Євангельські читання: Милости хочу, а не жертви

Євангельські читання 3 липня

Євангеліє від Матфея, 12, 1-8

У той час проходив Ісус у суботу засіяними ланами; ученики ж Його зголодніли і почали зривати колоски та їсти. 2 Фарисеї ж, побачивши це, сказали Йому: ось ученики Твої роблять те, чого не годиться робити в суботу. 3 Він же сказав їм: хіба ви не читали, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним? 4 Як він увійшов у храм Божий і їв хліби принесення, яких не можна було їсти ні йому, ні тим, що з ним були, а тільки одним священикам? 5 Або хіба ви не читали в законі, що по суботах священики в храмі порушують суботу, однак невинні? 6 Говорю ж вам, що тут Той, Хто більший від храму. 7 Коли б ви знали, що значить: милости хочу, а не жертви, то не осуджували б невинних. 8 Бо Син Людський є господарем і суботи.

Аверкій (Таушев), архієпископ

Після цього Ісус пішов з Іудеї в Галилею. На зворотному шляху в Галилею, в одну з субот, яку св. Лука називає суботою «першою на другий день Пасхи», тобто першої суботи після другого дня Пасхи. Господь проходив зі Своїми учнями через засіяні поля. Ученики, відчуваючи голод, почали зривати колосся, розтирали між руками і їли зерна. Це було дозволено законом Мойсея, який забороняв тільки заносити серп на чужу ниву (Втор. 23:25). Але фарисеї і це вважали порушенням суботнього спокою, не втрачаючи нагоди дорікнути Господу за те, що Він дозволяє своїм ученикам це робити. Щоб захистити Своїх учеників від нарікань, Господь вказує фарисеям на випадок з Давидом, описуваний в 1-ій книзі Царств (21 гл.).

Давид, тікаючи від Саула, прийшов в священицьке місто Номву і попросив священика Авімеллеха дати йому п'ять хлібів або що знайдеться, і той дав йому хліби принесення, які, згідно із законом, могли бути з'їдені тільки священиками.

Сила прикладу в тому, що, якщо ніхто не засудив Давида за те, що він, змучений голодом, їв ці хліби, то і ученики Господа не заслуговують осуду за те, що вони, служачи Господу і не маючи іноді часу навіть поїсти, заскочені голодом в суботу, порушили заповідь про суботній спокій в дуже незначній мірі. Потім Господь відкриває джерело, з якого йшло несправедливе засудження учеників: це - помилкове розуміння вимог закону Божого.

Якби фарисеї розуміли, що співчутлива любов до стражденного вища передань і звичаїв, то не судили б невинних, які зривають колосся заради втамування голоду.

Не людина створена для суботи, а субота дана людині для її користі; а тому сама людина, а також збереження її від смерті і виснаження, важливіші, ніж закон про суботу. А те, що закон про суботу не є забороною щось робити взагалі, видно хоча б з того, що в храмі священики по суботах заколюють жертовних тварин, знімають з них шкури, готують їх до принесення в жертву і спалюють. І вони, однак, не винні в порушенні суботнього спокою. А вже якщо невинні служителі храму в подібному порушенні, то тим більше невинні служителі Того, Хто вище храму і Хто є Господар і суботи, владний скасувати суботу так само, як Він і встановив її.

Послання до римлян святого апостола Павла, 11, 25-36

25 Бо я не хочу, щоб ви, браття, не знали цiєї таємницi, — щоб ви не думали про себе, — що заслiп­лення Iзраїля сталося частково, доки не ввiйде повна кiлькiсть язичникiв; 26 таким чином весь Iзраїль спасеться, як написано: «При­йде вiд Сиону визволитель i вiдверне нечестя вiд Якова. 27 Такий їм вiд Мене заповiт, коли знi­му з них грiхиїхнi». 28 Щодо благовiстя, то вони вороги заради вас; а щодо обрання — улюбленцi Божi заради отцiв. 29 Бо дари i покликання Божi непорушнi. 30 Як i ви колись противилися Боговi, а нинi помилуванi через непокору їхню, 31 так i вони тепер противляться заради вашого помилування, щоб i вони самi були помилуванi. 32 Бо всiх Бог тримав у непокорi, щоб усiх помилувати.

33 О, глибино багатства, i премудрости, i розуму Божого! Якiне збагненнi суди Його i недослiдимі путi Його! 34 Бо хто пiзнав розум Господнiй? Або хто був порадником Йому? 35 Або хто дав Йому на­перед, щоб Вiн мав вiддати? 36 Бо все вiдHього, Hим i для Hьо­го, Йому слава повiки, амiнь.

