Євангельські читання: Збудований на камені

Євангельські читання 16 жовтня

Євангеліє від Луки, 6, 46 – 7, 1

46 Чому ж ви Мене кличете: Господи! Господи! — а не робите того, що Я кажу? 47 Всякий, хто приходить до Мене та слухає слова Мої і виконує їх, — скажу вам, до кого подібний. 48 Він подібний до людини, яка, будуючи дім, вкопала, заглибила і поклала основу на камені; коли ж сталася повінь і вода підступила до того дому, то не могла його зрушити, бо він був збудований на камені. 49 А хто слухає і не виконує, той подібний до людини, яка збудувала дім на землі без основи, то як тільки ринула на нього вода, він зараз же розвалився; і руйнування дому того було велике.

1 Коли ж Він скінчив усі слова Свої до людей, що слухали Його, то увійшов до Капернаума.

Толкова Біблія

Сповідування Ісуса Христа, якому не відповідає життя людини, не може виходити з чистого серця і, відпов., мати спасительний вплив на інших [«Якщо прочитати уважно всі нагірні настанови як вони викладаються в Євангелії Луки, то приходимо до висновку, що нагірна проповідь являє собою не з'єднання уривчастих настанов, взятих євангелистом, з більш широким викладом, у євангелиста Матфея, а струнке ціле, сформоване з урахуванням потреб Церкви, що складається з християн язичницького походження. У цій бесіді зображуються основні риси справжнього послідовника Христового, вказані істотні властивості нової праведності» (Кейль).

Борис Гладков

Немов проти сучасних сектантів, що вчать про виправдання людини одною вірою, без добрих справ, спрямовані і подальші слова Господа "Не кожен, хто каже до Мене «Господи, Господи» увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Отця Мого Небесного!". Тут чітко видно, що мало тільки віри в Господа Ісуса Христа, але необхідне і життя, що відповідає його вірі, тобто виконання заповідей Христових, добрі справи.

На початку проповіді християнства багато дійсно творили чудеса Іменем Христовим, навіть Іуда, який отримав цю владу, нарівні з іншими 12 апостолами, але це не спасає, оскільки такі люди не вважали за потрібне виконувати заповіді Божі.

…Ту ж думку Господь повторює і на закінчення всієї Своєї Нагірної проповіді: хто тільки слухає слова Христові, але не виконує їх, тобто не чинить добрих справ, той подібний до людини, яка збудувала свій будинок на піску, і тільки той, хто виконує на ділі заповіти Христового вчення подібний до того, хто побудував свій будинок на камені.

Це порівняння особливо близьке і зрозуміле було іудеям, бо в Палестині бували часто такі явища, як сильні проливні дощі, що супроводжувалися бурями, зносили будинки, побудовані на піщаному ґрунті.

Тільки той, хто виконує заповіді Христа на ділі, може встояти в час подібних лихоліть, тяжких випробувань. Той, хто не виконує заповідей Христових, легко гине, відходячи від Христа. Тож Церква наша у своїх піснеспівах просить Христа утвердити нас "на камені заповідей Його".

Послання до филип’ян святого апостола Павла, 2, 24 - 30

24 Я впевнений у Господi, що й сам скоро прийду до вас. 25 А втiм, я вважав за потрiбне послати до вас Епафродита, брата i спiвробiтни­ка та сподвижника мого, а вашого посланника i служителя в потребi моїй, 26 бо вiн дуже бажав бачити всiх вас i тяжко тужив за тим, що до вас дiйшла чутка про його хворобу. 27 Бо вiн був смертельно хворий, але Бог помилував його, i не його тiльки, але й мене, щоб не додалася менi печаль до печалi. 28 Тому я скорiше послав його, щоб ви, побачивши його знову, зрадiли i я був менше засмучений. 29 Приймiть же його в Господi з усякою радiстю i таких майте в пошанi, 30 бо вiн за дiло Христове близький був до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб доповнити ваш нестаток служіння менi.

Толкова Біблія

Про себе Апостол говорить з упевненістю, що неодмінно побуває в Филипах. Він має на увазі, ймовірно, особливе, явлене йому одкровення від Господа Христа (в Господі).

Поки Апостол вважає більш потрібним послати до филип'ян якогось Епафродита, жителя Филипів. Це людина видатна як помічник Павла в боротьбі за діло Христове. Його добре знають і самі филип'яни, тому що він є у Павла їх уповноваженим послом (власне - апостолом) і служителем…

Епафродит, перебуваючи в Римі, важко захворів. Ймовірно, подорож до Рима і перебування в Римі в літні місяці, як і тепер, представляло в той час небезпеку для здоров'я. Хвора на чужині людина завжди прагне душею на батьківщину, до ближніх своїх, і Епафродиту також дуже хотілося скоріше побачити своїх рідних і втішити їх своїм поверненням до них в повному здоров'ї.

Апостол з радістю додає, що Бог помилував Епафродита, тому що інакше, якби хвороба його закінчилася смертю, Апостол став би звинувачувати самого себе в такому результаті: адже Епафродит саме через нього захворів. Апостолу і так вже доводиться сумувати про те, що він знаходиться в ув'язненні. А смерть Епафродита заподіяла б йому нове горе ...

Апостол послав Епафродита швидше, ніж сам міг розраховувати. Очевидно, що хвороба його не надто затяглася. Посилаючи Епафродита до филип'ян, Апостол, звичайно, радував цим їх і разом самого себе, тому що йому доставляло радість бачити і знати, що його духовні чада знаходяться в радісному стані.

Апостол просить прийняти Епафродита з усякою, тобто з повною радістю, і взагалі просить подібних діячів поважати.

Справді, - додає він, - Епафродит не за своє діло, а за діло Христове, і, відпов., за загальне благо віруючих не шкодував свого життя. Саме він хотів заповнити своїм служінням те, що не було ще зроблено филип'янами для Апостола Павла. Якщо він служив Апостолу, то все ж, насправді, він працював на користь справи Христової: справа Христова є та справа, яку Христос робить на землі через Своїх учнів.