Євангельські читання: Прощайте

Євангельські читання 10 лютого

Євангеліє від Марка, 11, 23 - 26

23 майте віру Божу, бо істинно кажу вам, якщо хто скаже горі цій: посунься і кинься в море, і не сумніватиметься в серці своїм, а повірить, що станеться за його словом, — буде йому, що тільки скаже. 24 Тому кажу вам: усе, чого ви попросите в молитві, вірте, що одержите, — і буде вам. 25 І коли стоїте на молитві, прощайте, коли щось маєте на кого, щоб і Отець ваш Небесний відпустив вам гріхи ваші. 26 Якщо ж не прощаєте, то і Отець ваш Небесний не відпустить вам гріхів ваших.

Толкова Біблія

Єв. Марк передає ширшою промову Христа, ніж та, яка є в Єв. Матфея.

Віру Божу, - тобто віру в Бога як всемогутнього, Який може зробити все, чого б не попросили ученики Христа. Справа тут йде, можливо, про ту чудодійну віру, яка подавалася за часів апостолів деяким християнам як особливий дар Св. Духа. Указанням на таку віру Господь утішає Своїх учеників з огляду труднощі, які чекають них під час проповідування Євангелія.

Учні під час молитви про щось повинні вірити, що вони це отримають: можна сказати, що віра ставить молитвеника в такий стан, коли він бачить себе таким, котрий вже отримав від Бога все, про що він молиться.

Прощайте... З іншого боку, необхідно тому, хто стоїть на молитві бути перейнятим почуттям прощення щодо своїх образників.

Інакше Бог не простить тому, хто молиться, і його провин перед Ним, і в такому разі він не може розраховувати на виконання свого прохання про вчинення через нього і для нього будь-якого надзвичайного діла Божого (дива).

Аверкій, архієпископ

Господь повчає їх про силу віри, кажучи, що, якщо вони будуть мати віру Божу, долаючи всі сумніви, то зможуть творити ще більші дива: «якщо хто скаже горі цій: посунься і кинься в море, і не сумніватиметься в серці своїм, а повірить, що станеться за його словом, — буде йому». На прикладі гори, звичайно, засвідчується, що для віри, вільної від сумнівів, немає нічого неможливого. Тому і в молитві треба про все просити з вірою, щоб отримати.

Св. Марк додає до цього в 25-26 стихах, що умовою дієвості молитви є прощення ближнім. Непрощення ближнім є образою любові Божої, а тому за непрощення не може бути ні істинної твердої віри, ні дієвої молитви.

Соборне послання святого апостола Якова, 3, 11 – 4, 6

11 Хi­ба з одного джерела тече солодка i гiрка вода? 12 Hе може, браття мої, смоковниця родити масли­ни або виноградна лоза — смокви. Також i з одного джерела не мо­же виливатися солона i солодка вода.

13 Хто мудрий i розумний мiж вами? Доведи це на дiлi добрим поводженням з мудрою лагiднiс­тю. 14 Але якщо у вашому серцi ви маєте гiрку заздрiсть i сварли­вiсть, то не хвалiться i не говоріть неправди проти iстини. 15 Це не та мудрiсть, яка сходить зверху, але земна, душевна, бiсiвська, 16 бо де заздрiсть i сварливiсть, там безладдя i все лихе. 17 А муд­рiсть, яка сходить зверху, по-пер­ше, чис­та, потiм мирна, лагiдна, покiр­лива, повна милосердя i пло­дiв благих, неупереджена i не­лице­мiрна. 18 Плiд же правди сiється у свiтi тими, якi зберігають мир.

1 Звiдкiль у вас ворожнеча i чвари? Чи не звiдси, вiд пристрастей ваших, що воюють у членах ваших? 2 Жадаєте i не маєте; вбиваєте i заздрите‚ i не можете досягти? Сваритесь i ворогуєте — i не маєте, бо не просите, 3 просите — i не одержуєте, тому що просите не на добре, а щоб ужити для пристрастей ваших. 4 Перелюбники i перелюбницi! Чи не знаєте, що дружба зi свiтом є ворожнеча проти Бога? Бо хто хоче бути другом свiтовi, той стає ворогом Боговi. 5 Чи ви думаєте, що даремно Писання говорить: «Ревнощів жа­дає дух, який вселився в нас»? 6 Але тим бiльшу дає благодать; тому й сказано: «Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать».

Толкова Біблія

Плодами справжньої мудрості - на противагу згубним плодам мудрості хибної (Як. 3:16) - є праведність і мир як у проповідників істинної мудрості, так і у тих, що сприймають слово їх проповіді. "Людина, обдарована правдивою мудрістю і покликана до проповідування Євангельського вчення, сповіщає його, зберігаючи необхідний для християнської віри мир і злагоду з тими, які насіння слова Божого лагідним і мирним серцем приймають і до плодотворення себе хорошим грунтом роблять" (ієромонах. Феоктист).

Сумним, але неминучим наслідком налаштування християн немиролюбних і плотських є бездіяльність, безплідність їх молитви: "якщо молитви про земні блага не виконуються Богом, то причина цього не інша, як та, що молитви в цьому випадку злі, так як блага просяться не для того, для чого вони заявлені: вони просяться з тією злою метою, щоб витратити (δαπαναν) їх для задоволення своїх похотей і пристрастей" (єп. Георгій).

Такий настрій читачів послання свідчить про виняткову прихильність їх до світу із забуттям Бога, і тому Апостол далі (Як. 4: 4) викриває зраду супроти Бога з боку читачів.

У сенсі невірності і зради Богові (а не в сенсі плотської розпусти) Апостол грізно іменує читачів перелюбниками і перелюбницею або, за найбільш авторитетними кодексами (Олександрійським, Ватиканським і Синайським), тільки перелюбницею, μοιχαλίδες.

Образ виразу - цілком старозавітний, тому є особливо зрозумілим для читачів-християнам з євреїв.

Священні письменники Старого Завіту, зображуючи нерідко відносини Бога й Ізраїлю як шлюбний союз чоловіка з жінкою (Пс. 44; Єр. 1: 2; Ос. 1-3 і ін.), називають невірність народу Богу, відхилення його до інших богів перелюбством, а невірних Істинному Богу євреїв - перелюбниками (Іс. 57: 2; Ос. 1: 2, 4 ін.).

Перейшов цей образ і в Новий Завіт (Мф. 12:39; 2 Кор. 11: 2 і ін.). "Перейшов зі Старого Завіту в Новий, і навіть більш доречний в Новому Завіті, в силу благодатного єднання кожної християнської душі з Христом, образ чоловіка та дружини повинен тут підсилити також назва μοιχαλίδες" (єп. Георгій).

Зрада Богу полягає в особливій любові до світу, в дружбі зі світом (ή φιλία τον κόσμου), яку проявляють читачі. "Світом" називає тут все матеріальне життя, як матір тління, і той, кого поглинає вона, негайно стає ворогом Бога. Бо при прив’язаності до світу людина недбало і зневажливо ставиться до речей божественних…Отже, хто пристане до речей Божественних, той є і називається Божим, а хто відійшов від Бога і полюбив світ, той – серед ворогів Божих" (блаж. Феофіл.).

Ті, що люблять світ, або вороги Божі, названі у Апостола гордими, оскільки вони не хочуть знати Бога і Його благ, і шукають лише мирських благ, цілком покладаючись на власні сили. Навпаки, люблячі Бога, друзі Божі названі смиренними: вся їхня надія на Бога; шукаючи небесних благ, вони покладаються тільки на милість і благодать Божу, маючи саме скромне, смиренне поняття про себе. Тому і Бог щедро дарує їм благодать.