Євангельські читання: Горе вам, законникам

Євангельські читання 14 листопада

Євангеліє від Луки, 11, 47 – 12, 1

47 Горе вам, що будуєте гробниці пророкам, яких повбивали батьки ваші: 48 цим ви свідчите і схвалюєте діла батьків ваших, і погоджуєтеся з ними, бо ті повбивали пророків, ви ж будуєте їм гробниці. 49 Тому і премудрість Божа сказала: пошлю до них пророків і апостолів, і декого з них уб’ють, а декого виженуть. 50 Хай же буде покараний рід цей за кров усіх пророків, пролиту від створення світу, 51 від крови Авеля до крови Захарії, вбитого між жертовником і храмом. Так, кажу вам, стягнеться з роду цього. 52 Горе вам, законникам, що ви взяли ключ розуміння: самі не ввійшли і тим, хто хотів увійти, боронили. 53 Коли Він говорив їм це, книжники і фарисеї почали дуже нападати на Нього, запитуючи багато про що, 54 підкопуючись під Нього і намагаючись уловити з уст Його що-небудь таке, щоб звинуватити Його.

1 Тим часом, коли зібралися тисячі народу, так що тиснули один одного, Він почав говорити, передусім ученикам Своїм: бережіться закваски фарисейської, яка є лицемірство.

Толкова Біблія

…Звичайне тлумачення цього місця таке: будуючи гробниці або, вірніше, утримуючи їх, юдеї цим самим схвалюють і ті вбивства пророків, які здійснені були в давнину їх предками. Але не можна не визнати, що таке тлумачення досить неприродне. Тому краще прийняти думку Штира, що Господь тут зовсім не визнає утримування гробниць пророчих справою поганою, а говорить тільки, що сучасники Його не далеко пішли від своїх предків щодо ставленні до пророків і їх вчення. Ті не слухались пророків і навіть убивали їх - звичайно, іноді, - а ці обмежують своє ставлення до пророків тільки тим, що будують їм пам'ятники - слів же їх не виконують ..

Тому і премудрість Божа сказала: пошлю до них пророків і апостолів, і декого з них уб’ють, а декого виженуть.

«Тому», - через цю вашу згоду з вашими батьками-вбивцями пророків.

Премудрість Божа... Це не цитата зі Старого Завіту, так як такого місця немає в Старому Завіті… Можна думати, що Христос розуміє тут Бога, Який послав в Старому Завіті пророків, а в Новому - апостолів. У Матфея, очевидно, Христос говорить про Самого Себе (Мф. 23:34).

Горе вам, законникам…

Єв. Лука говорить не про те, що книжники не пускають інших в Царство Небесне, як сказано у Матфея, а про те, що вони зберігають у себе ключ до розуміння, - до пізнання божественної істини, яка явилася у Христі. Істина схожа на замкнений дім, куди можна проникнути тільки маючи ключ. Але ключ цей знаходиться в руках не народу, а небагатьох книжників: вони своїм вченням завадили народу скористатися вченням Христа, пізнати істину.

…Горе їм за удаване покаяння, з яким вони засуджували своїх батьків за побиття пророків і в той же час носили в собі цей кровожерний дух своїх предків, і навіть переповнили і перевершили міру їх злочинів ще жахливішим злодійством.

Аверкій (Таушев), архієпископ

Далі Господь викриває фарисеїв, що вони лицемірно будують гробниці пророкам і прикрашають пам'ятники праведним, які були убиті батьками їх. Вони нібито шанують вбитих праведників, а насправді вони ще гірше своїх батьків, походженням від яких пишаються, адже збираються вбити Самого Господа.

Звинувачує Господь фарисеїв і у вбивстві пророків Божих, посланих «Премудрістю Божою», тобто Ним Самим, бо Він є Іпостасна Премудрість Божа, зображена під таким ім'ям у восьмій главі Книги Притч.

На закінчення Господь закликає на них кров всіх праведників, починаючи від Авеля, убитого своїм братом Каїном, до крові Захарії, сина Варахіїна, що загинув між жертівником і вівтарем. Цей Захарія, мабуть, саме той, який був побитий камінням у дворі дому Господнього, за наказом царя Йоаса (2 Хр. 24:20). Деякі ж вважають, що тут йде мова про Захарію, батька Іоана Предтечі.

