Євангельські читання: Пустіть дітей приходити до Мене

Євангельські читання 9 грудня

Євангеліє від Луки, 18, 15-17, 26-30

15 Приносили ж до Нього і дітей, щоб Він доторкнувся до них; а ученики, бачачи те, боронили їм. 16 Але Ісус, підізвавши їх, сказав: пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм; бо таких є Царство Боже. 17 Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не ввійде в нього.

26 Ті, що чули, сказали: то хто ж може спастися? 27 Він же сказав: неможливе для людей — можливе для Бога.

28 Петро ж сказав: ось ми покинули все і пішли за Тобою. 29 Він сказав їм: істинно говорю вам, що немає нікого, хто покинув би дім, або батьків, або братів, або сестер, або жінку, або дітей заради Царства Божого 30 і не одержав би значно більше в цей час, а у віці майбутньому — життя вічне.

Толкова Біблія

…У словах Христа, звернених до учеників, очевидно, дається їм, як дорослим людям, повчання залишити свої помисли і прагнення і уподібнюватися дітям. Але що значить уподібнюватися дітям, походити на дітей? Що повинні робити дорослі, бажаючи уподібнитися дітям? На ці питання можна відповісти, що дитячий характер досить загальновідомий і думка, висловлена ​​Христом, цілком зрозуміла без подальшого аналізу.

Так як дитя поставлене було серед учнів і для прикладу внаслідок бажання їх вирішити питання, хто більший, то від загальних міркувань про дитячий характер і «подібну до дітей дорослу людину» нам тепер можна перейти до більш конкретних визначень. Тут зустрічається один з найсильніших і переконливих доказів думки, що, за загальною новозавітною думкою, послідовники Христа повинні як діти ухилятися від присвоєння собі будь-якої влади і будь-якого переваги перед побратимами.

Ідея Нового Завіту полягає не в пануванні над людьми, а в служінні їм. Не зовнішня влада повинна бути властива послідовникам Христа, а моральна. Владу над людьми служителі Христа набувають, уподібнюючись дітям. Це ідея - суто християнська і відрізняється надзвичайною моральною окрасою і привабливістю…

Аверкій, архієпископ

З трьох євангелістів, які повідомляють про цю подію (дітей), докладніше всіх оповідає св. Марк, який говорить, що Господь обурився на учнів Своїх за те, що вони не допускали до Нього дітей. Наскільки велика, отже, була любов Господа до дітей, якщо Він, що з найбільшою лагідністю і терпінням переносив людські неправди, розгнівався на учнів Своїх... «Не бороніть дітям приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне» - звідси висновок, що великий гріх роблять ті батьки і вихователі, які не приводять дітей до Христа, навчаючи їх віри християнської, і ще більший гріх тяжіє на тих з них, які навмисно відхиляють дітей від шляху віри.

Любов Свою до дітей Господь пояснює вказуванням на якості їх, і ці риси ставить прикладом для наслідування всім, хто бажає увійти в Царство Небесне, кажучи, що «Хто Божого Царства не прийме, як дитя, той у нього не ввійде», тобто Царство Боже треба прийняти в своє серце з таким же чистим, невинним і непорочним настроєм, який буває у малих, ще морально не зіпсованих, дітей.

У зв'язку з відповіддю Господа багатому юнакові св. Апостол Петро від імені всіх апостолів запропонував Господу питання, яка буде нагорода їм за те, що вони все залишили і пішли за Христом. Були вони люди бідні і небагато мали - сіті, Сіті, човни та бідні оселі, але це все, що було в них, що вони дійсно залишили заради слідування за Христом, і цим явили справжню самовідданість. Можливо, Апостоли сумнівалися, чи можуть вони стати досконалими при своїй бідності.

На це Господь сказав, що не тільки вони, а й кожен, хто заради Нього і Євангелія залишить все, до чого прив'язаний своєю душею, отримає велику нагороду, і, до того ж, не тільки в майбутньому житті, але ще і в цьому земному житті.

Той, хто залишив свій будинок або рідних, отримає у сто разів більше будинків і родичів - християн і їхніх помешкань.

Дійсно, в перші століття християнства, під час гонінь, те, що провіщав Господь, виповнювалося буквально: всі християни становили одну сім'ю, всі були братами і сестрами у Христі, і дім кожного з них був завжди відкритий для кожного християнина, був для нього його власним домом замість залишеного ним заради Христа.

