Євангельські читання: Не прийде Царство Боже помітно

Євангельські читання 7 грудня

Євангеліє від Луки, 17, 20 - 25

20 А як фарисеї запитали Його: коли прийде Царство Боже? — відповів їм: не прийде Царство Боже помітно, 21 і не скажуть: ось, воно тут, або: он там. Бо Царство Боже всередині вас є. 22 Сказав також ученикам: прийдуть дні, коли бажатимете бачити хоч один з днів Сина Людського, та не побачите. 23 І скажуть вам: ось тут, або: он там, — не ходіть і не ганяйтеся, 24 бо, як блискавка, блиснувши від одного краю неба, світить до другого краю неба, так буде Син Людський у день Свій. 25 Але насамперед належить Йому багато постраждати і бути відкинутим родом цим.

Аверкій, архієпископ

Фарисеї під «Царством Божим» розуміли земне царство Месії, утвердження якого, разом зі звільненням від ярма ненависних римлян, вони очікували.

Відповів їм: не прийде Царство Боже помітно, і не скажуть: ось, воно тут, або: он там. Бо Царство Боже всередині вас є.

Для Царства Божого не призначено певного місця в світі, бо воно не матеріальне: сутність Царства Божого у внутрішньому оновленні та освяченні людей. Господь говорить їм, що це царство духовне, внутрішнє, а не зовнішнє, земне, чуттєве, і що воно вже настало.

«Усередині вас» розуміється двояко: 1) Царство Боже вже настало - воно серед вас, серед вашого народу, хоча ви і не помічаєте його, через свою духовну сліпоту; 2) Царство Боже невидиме для зовнішніх очей, бо воно міститься в душі людини.

…Явлення Сина Людського буде подібним до блискавки, тобто для всіх незаперечно очевидним. На противагу лжемесії, який буде ховатися то в пустелі, то в криївках, істинний Месія, розпочинаючи Свій суд над світом, зробить його відчутним і страшним всюди, де будуть духовно мертві грішники.

Сказавши про настання Царства Божого, яке спочатку буде тільки як би духовною закваскою, внутрішньо перетворюючи світ, Господь переходить потім до думок про лиха, які очікують іудеїв, що не помітили прихід Його Царства (зруйнування Єрусалима римлянами в 70 р.) і про явне відкриття Царства його, яке постане з другим його приходом, у всій славі своїй, подібно блискавки, що, блиснувши, світить із одного краю неба до іншого.

Господь сповіщає їм про страждання, що чекають Його в Єрусалимі, щоб приготувати їх до думки про земну долю Месії, спростувати також чуттєві уявлення іудеїв про Месію і посвятити учнів у велику таємницю Свого спасенного подвигу.

Перше послання до Тимофія святого апостола Павла, 5,

1 Старшого не докоряй, але умовляй, як батька; молодших, як братiв; 2 старих жiнок, як матерiв; молодих, як сестер, з усякою чистотою. 3 Вдовиць шануй, справжнiх вдовиць. 4 Коли ж яка вдовиця має дiтей або внучат, то вони спочатку нехай вчаться шанувати свою родину i вiддавати належне батькам, бо це угодне Боговi. 5 Справжня вдовиця i одинока надiється на Бога i перебуває день i нiч у благаннях та молитвах; 6 а сластолюбна живою померла. 7 I цьому повчай їх, щоб були непорочнi. 8 Коли ж хто про своїх i особливо про домашнiх не пiклується, той вiдрiкся вiд вiри i гiрший за невiрного. 9 Вдовиця повинна бути обрана не менш як шiстдесятирiчна, яка була жiнкою одного чоловiка; 10 вiдома добрими дiлами, якщо вона виховала дiтей, приймала подорожніх, умивала ноги святим, допомагала знедоленим i була старанна до всякого доброго дiла.

Толкова Біблія

З кожною групою віруючих потрібно діяти по-різному. Старій людині не потрібно докоряти, тобто критикувати її занадто різко. Що тут мається на увазі дійсно старий вік людини, а не стан людини як пресвітера (в грецькому тексті тут міститься слово πρεσβύτεροι), це видно з того, що з цим визначенням далі протиставляються терміни, які означають саме вік (старі, молоді). Тимофій був молодий, тому йому не важко було говорити зі старцем як із батьком його.

З усякою чистотою. У ставленні до молодих жінок Тимофій повинен бути вільний від будь-яких пристрасних пожадань.

Чимало турбот доставляли апостольській церкві вдови, яких в ті небезпечні для християнства часи було досить велике число. Тимофій повинен їх шанувати, тобто з повагою ставитися до них і допомагати їм церковними коштами. Але тільки це повинні бути "справжні вдови", тобто жінки, що залишилися по смерті чоловіків абсолютно самотніми. Є вдови іншого роду – вони мають дітей або онуків; ті, звичайно, повинні отримувати допомогу від цих останніх і не обтяжувати церковної каси.

Інша річ вдовиця в істинному розумінні цього слова (ст. 5): вона, не маючи дітей або онуків, будучи цілком самотньою, звичайно, покладе всю надію тільки на Бога і буде перебувати далеко від практичної домашньої роботи, весь свій час присвячувати молитві і благочестивим подвигам.

Якщо ж вона віддається розкішному життю замість благочестя, то цим ясно покаже, що вона - тільки за ім’ям християнка і причасниця нового кращого життя: насправді вона - духовно мертва людина (пор. Одкр. 3: 1).

Усякий, хто не дбає про своїх побратимів і особливо про членів своєї родини, відрікся від віри Христової, головна вимога якої полягає в тому, щоб християни виявляли діяльну любов по відношенню до ближніх, і навіть гірші язичників, яким не можна було відмовити в турботі про своїх родичів.

Апостол, звичайно, має тут на увазі головним чином тих християн, які з різних міркувань відмовляли у допомозі родичкам своїм - вдовам. Таким чином цей стих являє собою перехід до наступного.

У список вдів, які отримують допомогу від Церкви (на такий список вказує дієслово καταλεγέσύω) повинні бути занесені вдови, що відповідають трьом умовам: 1) коли вони не молодші 60-ти років - вік, коли жінка вже не в змозі заробляти собі власною працею їжу, 2) коли вдова мала одного чоловіка (пор. 1 Тим. 3: 2) і, нарешті, ... засвідчена в добрих ділах, якщо дітей виховала, якщо подорожніх приймала, якщо ноги святим умивала, допомагала бідним і щира була на всяке добре діло... 3) взагалі коли вона відома Церкві своїми добрими справами.

Умивала ноги святим, тобто християнам, які приходили в її дім здалеку.

Щира була до всякого діла, тобто відгукувалася на всі благі суспільне починання.