Євангельські читання: Птахи небесні оселилися у гілках його

Євангельські читання 26 грудня

Євангеліє від Луки, 13, 18 - 29

18 Він же сказав: до чого подібне Царство Боже, і до чого уподібню його? 19 Воно подібне до зерна гірчичного, яке чоловік взяв і посадив у своєму саду; і виросло, і стало великим деревом, і птахи небесні оселилися у гілках його. 20 Ще сказав: до чого уподібню Царство Боже? 21 Воно подібне до закваски, яку жінка, взявши, поклала на три міри борошна, аж доки не вкисне все.

22 І проходив через міста і села, і навчав, прямуючи до Єрусалима.

23 Один чоловік сказав Йому: Господи, невже мало таких, що спасаються? А Він сказав їм: 24 намагайтеся увійти через вузькі ворота, бо, кажу вам, багато буде таких, які намагатимуться увійти, і не зможуть. 25 Коли Господар дому встане і зачинить двері, тоді ви, стоячи зовні, почнете стукати у двері і говорити: Господи! Господи! Відчини нам. А Він скаже вам у відповідь: не знаю вас, звідки ви. 26 Тоді почнете говорити: ми їли і пили перед Тобою, і на перехрестях наших Ти навчав. 27 А Він скаже: говорю вам, що не знаю вас, звідки ви; відійдіть від Мене всі, хто чинить неправду. 28 Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака і Якова і всіх пророків у Царстві Божому, а себе — вигнаними геть. 29 І прийдуть від сходу і заходу, від півночі й півдня, і возляжуть у Царстві Божому.

Аверкій, архієпископ

На Сході гірчична рослина досягає величини величезних розмірів, хоча зерно його надзвичайно мале, так що у євреїв того часу була навіть приказка: "малий, як гірчичне сім’я".

Сенс притчі той, що, хоч начало Царства Божого, мабуть, мале і безславне, але сила, в ньому прихована, перемагає всі перешкоди і перетворює його в Царство велике і всесвітнє.

"Цією притчею", говорить св. Златоуст, - "Господь хотів показати образ поширення проповіді євангельської. Хоча учні Його були безсилі, принижені, але так як сила в них потаємна була велика, то вона (проповідь) поширилася на весь світ".

Церква Христова, на початку мала, для світу непримітна, поширилася на землі так, що безліч народів, як птахи небесні в гілках гірчичного дерева, ховаються в тіні Її. Так буває і в душі кожної людини: віяння благодаті Божої, на початку ледь помітне, все більше і більше охоплює душу, що робиться потім вмістилищем різноманітних чеснот.

Такий же сенс має притча про закваску. "Як закваска", говорить св. Златоуст, - "над великою кількістю борошна робить те, що борошну присвоюється сила закваски, так і ви (Апостоли) змініть цілий світ".

Так само і в душі кожного окремого члена Царства Христового: сила благодаті невидимо, але реально обіймає поступово всі сили його духу і перетворює їх, освячує їх.

Під трьома мірами деякі розуміють три сили душі: розум, почуття і волю.

По дорозі, коли Господь прямував з Галилеї до Єрусалима, хтось поставив Йому питання: "Господи, невже мало таких, що спасаються?".

Очевидно той, хто запитував, поставив таке питання, маючи на увазі строгість деяких вимог Христа Спасителя до бажаючих увійти в Царство Месії.

Господь відповідає на це питання не тільки йому особисто, а всім - строго і різко: "намагайтеся увійти через вузькі ворота" ... образ, який часто Ним вживався.

Царство Месії, або Церква Христова, представляється тут в образі дому, який, крім великих парадних дверей, має ще вузькі тісні двері, через які тільки іноді дозволяється вхід. Багато прагнуть ввійти в ці тісні двері, але не можуть, - так як вони зіпсовані морально, і багато в них всіляких забобонів щодо Царства Месії.

Сенс образу в тому, що для іудеїв того часу вхід в Царство Месії був дійсно тісним входом через покаяння і самовідданість, до чого, через розповсюджені фарисеями забобони, вони були мало здатні.

Бог представляється господарем дому, що сидить і очікує друзів Своїх на вечерю, а потім встає і замикає двері свого будинку, не дозволяючи увійти іншим. Це - зображення часу суду Господнього над кожною людиною і над усіма після другого пришестя Христового.