Засуджує Господь законників і за те, що вони «взяли ключ розуміння», тобто взяли немов у своє всеціле володіння старозавітний закон, який повинен був вести людей до Христа, і, маючи цей ключ, самі не входять в Царство Христове й інших не допускають, хибно тлумачачи закон.

Перше послання до солунян святого апостола Павла, 5, 1 - 8

1 Про часи ж i терміни, браття, нема потреби вам писати, 2 бо ви самi достовiрно знаєте, що день Господнiй так прийде, як злодiй уночi. 3 Бо коли говоритимуть: «мир i безпека»‚ тодi нес­подiвано прийде на них погибель, подiбно як біль тієї, що носить в утробi, i не уникнуть. 4 Але ви, браття, не в темрявi, щоб день за­с­­тав вас, як злодiй; 5 бо всi ви — си­­ни свiтла i сини дня: ми — не сини ночi, анi темряви. 6 Отже, не будемо спати, як i iншi, а пильнуймо i будьмо тверезі. 7 Бо тi, що сплять, вночi сплять, i тi, що упиваються, вночi упиваються. 8 Ми ж, будучи синами дня, будьмо тверезi, одягнувшись у броню вiри й любови та в шолом надiї на спа­сiння…

Толкова Біблія

Сумніваючись щодо долі померлих, і зокрема щодо їх участі в блаженстві другого пришестя, солуняни з подвоєним нетерпінням ставилися до факту уповільнення цієї події, справедливо побоюючись, що і вони можуть виявитися серед померлих.

Ап., роз'яснивши перші утруднення, і сказавши про те, що Господь прийде, все ж попереджає солунян, що "день Господній (вираз зі С. Завіту; дивись у Іоїл. 2:31; Іс. 2:12; Ам. 5 : 18, де день Г. = день суду) прийде, як злодій вночі". Тут опис дня Г. сильно нагадує слова Самого Г. Христа - Мф. 24:43; Лк. 12:39, вчення Ап. "Про часи і терміни" було засновано на справжніх словах Самого Господа, і було викладено з усією можливою докладністю і подробицями (див. 2 ​​Сол. 2: 5).

Тоді несподівано прийде загибель - цікавий тут збіг між словами Ап. Павла і Єв. Луки, який взагалі помічається між цими двома письменниками – пор. 1 Фес. 5: 3 - Лк. 21:34 36. Порівняй також: 1 Кор. 11: 23-26 - Лк. 22: 19-20; явлення воскреслого Господа Петру 1 Кор. 15: 5 Лк. 24:34; Але якщо день Господній прийде, як злодій, необхідно завжди пильнувати, щоб не бути захопленими зненацька.

…Ви сини світла - ви були колись темрявою, тепер ви світло в Христі. Ви не тільки осяєні, але ви весь час і живете в сяйві дня.

Але якщо ви живете у світлі, ви повинні пильнувати та буди тверезі, а не спати духовно, як язичники і іудеї. Фігурально слово "світло" щодо Христа широко використане св. Іоаном Богословом - Ін. 8:12; Ін. 9: 5-6.

Перший обов'язок християнина – бдіння, пильність: але воно повинно супроводжуватися і "трезвінням" - не тільки розумовим пробудженням, але і моральною зібраністю, пильністю…

Ап. Павло натякає тут на картину пиятик, свідком яких він міг бути у Фесалоніках і Коринфі.

Ми ж, будучи синами дня, будьмо тверезi, одягнувшись у броню вiри й любови та в шолом надiї на спа­сiння…

Нове порівняння християнина з воїном, який готується до битви. Це місце цікаво порівняти з Еф. 6: 14-17. Тут ми читаємо «броня віри і любові», а в Еф. «Броня праведності»; тут "шолом надії спасіння", там "шолом спасіння".

Любов тут згадана на другому місці - порівняй 1 Кор. 13:13; в Еф. любов зовсім опущена.

"Надія" – узгоджується із загальним духом послання до с., поставлена ​​на останньому місці (дивись 1 Фес. 1: 3). Основою для всього стиха могли служити наст. місця у Іс. 59:17 і Прем. 5: 17-20.