Євангельські читання: Горе вам, фарисеям

Євангельські читання 18 листопада

Євангеліє від Луки, 11, 42 - 46

42 Але горе вам, фарисеям, що даєте десяту частину з м’яти, рути і з усякого зілля, а не дбаєте про суд і любов Божу: і це належить робити, і того не залишати. 43 Горе вам, фарисеям, що любите перші місця в синагогах і привітання на торжищах. 44 Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що ви — як ті невідомі гроби, поверх яких люди ходять і не знають того. 45 На це хтось із законників сказав Йому: Учителю, говорячи це, Ти і нас ображаєш. 46 Але Він сказав: і вам, законникам, горе, бо накладаєте на людей тягарі, які важко носити, самі ж жодним пальцем своїм не доторкнетесь до них.

Борис Гладков

Ви думаєте, що спасаєтесь зовнішньої чистотою і точним дотриманням всіх обрядів і переказів старців; ні, не спасіння вас чекає, а горе!

Згідно із законом Мойсея (Чис. 18: 20-24; Втор. 14: 22-29), євреї зобов'язані були віддавати на утримання Левія та на жертви десяту частину хліба, вина, олії та всякого врожаю насіння, яке надходить з поля. Чи зобов'язані вони були віддавати десяту частину тих плодів землі, які не належать до числа польових рослин, - це питання було спірне, але фарисеї, як суворі охоронці букви закону, віддавали десяту частину і таких городніх рослин, як м'ята, аніс (рута) і кмин.

Не докоряючи фарисеїв за таке суворе виконання закону, Ісус вказує їм, що перш за все потрібно було їм бути справедливими в суді, при розборі судових справ, милостивими в ставленні до всіх нещасних і вірними Богу; тим часом ці обов'язки вони залишають без уваги і втішають себе тим, що виконують навіть дрібниці, ясно не обумовлені в законі. Не ігноруючи виконанням і цих дрібниць, належало перш за все робити найголовніше.

Фарисеї любили, щоб їм всюди віддавали шану і поступалися першими місцями не тільки в синагогах, але і на бенкетах, - щоб при зустрічі і на народних зборах їх всі вітали і називали учителями.

«Над прихованою в землі труною, над якою нема ні пам'ятника, ні насипу і ніякого зовнішнього знаку, люди ходять і не знають, що тут труна, повна кісток і тління; так і ті, що зустрічаються з фарисеями, можуть і не помітити, що всередині них криється неблагообразне, бо все закрито в них лицемірством, як труна землею» (єпископ Михайло. Толкове Євангеліє. 2. С. 434)

На це один із законників, очевидно, що не належить до секти фарисеїв, але прийняв слова Ісуса і на свій рахунок, сказав Йому: Учителю, кажучи це, Ти і нас ображаєш.

Законник цей думав, що не заслуговує докору, і що через це Христос вигородить його і йому подібних з числа тих, кого Він вважав за потрібне викрити тепер на званому обіді.

Але замість очікуваного виправдання законнику довелося вислухати викриття в тому, що вони, тобто законники, вимагають від народу точного виконання всіх, навіть найдрібніших постанов Мойсеєвого закону, себе ж вважають вільними від несення цього тягаря.

А те, що дійсно сукупність всіх постанов закону була тягарем, це видно зі слів Апостола Петра, який сказав, що це - ярмо, якого не могли понести ні батьки наші, ні ми (Діян. 15:10).

Перше послання до солунян святого апостола Павла, 4, 1 - 12

1 Тим-то, браття, просимо i благаємо вас Христом Iсусом, щоб ви, прийнявши вiд нас, як належить вам поводитись i догоджати Боговi, у тому ще бiльше зростали, 2 бо ви знаєте, якi заповiдi ми дали вам вiд Господа Iсуса. 3 Бо воля Божа є святiсть ваша, щоб ви стримувалися вiд блуду; 4 щоб кожний iз вас мiг утримувати свiй сосуд у святостi й честi, 5 а не в пристрастi похітливій, як язичники, що не знають Бога; 6 щоб ви нi в чому не поводились iз братом своїм протизаконно i користолюбно; тому що Господь — месник за це все, як i ранiш ми говорили вам i свiдчили. 7 Бо покликав нас Бог не до нечистоти, а до святости. 8 Отже, непокiрли­вий непокiрний не людинi, а Боговi, Який i дав нам Духа Свого Святого.

9 Про братолюбнiсть же нема потреби писати вам; бо ви самi навченi Богом любити один одного, 10 бо ви так i поводитесь iз усiма браттями по всiй Македонiї. Благаємо ж вас, браття, досягати бiльшого 11 і старанно дбати про те, щоб жити спокiйно, робити своє дiло i працювати своїми власними руками, як ми наказували вам: 12 щоб ви поводилися благопристойно перед зовнiшнiми i нi в чому не мали нестачі.

Аверкій, архієпископ

З четвертої глави починається морально-догматична частина Послання. Власне ця глава, як і п'ята, містить, головним чином, моральні уроки, серед яких вставлено надзвичайно важливе догматичне вчення про Друге Пришестя Христове і про воскресіння мертвих. Моральні настанови безсумнівно даються в зв'язку з пороками, поміченими у Солунян Тимофієм.

Перша і основна настанова тут: «Бо воля Божа є святiсть ваша, щоб ви стримувалися вiд блуду; 4 щоб кожний iз вас мiг утримувати свiй сосуд у святостi й честi». Тут Апостол вказує на головне призначення християнина - стати ідеалом «святості» і, в зв'язку з цим, перестерігає Солунян утримуватися від блуду, який, ймовірно, залишався у них ще з часу перебування їх в язичництві, бо язичники не вважали блуд пороком.

Cолуняни повинні утримуватися від блуду, «щоб кожний iз вас мiг утримувати свiй сосуд у святостi й честi, а не в пристрастi похітливій, як язичники, що не знають Бога; щоб ви нi в чому не поводились iз братом своїм протизаконно i користолюбно; тому що Господь — месник за це все» ... - тут, за тлумаченням святих Отців, йде мова про перелюб. «Не поводитись із братом своїм протизаконно» значить "не заволодівати його власністю, зазіхаючи на його дружину».

Святий Іоан Златоуст пише: «Перше говорив Апостол про блуд взагалі, а тут говорить про перелюб. Любодіяти не належить ні з чужими дружинами, ні з незаміжніми». «Бог месник є за всю їхню безбожність, але особливо за справи блудні, тому що ними найбільше принижується в людей образ Божий, за яким створено її» (Е. Ф.).

Апостол наполегливо нагадує про заповідь про чистоту Божественного походження, а той, хто її відкидає, той «не людину відкидає, але Бога», виявляючи неповагу і зневагу Самому Богу, що дав нам Духа Святого.

Далі Апостол немов мимохідь згадує про братолюбство, хвалячи Солунян за те, що вони процвітають в ньому...