Євангельські читання: Встануть лжехристи і лжепророки

Євангельські читання 23 лютого

Євангеліє від Марка, 13, 14-23

14 Коли ж побачите мерзоту запустіння, провіщену пророком Даниїлом, яка стоятиме, де не належить, хто читає, нехай розуміє, тоді хто буде в Юдеї, нехай біжить у гори; 15 а хто на покрівлі, той нехай не сходить у дім і не заходить узяти щось з дому свого; 16 і хто на полі, нехай не вертається назад взяти одяг свій. 17 Горе ж вагітним і матерям-годувальницям у ті дні! 18 Моліться, щоб не сталася втеча ваша взимку. 19 Бо в ті дні буде така скорбота, якої не було від початку творіння, яке вчинив Бог, навіть і донині, і не буде. 20 І коли б Господь не вкоротив тих днів, то не спаслась би ніяка плоть; але заради обраних, яких Він обрав, укоротить дні. 21 Тоді, якщо хто скаже вам: ось, тут Христос, або: ось там, — не йміть віри. 22 Бо встануть лжехристи і лжепророки і дадуть знамення і чудеса, щоб спокусити, якщо можливо, і обраних. 23 Ви ж бережіться. Ось, Я наперед сказав вам усе.

Толкова Біблія

Одні думали, що «до кінця» означає смерть; інші - зруйнування Єрусалима; треті - період випробувань; четверті - явлення Ісуса Христа під час другого пришестя. Потрібно зауважити, що якщо слова Христа у Матфея і Марка подібні, то у Луки зовсім інший вираз: «терпінням вашим спасайте душі ваші». Але слова Луки кидають світло і на вираз, що зберігся у Матфея і Марка. Загальна думка всіх цих висловів та, що спасіння залежить від терпіння і витривалості під час лих. Це відповідає взагалі характеру звичайної життєвої боротьби. На ділі вважаються переможцями не ті, які знемагають і падають на полі битви, а ті, які по закривавлених трупах підходять до наміченої мети. Під кінцем тут мається на увазі закінчення не особистих, а суспільних лих, що спіткають людство. За припиненням лих настане спасіння і радість, як після мук народження. Спасіння, мабуть, мається на увазі не тільки зовнішнє, але і духовне, моральне і вічне. Людина, що пройшла через горнило випробувань, робиться обачною, розумною, випробуваною (пор. Як. 1:12).

… Той, хто читає апостольську історію бачить, що ще до зруйнування Єрусалима євангельська проповідь прийняла настільки широкого розмаху, що якщо не абсолютно, то у відносному сенсі можна було говорити, що Євангеліє звістилось тоді по цілому світові. Про ниніішній час також можна говорити, що християнство є всесвітньою релігією, хоча ще багато народів не освічені світлом Євангелія. Абсолютний сенс слова Христові повинні отримати перед кінцем світу, коли про Христа і Його вчення дізнаються всі народи... Слово «кінець» тут означає не тільки кінець Єрусалима, але і кінець царств (взагалі світові перевороти) і світу.

...Як у Матфея і Марка, так і у Луки мова йде про запустіння; зустрічається такий же заклик до мешканців Єрусалима… Але в іншому зміст у Луки зовсім інший, а саме: у нього зображуються облога і зруйнування Єрусалима, умертвіння багатьох жителів, полон інших і тривале панування язичників в Єрусалимі; у Матфея і Марка - останні муки суспільства, яким настане кінець з приходом Ісуса Христа.

Важко припускати, щоб Христос... зовсім не сказав нічого про зруйнування Єрусалима; але важко також припускати, щоб Він не торкнувся тут і другого Свого пришестя, запозичивши образи від лих, що загрожують Єрусалиму. Лука наголошує більше на першому, Матфей і Марк на другому. Таким чином, тут немає суперечності в свідченнях євангелістів.

…Як тільки учні Христа помітять в святому місці ознаки початку гидоти запустіння, то нехай не баряться, а рятуються в горах. Учні Христа запам'ятали це веління і врятувалися (Євсевій. Ц. І. III: 5). Втеча в гори була, можливо, традиційною у іудеїв, коли їм загрожувала якась небезпека (пор. 1 Мак. 2:28).

