Євангельські читання: Сину Давидів, помилуй мене!

Євангельські читання 8 лютого

Євангеліє від Марка, 10, 46 - 52

46 Приходять до Єрихона. І коли Він з учениками Своїми і численним людом виходив з Єрихона, син Тимеїв, Вартимей, сліпий, сидів при дорозі і просив милостиню. 47 Почувши, що це Ісус Назорей, він почав кричати і говорити: Ісусе, Сину Давидів! Помилуй мене. 48 І примушували його мовчати багато хто, він же ще більше кричав: Сину Давидів, помилуй мене! 49 Ісус зупинився і сказав його покликати. Кличуть сліпого і кажуть йому: не бійся, вставай, кличе тебе. 50 Той скинув з себе верхній одяг, встав і прийшов до Ісуса. 51 Відповідаючи йому, Ісус спитав: чого ти хочеш від Мене? Сліпий сказав Йому: Учителю, аби я прозрів. 52 Ісус сказав йому: йди, віра твоя спасла тебе. І відразу він прозрів, і пішов дорогою за Ісусом.

Борис Гладков

Євангеліст Матфей говорить, що Ісус зцілив двох сліпих, а євангелісти Марк і Лука говорять про одного. Таке ж зовнішнє протиріччя між тими ж євангелістами було помічено під час розгляду їх оповідань про зцілення біснуватих в країні Гадаринській і було зроблено посилання на думку Іоана Златоуста. Те ж можна сказати і про зцілення сліпих: їх було двоє, як стверджує євангеліст Матфей, ​​але один з них був настільки відомий, що євангеліст Марк називає його навіть по імені; можливо, цей син Тимея кричав так голосно, що заглушав іншого і тим затьмарив його в очах тих, зі слів яких писали про цей випадок євангелісти Марк і Лука; у всякому разі, замовчування євангелістів Марка і Луки про іншого сліпого не може підривати достовірність розповіді євангеліста Матфея про те, що сліпих було двоє.

З точки зору євангелістів, істотне значення мало чудо, вчинене Ісусом; на це вони і звернули увагу своїх читачів, не надаючи ніякого значення тому, одного або двох сліпих зцілив Господь; зцілених взагалі було так багато, що рахувати їх - безцільно.

Отже, слід визнати, що коли Ісус виходив з Єрихона, двоє сліпих, що сиділи при дорозі і просили милостиню, почувши шум натовпу, запитали: що це таке? І коли їм сказали, що це йде Ісус, то сліпі, що, безсумнівно, чули про Його чудеса і про те, що деякі визнають Його обіцяним Христом, побажали скористатися цією нагодою, щоб зцілитися, і гучним голосом закричали: помилуй нас, Господи, Сину Давидів! (Мф. 20:30).

Кричали вони так голосно і невідступно, що ті, які йшли попереду, змушували їх мовчати, але вони не заспокоїлися і продовжували волати до милосердя Ісуса.

Почувши їх благання, Ісус зупинився і велів покликати їх до Себе. Один з цих сліпих, що звертав на себе особливу увагу своїм криком, всім відомий Вартимей, почувши, що їх кличе Ісус, встав, скинув з себе верхній одяг, щоб не заважала йти, і прийшов до Ісуса.

Ісус сказав йому: Іди, віра твоя спасла тебе. І той відразу прозрів… У цей час підійшов, ймовірно, і інший сліпий з тим же проханням, і Христос змилосердився, доторкнувся до його очей, і зараз прозрів…

Толкова Біблія

(Мк. 10:46; Лк. 18:35 - Лк. 19: 1-28).

Порядок подій у трьох євангелистів тут різний. Лука (Лк. 18:35) починає свою розповідь: «коли ж наближався до Єрихона» (έγένετο δε εν τω έγγίζειν αυτόν είς Ίερειχώ); Марк (10:46) - «приходить в Єрихон» (καί έρξονται Ίερειχώ); Матфей - «і коли виходили вони з Єрихона» (καί έκπορευομένων αυτών από Ίερειχώ). Якщо приймати ці свідчення євангелистів в їх точному значенні, то спочатку потрібно помістити розповідь Лк. 18:35 - Лк. 19: 1-27, де повідомляється про зцілення одного сліпого (Лк. 18: 35-43) до вступу в Єрихон; потім, коли Ісус Христос увійшов туди, Він відвідав Закхея (Лк. 19: 1-10) і розповів притчу про десять мин (Лк. 19: 11-27). Потім після зауваження Марка «приходять в Єрихон», йде паралельна розповідь двох перших євангелистів (Мф. 20: 29-30; Мк. 10:46), і, нарешті, до них приєднується Лука в Лк. 18:38. За такого порядку, однак, не усуваються великі труднощі, що видно буде з подальшого.

