Євангельські читання: На кого він упаде, того розчавить

Євангельські читання 13 серпня

Євангеліє від Матфея, 21, 43-46

43 Тому кажу вам, що відбереться від вас Царство Боже і дане буде народові, який буде приносити плоди його. 44 І той, хто впаде на камінь цей, розіб’ється, а на кого він упаде, того розчавить. 45 І, слухаючи притчі Його, первосвященики і фарисеї зрозуміли, що Він про них говорить. 46 І шукали нагоди схопити Його, але побоялися народу, бо Його мали за Пророка.

Толкова Біблія

43 Тому кажу вам, що відбереться від вас Царство Боже і дане буде народові, який буде приносити плоди його.

Думка ця вже була розтлумачена за допомогою притчі, і слова Христа в 43 ст. є висновком з неї. Вони мали такий чіткий зв’язок з іудейськими начальниками, що останні не могли їх не зрозуміти.

Плодів не знайшлося в іудейському народі, який підпав під вплив злих виноградарів. Тому виноградник забереться від нього і у іудейських начальників, і у самого іудейського народу, і все це передане буде такому народу (без артикля і точного визначення), який приносить плоди Царства Небесного.

44 І той, хто впаде на камінь цей, розіб’ється, а на кого він упаде, того розчавить.

Ст. 44 у Матфея вважають не справжнім і запозиченим у Луки. Вставка ця, за Мерксом, припадає на час від Орігена до Ієроніма, приблизно з 250 до 380 рр. Втім, деякі вважають стих справжнім, знаходячи в ньому посилання на Іс. 8:14, 15 і Дан. 2:44. Але якби стих був справжнім, то він, ймовірно, був би поставлений слідом за 42 стихом, де йдеться про камінь. Так як він вставлений після 43 стиха, то мова, за такої вставки, очевидно, не має належного зв'язку.

45 І, слухаючи притчі Його, первосвященики і фарисеї зрозуміли, що Він про них говорить.

У Марка і Луки порядок викладу подій дещо інший, ніж у Матфея. Посилання тут на притчі Христа про двох синів і про робітників у винограднику.

46 І шукали нагоди схопити Його, але побоялися народу, бо Його мали за Пророка.

Мотивом до початку ворожих дій проти Христа були переважно його останні сильні викривальні промови, спрямовані проти начальників. Їм хотілося б негайно привести у виконання свої наміри, щоб схопити Його. Але була важлива перешкода - народ, який вважав Ісуса Христа пророком.

---

Друге послання до коринф’ян святого апостола Павла, 1, 1-7

1 Павло, з волi Божої апостол Iсуса Христа, i Тимофiй брат, церквiБожiй, що в Коринфi, з усiма святими по всiйАхайї: 2 благодать вам i мир вiд Бога Отця нашого i Господа Iсуса Христа.

3 Благословен Бог i Отець Госпо­да нашого Iсуса Христа, Отець ми­лосердя i Бог усякої втiхи, 4 Який втiшає у всякiй скорботi нашiй, щоб i ми могли втiшати тих‚ хто перебуває у всякiй скорботi‚тiєю втiхою, якою Бог утiшає нас самих. 5 Бо в мiру, як примножуються в нас страждання Христовi, примно­жує Христос i втiху нашу. 6 Чи тер­пимо скорботи, ми терпимо скорботи для вашої втiхи i спасiння, що здiйснюється перенесенням тих самих страждань, якi й ми тер­пимо. 7 I надiя наша на вас тверда. Чи втiшаємося ми, втiшаємося для вашої втiхи й спасiння, знаючи, що ви берете участь як у стражданнях наших, так i в утiшеннi.

Толкова Біблія

Надпис і вітання послання схожі на надпис і вітання першого посл. до коринф’ян. Замість Сосфена вітає коринф’ян Тимофій, який недавно побував в Коринфі (1 Кор. 4:17; 1 Кор. 16:10).

З усiма святими по всiй Ахайї, тобто з християнами, що жили в Елладі і Пелопонесі (південна Греція), які бачили у Коринфській Церкви центр релігійного життя південно-грецького християнства.

2 благодать вам i мир вiд Бога Отця нашого i Господа Iсуса Христа.

3 Благословен Бог i Отець Госпо­да нашого Iсуса Христа…

Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа. Перший вираз - Бог - визначає відношення до Бога Христа за Його людством, а друге - Отець - за Божеством (Феофілакт Болг.).

Отець ми­лосердя i Бог усякої втіхи (пор. Рим. 12: 1).

Бог усякої втіхи. Так називає тут Ап. Бога тому, що далі має намір говорити про те, що Бог послав йому розраду в скорботі.

4 Який втiшає у всякiй скорботi нашiй, щоб i ми могли втiшати тих‚ хто перебуває у всякiй скорботi‚тiєю втiхою, якою Бог утiшає нас самих.

Нас. Ап. має тут на увазі Тимофія і, можливо, своїх співробітників.

Утішає.Тобто не один і не два рази, а постійно посилає нам розради (Злат.).

У всякiй скорботi нашiй. Усі страждання Апостолом розглядаються тут як одне ціле.

Щоб і ми могли втішати ... Той, хто зазнав сам на собівипробування, може зрозуміти і випробуване іншими людьми.

Втіхою, якою ... тобто повідомляючи про ті несподівані милості, які отримав Ап. і його супутники від Бога.

5 Бо в мiру, як примножуються в нас страждання Христовi, примно­жує Христос i втiху нашу.

Чи вірно, що Апостол і його супутники отримують розраду від Бога? Так, це абсолютна правда, і розрада ця стає все сильнішою, у міру того, як збільшуються страждання Апостола і його супутників.

Страждання Христові. Це не страждання за Христа чи заради Христа, але страждання Христа, які переносить кожен, хто страждає за Євангеліє, або такі страждання, які випробував під час проповідування Свого Євангелія Сам Христос (пор. Мф. 20:22; Флп. 3:10; Кол. 1: 24). Деякі з древніх церковних тлумачів (Злат., Феофілакт і ін.) бачать тут страждання, які терпить Сам Христос в Своїх членах, тобто віруючих. Але думка про триваючі страждання Христа суперечить ідеї Його прославлення.

6 Чи тер­пимо скорботи, ми терпимо скорботи для вашої втiхи i спасiння, що здiйснюється перенесенням тих самих страждань, якi й ми тер­пимо.

…Страждання, які переносять Апостоли, служать для втіхи і зміцнення віруючих. Але яким чином? Коли віруючі також страждають, то апостоли, вже випробувані стражданнями, можуть їх втішати і підбадьорювати.

Для вашої втiхи... тобто щоб дати вам розраду, яка проявляється в терплячому перенесення страждань ...

Тих самих страждань. Ап. має на увазі можливість таких страждань для коринф’ян в майбутньому, як показує і такий вираз: «надія наша щодо вас тверда».

7 I надiя наша на вас тверда. Чи втiшаємося ми, втiшаємося для вашої втiхи й спасiння, знаючи, що ви берете участь як у стражданнях наших, так i в утiшеннi.

Знаючи ... тобто так, як ми знаємо.

Ви берете участь як у стражданнях... Християнин бере участь в стражданнях і утіхах, які випали на долю Апостолів. Він не тільки співчуває радості і печалі Апостолів, але і сам переживає те й інше.