Євангельські читання: Прощайте

Євангельські читання 30 вересня

Євангеліє від Марка, 11, 23 - 26

23 майте віру Божу, бо істинно кажу вам, якщо хто скаже горі цій: посунься і кинься в море, і не сумніватиметься в серці своїм, а повірить, що станеться за його словом, — буде йому, що тільки скаже. 24 Тому кажу вам: усе, чого ви попросите в молитві, вірте, що одержите, — і буде вам. 25 І коли стоїте на молитві, прощайте, коли щось маєте на кого, щоб і Отець ваш Небесний відпустив вам гріхи ваші. 26 Якщо ж не прощаєте, то і Отець ваш Небесний не відпустить вам гріхів ваших.

Аверкій, архієпископ

Господь повчає їх про силу віри, кажучи, що, якщо вони будуть мати віру Божу, долаючи всі сумніви, то зможуть творити ще більші дива: «якщо хто скаже горі цій: посунься і кинься в море, і не сумніватиметься в серці своїм, а повірить, що станеться за його словом, — буде йому». На прикладі гори, звичайно, засвідчується, що для віри, вільної від сумнівів, немає нічого неможливого. Тому і в молитві треба про все просити з вірою, щоб отримати.

Св. Марк додає до цього в 25-26 стихах, що умовою дієвості молитви є прощення ближнім. Непрощення ближнім є образою любові Божої, а тому за непрощення не може бути ні істинної твердої віри, ні дієвої молитви.

Послання до ефесян святого апостола Павла, 3, 8-21

8 Менi, найменшому з усiх святих, дано благодать цю — благовiстити язичникам недослiд­жуване багатство Христове 9 i вiд­крити всiм, у чому полягає будiв­ництво таємницi, споконвiку утає­ної в Бозi, Який усе створив Iсу­сом Христом, 10 щоб нинi стала вiдомою через Церкву начальствам i владам на небесах рiзнома­нiтна премудрiсть Божа, 11 за передвiчним призначенням, яке Вiн здiйснив у Христi Iсусi, Господi нашому, 12 в Якому ми маємо дер­зновення i надiйний доступ через вiру в Hього. 13 А тому благаю вас не сумувати з приводу моїх заради вас скорбот, бо то є ваша слава.

14 Для цього я схиляю колiна свої перед Отцем Господа нашого Iсуса Христа, 15 вiд Якого iмену­ється всякий рiд на небесах i на землi, 16 щоб дав вам, за багатством слави Своєї, мiцно утвердитися Духом Його у внутрiшньому чоловiковi, 17 вiрою вселитися Христовi в серця вашi, 18 щоб ви, вкорiненi й утвердженi в любовi, могли зрозумiти з усiма святими, що є ширина‚ i довжина, i глибина, i висота, 19 i зрозумiти любов Христову, яка перевищує розумiн­ня, щоб вам сповнитися всiєю повнотою Божою.

20 А тому, Хто силою, що дiє в нас, може створити незрiвнянно бiльше за те, чого ми просимо або про що помишляємо, 21 слава в Церквi у Христi Iсусi i в усi роди повiк. Амiнь.

Толкова Біблія

... Не сумувати повинні Ефесян, чуючи про страждання Ап. Павла в Римі, а пишатися тим, що через них Ап. пішов на ці страждання. Останні кажуть про те, що Ап. цілком переконаний в істині своєї проповіді, з якою він звертався до язичників. Якби він не мав впевненості в тому, що язичники дійсно мають право і можливість увійти в царство Христове, то він не став би їм це розповідати, викликаючи цим на себе переслідування своїх ворогів.

Далі міститься молитва Апостола про віруючих ефесян, в якій Ап. спочатку говорить про те, кому він молиться (Еф. 3: 14-15), потім викладає саме прохання своє про ефесян, щоб вони зміцнилися у вірі і удосконалились у пізнанні християнському (Еф. 3: 16-20) і, нарешті, возносить славослів'я Богу (Еф. 3:21).

... Від Бога створені всі народи, чи, інакше, роди істот як небесних, так і земних.

Нехай Господь дасть вам, за багатством слави Своєї, силою зміцнитися через Духа Його в людині внутрішній, див. Рим. 7:22. Це – те ж, що розум, але не тільки як теоретична здатність, але і як совість, моральне почуття людини.

… Щоб, коли ви внутрішньо окріпнете, Христос вселився в вас для постійного перебування. Для цього, проте, потрібна міцна віра в Христа.

Далі йде думка про те, що перебування в християнській любові (укорінення - вказує на образ рослини, що глибоко пускає своє коріння в грунт, а утвердження - на образ будови на твердому фундаменті) дасть ефесянам, нарівні з іншими християнами (святими), осягнути в усій його величі і з усіх боків (широта і довгота...) головний предмет християнського пізнання, саме нескінченно піднесену любов Христову, з якою Христос віддав Себе в жертву за гріхи людей, і взагалі сповнитися усіма божественними благодатними даруваннями (повнотою Божою).

Славослів'я Богу цілком тут доречне, так як третьою главою Ап. закінчує догматичну частину свого послання - зображення величі християнства. Бог тут зображується як такий, який може дати нам набагато більше, ніж ми просимо в Нього.