Євангельські читання: Сили небесні похитнуться

Євангельські читання 24 лютого

Євангеліє від Марка, 13, 24-31

24 Але в ті дні, після тієї скорботи, сонце померкне, і місяць не дасть свого світла, 25 і зірки спадуть з неба, і сили небесні похитнуться. 26 І тоді побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах, з силою і славою великою. 27 І тоді Він пошле ангелів Своїх і збере обраних Своїх від чотирьох вітрів, від краю землі до краю неба. 28 Від смоковниці навчіться притчі: коли гілля її стає вже м’яким і пускає листя, то знаєте, що близько літо. 29 Так і ви: коли побачите, що все збувається, знайте, що близько, при дверях. 30 Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це буде. 31 Небо і земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть.

Аверкій, архієпископ

Першою ознакою наближення суду Божого Господь називає явлення лжехристів. Історик І. Флавій свідчить, що перед падінням Єрусалима дійсно з'явилося безліч лжемесій.

Другою ознакою будуть війни, як близькі, так і віддалені («почуєте про війни»). Але і ці війни і природні лиха будуть тільки початком прийдешніх болісних жахів, які, за силою страждань, порівнюються Господом з муками народження дитини.

«Сонце померкне, і місяць не дасть свого світла» - ці слова не вказують з такою певністю, як 24 ст. 21 глави від Луки (про те, що Єрусалим протягом якогось тривалого проміжку часу топтатимуть язичники), на значущість проміжку часу між руйнуванням Єрусалима і кінцем світу, але дають зрозуміти, що після зруйнування Єрусалима настануть зовсім інші дні, які перевершать будь-яке порівняння зі страшними подіями, які тоді матимуть місце.

Грецький текст цього стиха дає підстави для такої перифрази: «Не думайте, що за загибеллю Єрусалима негайно прийде Моє пришестя і кінець світу. Ні, інакше. Для цього настануть інші дні. Тоді сонце померкне і місяць не дасть свого світла і т. д.» У св. Матфея вжито слово «абие», але воно в Свящ. Писанні зазвичай означає не «негайно відразу, слідом за тим», а тільки «раптово». Під цим «абие», говорить єп. Михайло, іноді ховаються цілі століття.

Тоді відбудеться потрясіння всієї світобудови. Характерні риси цього страшного часу вказує в гл. 21: ст. 25-26 св. Лука: на землі буде зневіра, страх, здивування: море збуриться, люди будуть знемагати від страху й чекання…

І тоді побачать Сина Людського...

...Звідси природно випливає необхідність постійного пильнування: Господь бажає, щоб ми не спали духовно, щоб не були безтурботні, але були б уважні до ознак часів і були завжди готові до зустрічі з Ним, провадячи благочестиве життя.

Толкова Біблія

Смоківниця служить тільки «притчею»… Смоківниця була одним з головних предметів місцевої культури задовго до того часу, як іудеї завоювали Палестину.

...Указується на розпускання бруньок і молоді пагони. Це буває перед настанням спекотних весняних і літніх днів. За розпусканням дерев і ми судимо про настання теплих днів і наближення літа.

Так і ви: коли побачите, що все збувається, знайте, що близько, при дверях...

Пояснення стиха цілком залежить від того, що він розуміє під «все збувається».

Питання про значення цього виразу був «каменем спотикання» для багатьох екзегетів… Золотоустий розуміє тут «те, що трапилося з Єрусалимом: війни, голод, мор, землетруси, лжехристи, лжепророки, повсюдне поширення Євангелія, заколоти, розбрати і все, що має відбутися до Його пришестя».

Відповіді на це питання у інших коментаторів нечіткі. Говорили, напр., що під «всім цим» мається на увазі те, що дало привід до одкровення, даного Христом.

Найімовірніше припускати, що тут розуміються взагалі ознаки часу, про які говорив Христос раніше. Як за діями людини можна судити про її характер, схильності і звички, так і за явищами в людському суспільстві і в усьому світі можна судити про стан спільнот і всього світу. Золотоустий, очевидно, краще пояснює цей вислів, ніж всі інші коментатори.

Не перейде рід цей, як усе це буде...

Золотоустий говорить, що Спаситель «тут говорить не про покоління, що тоді жило, але про всіх вірян. Рід визначається не тільки за часом, але і за релігією і життям…

Небо і земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть.

… Спаситель говорить про Свої власні слова. Ми не можемо судити про те, як вони сповняться в майбутньому…

Друге соборне послання святого апостола Петра, 3, 1-18

1 Це вже друге послання пи­шу вам, улюбленi; в них нагадуванням збуджую ваше чисте розумiння, 2 щоб ви пам’ятали сло­ва, ранiше сказанi святими про­роками, i заповiдь Господа i Спа­сителя, передану апостолами вашими. 3 Hасамперед знайте, що в останнi днi прийдуть зухвалi хулителi, якi чинитимуть за своїми похотями 4 i казатимуть: «Де обiт­ниця пришестя Його? Бо з того ча­су, як почали вмирати батьки, вiд початку творiння, все залишається так само». 5 Тi, котрi так ду­мають, не знають, що небеса були споконвiку‚ i земля створена була Словом Божим з води i водою; 6 то­му i тодiшнiй свiт загинув, затоплений водою. 7 А нинiшнi небе­са i земля, якi утримуються тим же словом, зберiгаються для вогню на день суду i погибелi нечестивих людей.