Єрихон знаходився на західній стороні Йордану, трохи на північ від впадання Йордану в Мертве море. У Новому Завіті про нього згадується тільки шість разів (Мф. 20:29; Мк. 10:46; Лк. 10:30; Лк. 18:35; Лк. 19: 1; Євр. 11:30). По-грецьки пишеться Ιεριχώ і Ίερειχώ. У Старому Завіті - часто; це було одне з найдавніших палестинських міст. Місцевість, де розташоване місто, одна з найродючіших в Палестині, і під час Христа, ймовірно, була в квітучому стані. Єрихон був відомий пальмами, бальзаміновими та іншими запашними рослинами. На місці стародавнього міста в нинішній час стоїть селище Еріха, повне злиднів, бруду і навіть аморальності.

Під час ходи Христа з Єрихону в Єрусалим Його супроводжувала велика юрба народу (όχλος πολύς).

(Мк. 10:46, 47; Лк. 18: 35-38).

Матфей говорить про двох сліпців, яких зцілив Спаситель після відходу з Єрихона; Марк - про одного, називаючи його по імені (Вартимей); Лука також про одного, якого зцілив Спаситель до вступу Свого в Єрихон. Якщо допустити, що всі євангелисти розповідають про одне й те ж, то тут виходять очевидні і абсолютно непримиренні протиріччя. Це давало ще в давнину сильну зброю ворогам християнства і Євангелій, які вважали це місце за незаперечний доказ недостовірності євангельських оповідань.

Спроби примирити розповіді з боку християнських письменників зустрічаються, тому, ще в давнину. Оріген, Євфимій Зігабен та ін. вважали, що тут йдеться про три зцілення сліпців, про одне зцілення говорить Лука, про інше - Марк і про третє - Матфей.

Августин стверджував, що було тільки два зцілення, з яких про одне говорять Матфей і Марк і про інше - Лука. Але Феофілакт та інші всі три зцілення вважають за одне. З нових екзегетів одні пояснювали суперечність тим, що тут було тільки два зцілення і тільки двох сліпців, які розглядаються окремо Марком і Лукою, з них одне відбулося перед вступом в Єрихон, а інше по виході з нього. Матфей же обидва зцілення об'єднав в одному оповіданні.

Інші говорять, що суперечність євангелистів залежала від того, що були різні джерела, з яких кожен євангелист запозичив свою розповідь.

Слід припустити, що з розповіді євангелистів не можна нам визнати ні трьох осіб і їх

зцілень, ні об'єднати їх в одне. Тут - просто неясність в оповіданні, щось недомовлене, і це заважає нам уявити і зрозуміти, як було насправді. Найнадійніший шлях до вирішення цього питання може, мабуть, полягатиме в наступному. Читаючи розповіді про зцілення сліпців, ми аж ніяк не повинні уявляти, що як тільки хтось з них закричав, волаючи до Христа про допомогу, так відразу ж і був зцілений. У вкрай стислій і короткій розповіді зближені між собою події, які могли відбутися протягом більш-менш довгого проміжку часу. На це вказує, між іншим, спільне для всіх синоптиків свідчення, що народ забороняв сліпцям кричати і змушував їх мовчати (Мф. 20:31; Мк. 10:48; Лк. 18:39).

Далі з розповіді Луки (Лк. 18: 35-43) зовсім не можна зробити висновку, що зцілення сліпого відбулося до приходу Ісуса Христа в Єрихон. Навпаки, якщо ми припустимо, що воно було вже після відходу Христа з Єрихона, то всі подробиці розповіді Луки стануть нам зрозумілішими. Спочатку сліпець сидить при дорозі й просить. Дізнавшись, що повз нього проходить натовп, він запитує, що це таке. Дізнавшись, що це «Ісус Назарянин», він починає кричати про допомогу. Ті, що йшли попереду, змушують, щоб він замовк, але він кричить ще голосніше. Нізвідки не видно, що в той час, коли все це відбувалося, Ісус Христос стояв на одному місці. Він зупинився тільки тоді, коли вийшов з Єрихона і велів привести сліпого до Себе. Якщо велів привести, то, значить, сліпий не перебував близько біля Нього. До цього потрібно додати, що при проходженні через якесь місто, його можна перетнутиі в тривалий, і в короткий час, залежно від його величини. Навіть через найбільше місто можна пройти в короткий час, перетинаючи, напр., околиці.

Нізвідки не видно, що Єрихон був тоді великим містом. Таким чином, ми маємо повне право ототожнювати сліпця, про якого розповідає Лука, або з Вартимеєм Марка, або з одним зі сліпців, не названих на ім'я, про які розповідає Матфей. Значить, у всіх трьох євангелістів існує повне узгодження щодо факту, що сліпці були зцілені, коли Ісус Христос вийшов з Єрихона.

Покінчивши з цією трудністю, ми повинні, наскільки можливо, роз'яснити і іншу. За Марком і Лукою, сліпий був один, за Матфеєм - два. Але питається, якщо зцілений був тільки один сліпий, то навіщо Матфею потрібно було говорити, що їх було два? Якщо, як стверджують, він мав перед собою Євангелія Марка і Луки, то невже він хотів підірвати довіру до цих євангелистів, даючи інше свідчення, без будь-яких застережень про невірність їх повідомлень? Невже, додаючи одне, нібито вигадане ним чудо, він хотів штучно збільшити славу Христа, як цілителя?

