Євангельські читання: Насіння сходить і росте

Євангельські читання 8 вересня

Євангеліє від Марка, 4, 24-34

24 І сказав їм: дотримуйтесь того, що чуєте: якою мірою міряєте, такою відмірено буде вам, тим, що слухають. 25 Бо хто має, тому дасться; а хто не має, у того відніметься і те, що має.

26 І сказав: Царство Боже подібне до того, як коли чоловік кине насіння в землю; 27 і чи спить, чи встає вночі та вдень, а насіння сходить і росте, а як — не знає він. 28 Земля бо сама з себе родить спочатку стебло, потім колос, далі повне зерно в колосі. 29 Коли ж достигне плід, негайно посилає серп, бо настали жнива.

30 І сказав: до чого уподібнимо Царство Боже? Або якою притчею зобразимо його? 31 Воно — мов зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, дрібніше за всяке насіння на землі. 32 А коли посіяне, сходить і стає більше від усякого зілля та дає таке велике гілля, що під тінню його можуть укриватися птахи небесні. 33 І такими багатьма притчами проповідував їм слово, скільки вони могли слухати. 34 Без притчі ж не говорив їм; а ученикам на самоті пояснював усе.

Толкова Біблія

«Хто має» - підрядне речення, яке не має головного, хоча мова абсолютно правильна і зрозуміла. Це nominativus absolutus (див. Мф. 12:36). Подібні вирази зустрічаються у Мф. 25:29 в притчі про таланти. Це, можливо, було прислів'я, що виражає загальну істину в ставленні до світських і духовних благ. Приклади того, коли у тих, хто «мають», віднімається те, що вони мають, звичайні і загальновідомі. Прислів'я «де тонко, там і рветься» висловлює ту ж думку. У Євангеліях, звичайно, мова тільки про духовне. «Те, що мали люди, віднімається у них, тому що у них немає того, що вони повинні були б мати».

Ученики мали більшу здатність і сприйнятливість до нового вчення і тому могли набути більше, ніж решта народу. Вираз «хто має» Августин тлумачить в сенсі ulitur, і докладає його до проповідників. Проповідник, який проповідує божественне вчення іншим, не відчуває нестачі в навчанні і словах, які говорить і проповідує; але якщо хтось вченням не користується, то навіть і сенс його затемнюється і зникає.

Аверкій, архієпископ

На Сході гірчична рослина досягає величини величезних розмірів, хоча зерно його надзвичайно мале, так що у євреїв того часу була навіть приказка: "малий, як гірчичне сім’я".

Сенс притчі той, що, хоч начало Царства Божого, мабуть, мале і безславне, але сила, в ньому прихована, перемагає всі перешкоди і перетворює його в Царство велике і всесвітнє.

"Цією притчею", говорить св. Златоуст, - "Господь хотів показати образ поширення проповіді євангельської. Хоча учні Його були безсилі, принижені, але так як сила в них потаємна була велика, то вона (проповідь) поширилася на весь світ".

Церква Христова, на початку мала, для світу непримітна, поширилася на землі так, що безліч народів, як птахи небесні в гілках гірчичного дерева, ховаються в тіні Її. Так буває і в душі кожної людини: віяння благодаті Божої, на початку ледь помітне, все більше і більше охоплює душу, що робиться потім вмістилищем різноманітних чеснот. ...У душі кожного окремого члена Царства Христового: сила благодаті невидимо, але реально обіймає поступово всі сили його духу і перетворює їх, освячує їх.

Друге послання до коринфян святого апостола Павла, 12, 20 - 13, 2

20 Бо я боюсь, щоб менi, прийшовши до вас, не знайти вас такими, якими не бажаю, також щоб i вам не знайти мене таким, яким не бажаєте; щоб не знайти у вас розбрату, заздрос­ти, гнiву, сварок, наклепiв, нашептів‚ пихи, безладдя, 21 щоб знов, коли прийду, не принизив мене у вас Бог мiй, i щоб не оплакувати менi багатьох, що згрiшили ранiш i не покаялись у нечистотi, блудi та непотребствi, яке чинили.

1 Третiй раз уже iду до вас. При устах двох або трьох свiдкiв буде твердим усяке слово. 2 Я попереджав i попереджаю, як перебуваючи у вас вдруге, так i тепер, будучи вiдсутнiм, пишу тим, якi ранiше згрiшили, та всiм iншим, що, коли знов прийду, не пощаджу.

Толкова Біблія

А тепер у них є ще чимало непорядків різного роду. Він боїться, що, по приході в Коринф, він знову відчує сором перед Богом за засновану ним тут церква (такий сенс має перша половина 21-го стиха). Дуже може бути, що апостолу доведеться, по своєму прибутті в Коринф, оплакувати тих християн, які і в нове життя принесли з собою з язичництва колишні свої вади і які не покаялись як належить, тобто не припинили перелюбу, в якому перебували до свого хрещення.

Збираючись відвідати Коринф втретє, Апостол переконує коринфян виправитися - інакше він поведеться з ними з усією строгістю. Він з'явиться перед ними у всій силі Апостола Христового, хоча йому не хотілося б вживати щодо них найсуворіші заходи.

Невідомо, коли Апостол вдруге відвідував Коринф. Але у всякому разі таке відвідування мало місце, і якось інакше перетлумачувати слова Апостола немає жодних підстав. Апостол хоче зазначенням на триразове відвідування ним Коринфа запевнити коринфян, що він досить, з точки зору старозавітного закону, свідчив їм про їх відступ від строгих вимог християнської моралі: закон для достовірності свідчення вимагав не більше трьох осіб, які були присутні при відомій події, яка потребує доказів (Втор. 12: 6).

...Апостол немов говорить так: "уже я казав вам, і тепер говорю на майбутнє: ... коли знову прийду, то цього не прощу!"