8 Єдине ж не повинно бути приховане вiд вас, улюбленi, що у Господа один день, як тисяча ро­кiв, i тисяча рокiв, як один день. 9 Hе зволікає Господь з виконанням обiтницi, як деякi вважають те зволіканням; але довготерпить заради нас, не бажаючи, щоб хто загинув, а щоб усi прийшли до покаяння. 10 Прийде ж день Господнiй, як тать уночi, i тодi небеса з шумом перейдуть, а стихiї, розпалившись, зруйнуються, земля i всi дiла на нiй згорять. 11 Якщо так усе це зруйнується, то якими слiд бути у святому життi i благочестi вам, 12 що чекають i бажають пришестя дня Божого, коли розпаленi небеса зруйнуються i розпаленi стихiї розтопляться? 13 А втiм, за Його обiтницею, ми чекаємо нового неба i нової землi, на яких живе правда.

14 Отже, улюбленi, чекаючи цьо­­го, постарайтесь стати перед Hим неоскверненими i непорочними в мирi; 15 i довготерпiння Господа нашого вважайте спасiнням, як і улюблений брат наш Павло, за даною йому премудрiстю‚ написав вам, 16 як вiн говорить про все це i в усiх своїх посланнях, у яких є дещо малозрозумiле, так що неуки i нестiйкi перекручують, як i iншi Писання, на свою власну по­гибель. 17 Отже, ви, улюбленi, будучи попередженими про це, бережiться, щоб не спокуситися вам оманою беззаконникiв i не вiдпас­ти вiд свого утвердження, 18 але зро­стайте в благодатi i пiзнаннi Господа нашого i Спасителя Iсуса Христа. Йому слава i нинi i в день вiчний. Амiнь.

Толкова Біблія

Сутність лжевчення "хулителів", що мають з'явитися "в останні дні", полягає в запереченні другого пришестя Христового.

Хоча про таких псевдовчених ми дізнаємося тільки з розглянутого місця, однак, можливість і дійсність їх появи вже в апостольський час не підлягає сумніву. Лжевчителі, які тут викриваються, - натуралісти, що посилалися на незмінність основних законів життя і всього світового ладу, робили висновок, що і в майбутньому життя світу залишиться незмінним, і ніякої світової катастрофи не передбачається.

Спростовуючи лжевчення осіб, які заперечували можливість для Творця своєю волею змінити вигляд землі і всього всесвіту, Апостол доводить, що для творчої волі Божої це цілком можливо.

І як в світову катастрофу потопу над світом був здійснений суд словом Божим, так і в майбутньому повинна настати світова катастрофа - знищення Світу вогнем - за велінням і дією того ж слова Божого.

Довівши неминучість кінця світу, і саме за допомогою вогню, Апостол тепер переходить до питання про час настання кінця світу, прагнучи спростувати лжевчення "хулителів" про уповільнення парусії і про невиконання обіцянки Господа. Попри це лжевчення, Апостол насамперед, згідно з вченням Самого Господа, говорить, що... не треба думати про будь-яке зволікання з боку Господа, Який має особливу благу мету - дати будь-яку можливість всім людям (не виключаючи і "хулителів" і їм подібних) уникнути загибелі і врятуватися шляхом покаяння і виправлення... Апостол смиренно і себе самого включає в число людей грішних, що потребують довготерпіння Божого.

Жваво переносячись думкою до дня кінця світу, Апостол туди ж спрямовує думку, волю і серце всіх християн і переконує їх дбати про святість життя і благочестя в очікуванні й навіть бажанні прийдешнього дня Господнього.

Але загибель світу від вогню не буде повним його знищенням, перетворенням в ніщо. Християни, за Божими обітницями, очікують нового неба і нової землі. І ці останні не будуть новим, новоствореним світом, а світом відтвореним, оновленим, поліпшеним, але в основі тим же світом, який існує і тепер. "Господь збудує нове небо і нову землю" не по суті і за речовиною... Відмінною особливістю нового світу Апостол вказує панування там правди. Принесена в світ Христом правда - в сенсі відповідності святого і блаженного життя людського зі святим і блаженним життям Божим - в новому, майбутньому світі отримає повноту у всьому... де Бог буде всім у всіх...

Підсумовуючи все сказане про смерть світу і про те, як християни повинні ставитися до цього, Апостол ще раз переконує віруючих, що в очікуванні свого явлення перед Суддею Господом потрібно бути чистим і мирним...