Толкова Біблія

Якщо до цих пір Апостол говорить про майбутнє наверненні народу ізраїльського до Христа, виходячи з відомих теоретичних положень, то тепер він прямо і виразно говорить, що це навернення неодмінно здійсниться, так як про це йому, Павлу, повідомлено було в особливому одкровенні. Терміном виконання цього пророцтва Апостол ставить той момент, коли повнота язичників увійде в Церкву Христову.

Не дарма іудейський народ був колись обраний Богом! При цьому Апостол кидає загальний погляд на план домобудівництва Божого про спасіння всього людства. Бог веде всі народи до спасіння шляхом судів Своїх, величі і мудрості яких апостол дивується від всього свого вдячного серця.

Бо я не хочу, щоб ви, браття, не знали цiєї таємниці.

…Апостол зовсім не хоче сказати цим, що жорстокість Ізраїлю є чимсь незрозумілим. У Новому Завіті слово таємниця позначає істину або подію, які відкриті людині з неба (пор. Еф. 3: 3-6). Апостол говорить, отже, тут про те, що йому відомо з особливого одкровення (пор. 1 Кор. 15:51 і 1 Фес. 4:15).

Ця таємниця, по-перше, містить вказівку на те, що жорстокість торкнулася Ізраїля тільки «частково». Пояснення цього слова дається в Рим. 11: 7 («затверділи») і в Рим. 11:17 ( «деякі»). Зрозуміло звідси, що слово це має значення чисельника: жорстокість торкнулося тільки відомого числа ізраїльтян (пор. ст. Рим. 11:26).

По-друге, в цій таємниці міститься вказівка ​​на те, що жорстокість ця триватиме, поки не навернеться до Христа «повне число язичників». Це поняття (τо ηληρωμα των εθνών) не можна розуміти з математичною строгістю. Апостол хоче просто сказати, що язичницький світ в своєму цілому (причому на окремих осіб він не звертає уваги), увійде в Церкву Христову.

По-третє, ця таємниця сповіщає, що потім буде врятований Ізраїль, як ціле.

«Весь Ізраїль», тобто ізраїльтяни, як нація, як народ.

«Прийде від Сиону»…

Апостол має на увазі тут, ймовірно, друге пришестя Месії, коли Господь і простить гріх жорстокості єврейському народу, який на той час навернеться до Христа.

«І відверне нечестя від Якова», тобто знищить всяку безбожність в Ізраїлі. Тут розуміє Апостол, очевидно, не моральну зміну, яка може відбутися в душах євреїв, а спокутувальну діяльність Месії по відношенню до цілого народу ізраїльського (пор. ст. 27).

«Такий їм вiд Мене заповiт» - тобто в прощенні гріхів вони, євреї, побачать, знайдуть здійснення завіту, укладеного у них зі Мною. Прощення гріхів і є та благодать, яка дається Заповітом.

28 Щодо благовiстя, то вони вороги заради вас; а щодо обрання — улюбленцi Божi заради отцiв. 29 Бо дари i покликання Божi непорушнi. 30 Як i ви колись противилися Боговi, а нинi помилуванi через непокору їхню, 31 так i вони тепер противляться заради вашого помилування, щоб i вони самi були помилуванi. 32 Бо всiх Бог тримав у непокорi, щоб усiх помилувати.

Апостол тут пояснює справжній стан Ізраїлю і каже про його майбутнє.

«Благовiстя» - тобто через становище, яке Ізраїль зайняв по відношенню до проповідників про Христа. Бог став поводитися з євреями, як з ворогами Своїми, і відсік їх від маслини - Царства Божого. Це послужило на добро язичників, які отримали можливість бути щепленими до зазначеної маслини.

Задля того, що народ єврейський був обраний Богом ще в особі прабатьків цього народу для того, щоб бути народом Божим,тому і тепер він не втратив остаточно значення в очах Божих. Бог продовжує живити до нього любов.

Бог зробив з усім людством, які перебували в гріхах, те, що люди стали відчувати себе немов ув'язненими в темницю, в кайдани, стали вкрай перейматися своїм гріховним станом.

Апостол говорить не про те, що Бог привів людей до гріха неслухняності, а про те, що Він пробудив у грішників почуття безсилля в справі спасіння і усвідомлення своєї відповідальності перед Богом. А зробив Він це через те, що надав язичникам грузнути в гріхах і пристрастях, а євреям - перебувати в засліпленні й суєтному служінні букві закона.

«Премудрість» (σοφία) - це мудрість Божественна, яку має Бог і яку Він виявляє в справі домобудівництва людського спасіння.

«Розум» (γνώσις) - це відання, пізнання, яке ми здобуваємо про суть і дії Божі, розмірковуючи про велику справу спасіння. Бог є джерело світла - це і є Його премудрість, що виявляється в Євангелії, а в Його світлі і ми бачимо світло - це і є відання про Бога, або богопізнання, яке ми отримуємо з Євангелія.