Євангельські читання: Куди Я йду, туди ви не можете прийти

Цього дня Слово Боже - про запеклість людей, навіть тих, хто "вірить в Бога", про важливість щось робити для Бога, а також про безпрецедентне зішестя Святого Духа на язичників навіть ще до хрещення.

Євангельські читання 24 травня

Євангеліє від Іоана, 8, 21-30

21 Знову сказав їм Ісус: Я відходжу, і будете шукати Мене, і помрете в гріху вашому. Куди Я йду, туди ви не можете прийти. 22 Говорили ж юдеї: невже Він уб’є Сам Себе, що каже: куди Я іду, ви не можете прийти? 23 Він сказав їм: ви від нижніх, Я ж від вишніх; ви від світу цього, Я ж не від цього світу. 24 Тому Я сказав вам, що ви помрете в гріхах ваших. Бо якщо не увіруєте, що це Я, то помрете в гріхах ваших. 25 Тоді сказали Йому: Хто ж Ти? Ісус відповів їм: Початок всього, що й кажу вам. 26 Багато чого маю говорити і судити про вас, але Той, Хто послав Мене, істинний є, і що почув Я від Нього, те й кажу світові. 27 Не зрозуміли, що Він говорив їм про Отця. 28 Сказав же їм Ісус: коли піднесете Сина Людського, тоді зрозумієте, що це Я, і що нічого не роблю від Себе, а як навчив Мене Отець Мій, так і говорю. 29 Той, Хто послав Мене, є зі Мною; Отець не залишив Мене одного, бо Я завжди роблю угодне Йому. 30 Коли Він це говорив, багато хто увірував у Нього.

Толкова Біблія

Христос звернувся до тих же самих слухачів, в більшості вороже до Нього налаштованих, із заявою, що він скоро, немов виконуючи їх заповітне бажання, відійде від них, але потім вони самі пошкодують про Його відхід і будуть навіть шукати Його, але не знайдуть і помруть в гріху своєму. Ці слова нагадують собою грізне пророцтво, яке колись прорік своїм одноплемінникам пророк Захарія (Зах. 12:10).

Погроза Христа, однак, не справила ніякого враження на його слухачів. Тільки останнє Його слово, що вони не можуть за ним піти туди, куди йде Він, займає на хвилину їх увагу, і вони зі злісною насмішкою кажуть: "чи не хоче Христос покінчити з Собою самогубством?". Самогубство у іудеїв вважалося страшним гріхом, і з самогубцем слухачі Христа не бажають нічого спільного.

Христос не відповідає ворогам Своїм прямо на їх глузування, але вказує на різку протилежність між Собою і ними: Він - згори, а вони від нижніх. Цим Христос показує найглибшу основу їх глузливого ставлення до Нього: нижнє - це земля, земний світ, як видно з паралельного вислову "від світу цього" (пор. Діян. 2:19), вишнє - небо. Це означає походження, а походженню відповідає і налаштованість і діяльність тієї чи іншої особи.

«Цей світ», тобто світ, який лежить у злі (1 Ін. 5:19), або грішне людство.

«Помрете в гріхах ваших».

Христос пояснює і те, чому Він погрожував Своїм ворогам тим, що вони помруть в гріхах, і вічною погибеллю: тому, що тільки віра в Ісуса може спасти людину.

«Що це Я» - вираз це відповідає єврейському висловом у Втор. 32:39 і в кн. Ісаї (Іс. 43:10), яким Господь позначає Себе, як такого, при Якому не може бути допускалися існування будь-якого іншого Бога.

Христос, повторюючи про себе цей вислів, хоче сказати цим, що Він один є життя, світло, шлях, істина і т. д. У Ньому вся сутність новозавітної віри (Мейер).