Всі будуть засуджені поза домом, де відбувається вечеря Господа з друзями, як такі, що негідні блаженного спілкування з Богом, хоча усвідомлюють свої гріхи і прагнуть увійти туди, але буде вже пізно. Після смерті вже немає покаяння.

Відкинуті, вони почнуть говорити: "Їли перед Тобою і пили, і на перехрестях наших навчав єси", тобто будуть нагадувати господареві, що вони знайомі йому, були колись зовнішніми послідовниками Христового вчення, але не були істинними християнами, а тому будуть відкинуті.

"Ми їли й пили перед Тобою і на вулицях наших навчав нас" - ці слова особливо підходять в буквальному сенсі своєму до іудеїв, які відкинули свого Месію, а тому і позбулися права на вхід в Царство Месії.

Вони пізнають свою помилку за другого Його пришестя, але тоді буде вже пізно, і вони отримають відповідь: "Не знаю вас ..." "Відступіть від Мене всі, хто чинить беззаконня ..."

Господь, спростовуючи думку євреїв, ніби тільки вони одні можуть бути членами Царства Месії, передрікає, що багато хто з язичників «зі сходу і заходу» виявляться достойними, разом зі старозавітними праотцями, успадковувати це Царство.

Євреї через своє невір'я в Месію будуть вигнані в темряву кромішню, де буде плач і скрегіт зубів.

У цих словах Господа, як і в багатьох інших Його промовах і притчах, Царство Небесне представляється в образі вечері, або бенкету, за яким на Сході не сиділи, а лежали.

Гості, що провинилися, виводили з кімнати, де проходила вечеря, у зовнішню (кромішню) темряву, на холод, який протиставляється теплій і світлій кімнаті, і, вигнані, скрегочуть зубами від холоду і досади; образ цей, зрозумілий всім, взятий для того, щоб наочніше показати вічні муки грішників у пеклі.

Замість відкинутих іудеїв у Царство Месії увійдуть язичники від сходу, і заходу, і півночі, і півдня, що увірували в Христа, тобто з усіх кінців всесвіту.

Толкова Біблія

Чорна гірчиця і в дикому, і в культивованому стані часто досягає висоти 8-12 футів, на цю рослину часто сідають різні маленькі пташки, які пурхають по її тонких гілках, вищипуючи насіння, яке вони люблять.

Послання до ефесян святого апостола Павла, 2, 11 - 13

11 Отже, пам’ятайте, що ви, колись язичники плоттю, яких називали необрiзаними так званi обрiзанi плотським обрiзанням, рукотворним, 12 що ви були в той час без Христа вiдчуженими вiд громади iзраїльської, чужi завiтам обiтни­цi, не мали надiї i були безбожниками в свiтi, 13 а тепер у Христi ви, що колись були далекими, стали близькими Кров’ю Христовою.

Толкова Біблія

Язичники по плоті - тобто язичники мали навіть зовнішню ознаку особливу, зокрема, вони не були обрізані.

Так звані. Ап. цим виразом не знищує значення обряду обрізання, яке було знаком завіту з Богом. Він хоче тільки сказати, що євреї не мали підстави занадто звеличуватися перед язичниками, бо вони не були обрізані істинним обрізанням в дусі (Рим. 2:29).

Без Христа, тобто не мали конкретних передбачень про пришестя у світ Спасителя-Месії.

Вiдчуженими вiд громади iзраїльської, тобто не користувалися тими перевагами теократичного, цілком упорядкованого життя, якими користувалися євреї.

Завітам обітниці. Бог кілька разів укладав завіти з патріархами народу Ізраїльського, причому давав їм різні обітниці.

Не мали надії - взагалі надії на краще майбутнє, і зокрема на спасіння від гріхів.

Безбожниками в світі. Язичники, не дивлячись на те, що у них було багато богів, не знали істинного Бога і тому справедливо названі Апостолом "безбожними" (άθεοι пор. Гал. 2: 8).

У світі - тобто в своєму гріховному світі, що становить пряму протилежність впорядкованому суспільству Ізраїльському.

Язичники, що були до Христа далекими від Бога, тепер стали близькі до Нього.

Причина цієї зміни - велика жертва, принесена Христом за всіх людей (Христовою кров'ю - пор. Рим. 3:25).