Усе це вкрай неймовірно і безглуздо. Скажімо, що так безглуздо було б міркувати навіть при найбільш ворожому ставленні до Євангелій. Далі, якщо б навіть Марк і Лука знали, що зцілені були два сліпця, але побажали навмисно (в цьому випадку ніякого особливого наміру непомітно) повідомити тільки про одне зцілення, то і тоді жоден сумлінний критик, знайомий з документами, і особливо стародавніми, не наважився б звинувачувати євангелистів у вигадці і спотворенні історичних фактів. Правда, ми не можемо пояснити, чому Матфей розповідає про двох сліпців, а Марк і Лука тільки про одного. Але фактично цілком могло бути, що були зцілені два сліпця під час руху натовпу; це зовсім не суперечить жодній історичної ймовірності.

Чому народ змушував сліпців мовчати? Можливо, ті, що проходили повз сліпців, змушували їх мовчати просто тому, що вони «порушували громадську тишу» і їх крик не узгоджувався з тодішніми правилами громадської пристойності.

За Матфеєм, Ісус Христос покликав сліпців Сам; за Марком - звелів покликати. У Марка повідомляються далі цікаві і живі подробиці про розмову зі сліпим особи, яка звала його, і про те, як він, скинувши з себе одяг, встав і пішов (не сказано - побіг) до Ісуса Христа. Питання Христа відрізняється природністю.

Мова сліпих у Матфея (і інших синоптиків) скорочена. Повна мова така: Господи! ми хочемо, щоб відкрилися очі наші. Сліпці не просять про милостиню, а про вчинення дива. Очевидно, вони раніше чули про Христа, як цілителя. Зцілення сліпонародженого, про що розповідає Іоан (гл. IX), було раніше. І народу було, мабуть, відомо, що Христос може зцілити очі сліпим.

За Матфеєм, Спаситель не говорить сліпцям жодного слова, але замість того торкається до їхніх очей. У Марка і Луки - інакше. Слова вказують на раптове прозріння, про що говорять також Марк і Лука.

Соборне послання святого апостола Якова, 2, 14 - 26

14 Яка користь, браття мої, коли хто говорить, що вiн має вiру, а дiл не має? Чи може ця вiра спас­ти його? 15 Якщо брат або сестра нагi i не мають денного прожитку, 16 а хто-небудь з вас скаже їм: «Йдiть iз миром, грiйтесь i їжте,» — але не дасть їм потрiбного для тiла, яка користь? 17 Так само й вiра — коли не має дiл, сама по собi мертва. 18 Але скаже хто-небудь: «Ти маєш вiру, а я маю дiла; покажи менi вiру твою без дiл тво­­їх, а я покажу тобi вiру мою в дi­лах моїх». 19 Ти вiруєш, що Бог єдиний: добре робиш; та й біси вi­ру­ють i тремтять. 20 Але чи хочеш ти знати, легковажна людино, що вiра без дiл мертва? 21 Хiба не дi­лами виправдався Авраам, отець наш, поклавши на жертовник сина свого Iсаака? 22 Чи бачиш, що вiра сприяла дiлам його, i дi­лами вiра досягла довершености? 23 I справ­дилося слово Писання: «Вiрував Авраам Боговi, i це було поставле­но йому в праведнiсть, i його назвали другом Божим». 24 Чи бачи­те, що людина виправдовується дiлами, а не тiльки вi­рою? 25 Так само i блудниця Раава хiба не дiлами виправдалася, прийнявши пiдглядачiв i вивiвши їх iншою дорогою? 26 Бо як тiло без духу мертве, так i вiра без дiл мертва.

Аверкій, архієпископ

Що ж, власне, спасає людину: віра чи справи? І чи немає тут протиріччя мід словами Апостола Павла про те, що людина спасається вірою без діл Закону (Рим. 3:28)? Слід думати, що ці слова про необхідність для спасіння живої діяльної віри і написані святим Яковом саме тому, що багато християн-євреїв перекручено зрозуміли слова Апостола Павла.

Апостол Павло наполегливо проповідував євреям, що з часу пришестя Христа Спасителя деякі постанови обрядового Мойсеєвого закону втратили своє значення, і для спасіння потрібна в першу чергу віра в Христа Спасителя, а не одні справи закону Мойсея.

Багато євреїв зрозуміли цю думку в сенсі безумовного заперечення добрих справ для спасіння і достатності однієї тільки віри в Месію, який прийшов.

Святий Апостол Яків підкреслює, що однії холодної розумової віри для спасіння недостатньо, бо "і біси вірують, і тремтять" (Як. 2:19).

Сенс слів Апостола Якова той, що справжня спасительна віра нерозривна пов'язана з добродійним способом життя: віра головує і передує, як причина, а діла - її наслідок. Таким чином, ні віра, ні справи, окремо одне від одного, не рятують людини, бо одне без одного вони неповноцінні: це дві нероздільні, хоча і різні, сторони одного і того ж предмету: живого і цілковитого устремління до Бога.