Фарисеї вже кілька разів чули заяву Христа про Своє покликання і, показуючи, що все це їм надокучило, зі зневагою запитують: "Хто Ти?", або точніше з грецької: "Ти, - так хто ж ти-то?". Вони немов хочуть спонукати Христа висловитися чіткіше. Але Христос не відповідає їм на запитання, а кидає їм слова: «перш за все, що Мені і говорити з вами». Христос говорить іудеям, що вони недостойні й слухати Його слова - до того вони заповзяті (тлумачення святого Іоана Золотоустого, Євфимія Зігабена і ін. отців.)

Згідно з нашим перекладом - «Початок всього, що й кажу вам», Христос говорить тут про Своє вічне існування. Але цей переклад не може бути визнаний правильним, по-перше, тому, що слово «Сущий» тут немає відповідного причастя ὁ ὤν, а по-друге, де ж раніше Христос оголошував Своїм ворогам про Своє буття від початку світу? По-третє, наш переклад, очевидно, частку ὅτι розуміє як пряме τί в сенсі відносного займенника «що» або «як». Але тоді стояло б ὅ, τι і притому частка ὅτι в Новому Завіті найчастіше вживається в значенні питального займенника (пор. Мк. 2:16, Мк. 9:11, 28). Знаменський вважає (с. 216), що думка про передвічне буття Спасителя висловлена ​​вже в попередній мови Спасителя, саме в 23-му стиху.

Тому, на його думку, розуміння виразу τὴν ἀρχήν в сенсі вказівки на предвічне буття Спасителя виправдовується і контекстом промови. Але ми вважаємо, що в догматичній суперечці, яку вів з іудеями Христос, Він не міг щось аргументувати на «таємних» вказівках ... Зауважимо ще, що вираз τὴν ἀρχήν можна розуміти і в значенні ὅλως - взагалі (блж. Феодорит) .

«Багато чого маю говорити і судити про вас».

Христос тільки що вказав на марність свого звернення до іудеїв: що Він не казав їм, - вони залишалися несприйнятливими. Тому Він мав би не відповідати на їх питання, а судити їх за їх упертість - вони самі викликають Його на це. Але Він не хоче судити: Його призначення зовсім інше (Ін. 3:17; Ін. 8:15) - Він прийшов рятувати світ, отже, і ворогів Своїх (Ін. 5:34, 40). А це Він робить через здійснення волі Божої шодо спасіння людей, чим він і зайнятий був у всі ті дні (Ін. 7:14, 33, Ін. 8:12, 31). Так, Він міг судити фарисеїв, «бо Я завжди роблю угодне Йому». Тут вказується моральна підстава єднання Христа з Богом, а не метафізична (походження Логосу від Бога). Але й останнє тут не виключається.

«Багато хто увірував в Нього».

З особливою силою переконання говорив Христос, і Його слова були такі дієві, що багато хто з Його слухачів-іудеїв увірували в Нього і, звичайно, чимось показали зміну, що сталася в їх серцях.

---

Діяння святих апостолів, 10: 44-48, 11: 1-10

44 Коли Петро ще продовжував цю промову, Дух Святий зiйшов на всiх, хто слухав слово. 45 I вiру­ючi з обрiзаних, якi прийшли з Петром, дивувалися, що дар Святого Духа зiйшов i на язичникiв, 46 бо чули, що вони говорять [різними] мовами i величають Бога. Тодi Петро сказав: 47 «Хто може заборонити хреститись водою тим, що, як i ми, одержали Святого Духа?» 48 I звелiв їм хреститися в iм’я Iсуса Христа. Потiм вони про­сили його пробути в них кiлька днiв.

1 Почули апостоли та браття, якi були в Юдеї, що i язич­ники прийняли слово Боже. 2 I коли Петро прийшов до Єрусалима, обрiзанi дорiкали йому, 3 кажучи: «Ти ходив до людей необрi­заних i їв з ними». 4 Петро ж почав переказувати їм по порядку, говорячи: 5 «У мiстi Іоппiї я молився, i в жахові бачив видiння: сходив якийсь сосуд, нiби велике полотно, яке чотирма кiнцями спускалося з неба, i опустилось до мене. 6 Я подивився на нього i, розглядаючи, побачив чотириногих земних, звiрiв, плазунiв i птахiв небесних. 7 I почув я голос, який промовляв до мене: «Встань, Петре, заколи та їж». 8 Я ж сказав: «Hi, Господи, нiщо погане або нечисте нiколи не входило в мої уста». 9 I вiдповiв менi вдруге голос з неба: «Що Бог очистив, того ти не вважай нечистим». 10 Це сталося тричi, i знову пiднялося все на небо.

