраїль, що відкинув Христа.

Той же сенс має і цитована св. Матфеєм відповідь Господа фарисеям, що обурювалися, через злобу і заздрість, на те, що єврейські діти в храмі викрикували:

«Осанна Синові Давида», - «З вуст дітей і немовлят вчинив єси хвалу», тобто Бог Сам проголошує Собі хвалу в устах дітей. (З Пс. 8: 3 - Мф. 21: 15-16).

41 І коли, наблизившись, побачив місто, то заплакав над ним 42 і сказав: о, коли б зрозуміло ти хоч у цей твій день, що потрібне для твого миру! Але це сховано нині від очей твоїх.

Як оповідає св. Лука, Господь побачив місто і «заплакав над ним», тобто щодо його загибелі. Показово, що в 70-му році римляни, починаючи облогу Єрусалима, розмістили свій табір якраз на тому самому місці, на горі Оливній, де знаходився в цей час Христос Спаситель, і сама облога почалася теж незадовго до Великодня.

Ти не зрозуміло часу відвідин твоїх. Тобто того часу, коли милостивий був до тебе Бог і закликав тебе до спасіння через посланого до тебе Месію, якого ти відкинув, замість того, щоб послухати Його.

Друге послання до Тимофія святого апостола Павла, 2, 20 - 26

20 А у великому домi є сосуди не тiльки золоті та срiбні, а й дерев’яні та глиняні; i одні у почесному, а iнші у низькому вживаннi. 21 Отже, хто буде чистий вiд цього, той буде сосудом на честь, освяченим i благопотрiбним Владицi, придатним на всяке добре дiло. 22 Юнацьких похотей уникай, а тримайся правди, вiри, лю­бови, миру з усiма, хто кличе Гос­пода вiд чистого серця. 23 Вiд нерозумних та безглуздих змагань ухиляйся, знаючи, що вони породжують сварки; 24 раб же Господній не повинен сваритися, а бути до всiх привiтним, повчальним, незлобливим, 25 з лагiднiстю наставляти противникiв, чи не дасть їм Бог покаяння до пiзнання iстини, 26 щоб вони звiльнилися вiд тенет диявола, який упiймав їх живими у свою волю.

Толкова Біблія

Кого слід розуміти тут під сосудами? Звичайно, окремі християни так чи інакше сприяють прогресу церковного життя. Але між християнами є відмінність в даруваннях.

Одні, з милості Божої, мають незвичайні дарування, володіють, напр., блискучим ораторським талантом, інші ж завжди виглядають надзвичайно скромними, тому що не володіють ніякими видатними здібностями (пор. Мф. 13:23; 1 Кор. 12:14 і наст.).

Перших можна назвати сосудами, зробленими з блискучих і дорогих матеріалів - з золота і срібла, другі виготовлені з дерева і глини. Але й останні мають часто велике значення в житті Церкви.

З іншого боку, в Церкві є сосуди, в які збирається, так би мовити, все сміття з дому - це люди безбожні, нечестиві, хоча і продовжують носити ім'я християн.

Такі люди, звичайно, можуть бути і серед тих осіб, які мають особливі обдарування.

Тимофій не повинен, тому, захоплюватися зовнішністю, а повинен оцінювати людей за їхніми внутрішніми якостями. Якщо видатний християнський оратор сам не відійшов від язичницьких звичок, від нього Тимофій повинен подалі (від цього очистить себе).

І кожен християнин, який відокремлюється від таких нечестивих людей, якщо ще не може бути названий посудиною в "честі", то може стати таким згодом (пор. 1 Кор. 12: 22-25).

Юнацьких похотей уникай - тобто не захоплюйся властивими молодим людям поглядами на речі.

Молодь часто захоплюється зовнішнім блиском, не надаючи значення внутрішнім якостям людини.

Тимофій повинен діяти інакше. Він повинен оцінювати людей з точки зору християнської моралі і шукати собі друзів тільки серед людей чесних і тих, які щиро люблять Бога.

Різних суперечок, хоча б інші тут показували свої високі розумові здібності, Тимофій повинен уникати (пор. 2 Тим. 2:14).

У приклад християнам Тимофій повинен зі свого боку являти лагідність і незлобливість в обговоренні різних питань серед членів Церкви.

Навіть з противниками Церкви - іудеями і язичниками - він не повинен входити в суперечки, а лагідно наставляти їх, чекаючи, що Бог дасть їм можливість повірити проповіді Тимофія... ... І таким чином вирватися з диявольських сітей, в яких вони заплуталися (пор. Еф. 2: 2).