Той, хто відрікся заради Христа і Євангелія від свого дому і своєї сім'ї, вступав в дім кожного християнина, як у свій власний і знаходив в ньому для себе нову сім'ю: і батька, і матір, і братів, і сестер, і дітей.

Але головна нагорода, звичайно, чекає в майбутньому - вічне життя. Під вічним життям мається на увазі оновлення світу, яке відкриється воскресінням мертвих, загальним судом і преображенням неба і землі. Тоді апостоли братимуть участь в прославленні Боголюдини Ісуса Христа, беручи участь в суді Його над ізраїльським народом і над усіма людьми свідченням і клопотанням.

Перше послання до Тимофія святого апостола Павла, 5, 22 – 6, 11

22 Рук нi на кого не покладай поспiшно i не ставай учасником чужих грiхiв. Бережи себе чистим. 23 Hадалi пий не одну воду, а вживай небагато вина, заради шлунка твого i частих твоїх недуг. 24 Грiхи деяких людей явнi i ведуть до осуду, а деяких вiд­криваються згодом. 25 Так са­­мо i добрi дiла явнi; а якщо i не такi, утаїтися не можуть.

1 Раби, що перебувають пiд ярмом, повиннi вважати господарiв своїх достойними всякої чести, щоб не було хули на iм’я Боже i вчення. 2 Тi, якi мають гос­подарiв вiрних, не повиннi поводитися з ними недбало, бо вони браття; але тим бiльше повиннi служити їм, що вони вiрнi i улюб­ленi i благодiють їм. Hавчай цього i умовляй.

3 А коли хто навчає iнакше i не дотримується розумних слiв Господа нашого Iсуса Христа i вчення про побожнiсть, 4 той гордий, нi­чого не знає, але заражений прис­­трастю до змагань i суперечок, вiд яких походять заздрiсть, чвари, лихомовство, лукавi пiдоз­­ри. 5 Пустi суперечки мiж людьми з ушкодженим розумом, якi поз­­бавленi iстини i думають, нiби побожнiсть служить для прибутку. Вiддаляйся вiд таких.

6 Велике надбання — бути побожним i задоволеним. 7 Бо ми нi­чого не принесли у свiт: явно, що нiчого не можемо i винести з нього. 8 Маючи їжу й одяг, будьмо за­до­­воленi тим. 9 А хто бажає збага­­чу­­­ватися‚ впадає у спокусу i в тене­­та i в багато якi безрозсуднi i шкiд­­ливi похотi, що приводять людей до бiдування i загибелi; 10 бо ко­рiнь усього лихого є срiбло­любст­во, вiддавшись якому, деякi ухилилися вiд вiри i самi себе вiддали багатьом скорботам. 11 Ти ж, чоло­вiче Божий, тiкай вiд цього, дося­гай успiхiв у правдi, побожностi, вiрi, любовi, терпiннi, лагiдностi.

Толкова Біблія

Не повинен Тимофій також бути швидким у висвяченні осіб на різні церковні посади, і перш за все в пресвітери, тому що недостатньо підготовлена до пресвітерського служіння людина може зробити чимало недобрих вчинків, моральна відповідальність за які повинна за справедливістю лежати і на єпископі, котрий поставив таку людину в пресвітери... Але крім відповідальності за чужі гріхи, єпископ може підлягати засудженню і за свої особисті, і апостол переконує Тимофія, щоб він тримав себе в чистоті.

Апостол не виступає проти соціальних відносин, щосклалися в суспільстві і за якими все суспільство поділялося на господарів і рабів. Він переконує рабів-християн коритися господарям, показувати їм повагу, щоб не опоганити в очах язичників християнське вчення, як таке, що нібито веде своїх послідовників до знищення визнаних законами держави відносин.

Ті, хто має господарів віруючих, не повинні поводитися з ними недбало, тому що вони є братами; але тим краще повинні служити їм, тому що вони віруючі…

Є люди, які інакше собі уявляють завдання християнства. Вони думають, що Христос прийшов змінити соціально-економічний устрій життя, - дати багатство убогим.

Але говорити так християнство - значить зовсім не розуміти його.

Ні, християнство хоче зробити людей благочестивими і задоволеними своїм становищем…