Толкова Біблія

"Дух Святий зійшов на всіх, хто слухав слово ...". Це єдиний випадок в усій апостольської історії, що Дух Святий зійшов на тих, хто приєднується до християнської спільноти ще до хрещення. Без сумніву, це було потрібно надзвичайною важливістю подій - першого приєднання язичників до Церкви Христової без посередництва іудейства, після чого такий спосіб приєднання повинен був отримати авторитет незаперечності.

"Подивися на домобудівництво Боже, - каже Золотоустий з цього приводу, - Петро ще не встиг закінчити промови, і хрещення ще не відбулося... але оскільки вони ... вже почали навчання і увірували ... то і зійшов Дух. Це ж робить Бог з тим наміром, щоб надати Петрові сильне виправдання. Вони не тільки отримують Духа, а й стали говорити різними мовами ... Навіщо ж так влаштовується ця справа? Для іудеїв, оскільки вони дуже ненависно дивилися на це ... "

"Віруючі з обрізаних ... здивувалися ..." - Це здивування пояснюється пануючим тоді переконанням, що язичники повинні були бути прийняті в Церкву Христову після того лише, як стануть прозелітами іудейства, і не інакше: думка, з якою і після цієї події доводилося чимало мати справу (Діян. 11: 1 і далі; Деян. 15: 1 і далі).

«Хто може заборонити хреститись водою тим, що, як i ми, одержали Святого Духа?»

Петро робить абсолютно природний висновок з події зішестя Св. Духа на язичників, а саме: що цим сходженням усунені всякі перешкоди до приєднання їх до Церкви, і зникає всяка потреба для цього в іудейських культових установах. Але він вважає за необхідне здійснити хрещення над тими, що прийняли Св. Духа, з огляду на непорушність заповіді Господа (Мф. 28:19).

"Звелів їм хреститися ..." - мабуть, не сам хрестив їх, а хтось з тих, хто прийшов з ним (1 Кор. 1:17).

"В ім'я Ісуса Христа ..." - див. Діян. 2:36.

"Просили його ...", і він, звичайно, задовольнив їх прохання, утвердивши їх достатньо у вірі християнській.

Про Корнилія більше Дієописувач нічого не повідомляє. За церковними же переказами він був згодом єпископом Кесарії, проповідував Христа в різних країнах і помер мученицькою смертю (Чет.-Мін., січ. 4 і верес. 13).

Показово, що віруючі з іудеїв (обрізаних) дорікають Петрові не за те, що він проповідував язичникам Євангеліє і хрестив їх, а лише за те, що "ходив до людей необрізаних і їв з ними ...". По суті, вони не могли нічого заперечити проти проповіді Христа між язичниками, так як не могли забути веління Самого Господа навчати всі народи, хрестячи їх - Мф. 28:18. Протест їх стосувався лише допущеного Петром спілкування з необрізаними... "У даному випадку протест крайніх ревнителів іудейського закону і звичаїв, навіть не заповіданих Мойсеєм, а лише складених за переказами невідомих старців, був тим небезпечнішим, що був проявом того лжевчення, яке згодом з такою різкістю поширювали іудеї-лжевчителі, і яке вимагало обов'язковості дотримання всього іудейського закону з його обрізанням і звичаями для вступу в християнство. Це було вже крайністю, з якою бореться Петро, а ​​згодом ще більше Павло - навіть після того, як апостольський собор раз і назавжди покінчив з цим питанням в своїх авторитетних постановах.