Говорячи про зруйнування Єрусалима, Оріген зауважує: «і не було тоді милосердя ні до вагітних, ні до тих, що годують груддю, ні до самих дітей». Про страшні біди іудеїв і Єрусалима розповідає Йосиф у «Війні Іудейській» (пор. Євсевій. Ц. І. III: 5, 6).

Замітка у Матфея «в суботу» характерна і відрізняється суто єврейським характером.

Були випадки, коли іудеїв вбивали вороги тільки тому, що вони не хотіли нічого робити в суботу (1 Мак. 2: 32-37; 2 Мак. 5:25, 26). Христос каже, що лихо може застигнути Його учнів в такі дні, коли вони будуть насолоджуватися спокоєм.

Мова Христа дуже схожа з Дан. 12: 1.

…Ніяка плоть - гебраїзм (mala ipsa) означає: ніхто з живучих людей і навіть тварин.

Це, звичайно, має загальний зміст. Але Златоуст думає, що тут Спаситель «розуміє іудеїв». Передбачення Христа виповнилося над іудеями. Понад мільйон їх загинуло під час облоги Єрусалима Веспасіаном і Титом; 97 000 відведено в полон. Всього ж, якщо покластися на свідчення Йосифа Флавія, під час іудейської війни загинуло іудеїв 1 356 460 осіб.

Ідея про те, що Бог милує нечестивих ради вибраних, властива Старому Заповіту (Бут. 18: 24-33). Під «обраними» можна розуміти тут християн або взагалі праведних людей (пор. Рим. 11: 12-29).

Вказують і на обставини, чому, дійсно, під час облоги Єрусалима «скоротилися дні». Тит вів кампанію проти іудеїв швидко, маючи намір супроводжувати свого батька в Рим і взяти участь в його тріумфальній ході і наступних святах.

Надії на спасителя або визволителів завжди природні під час тяжких лих. А у євреїв вони були особливо сильні. Цим могли скористатися (і дійсно користувалися) різні люди, які (можливо, і не з метою обману) збирали народ, щоб вести його на криваву боротьбу. Про те, щоб вони називали себе месіями, невідомо (крім Бар-Кохби, см. Шюрер, 1, 685; і, можливо, Февди). Але що такі люди могли з'являтися, - це можна вважати таким, що не підлягає сумніву історичним фактом.

Мк. 13:22.

Ці слова можна пояснювати «трояко» (tripliciter - Ієронім) - або про час облоги римлянами Єрусалима, або про кінець світу, або, за Ієронімом, про боротьбу єретиків з церквою і про таких антихристів, які під виглядом знання борються (так в оригіналі В. Ш.) проти церкви.

Пришестя Христа тільки порівнюється зі звичайним блиском блискавки, особливо в нічний час, коли здається, що весь небосхил освітлюється нею. Вказується на швидкість і раптовість.

Мабуть,.. друге пришестя Спасителя буде в час, коли зло досягне найвищого розвитку, як перед потопом або загибеллю Содому і Гоморри. Коли життя залишає тіло, воно робиться трупом, і орли злітаються на нього: так буде і тоді, коли в світі настане сильне піднесення зла. Син Людський і Його Ангели з'являться тоді для здійснення божественного суду.

Аверкій, архієпископ

«Мерзота запустіння», про яку говорив ще пророк Даниїл в Дан. 9:27, - це римські війська, які мали зображення імператора і орлів, яким віддавали божеські почесті, ідоли, внесені ними в напівзруйнований храм. «Нехай біжить у гори», де було багато печер і схованок, щоб сховатися від римлян.

«Хто на покрівлі, нехай не сходить ...»: покрівлі будинків були плоскі, зручні для прогулянок і для усамітнення: під час лиха ті, що знаходяться на покрівлі, повинні бігти відразу звідси, не витрачаючи часу на те, щоб спуститися всередину будинку, щоб взяти щось.

Точно так же і ті, що знаходяться в полі, повинні тікати, не повертаючись додому «взяти одяг свій», бо в полі працювали зазвичай без верхнього одягу.

Історик Євсевій свідчить, що єрусалимські християни, згадавши те, що провіщав Господа, дійсно тікали при наближенні римлян в Пеллу та інші зайорданські міста, і завдяки цьому врятувалися від всіх жахів, які спіткали оточене місто. Господь переконує молитися про те, щоб ці лиха не настали в такий час, коли не можна далеко втекти. У суботу, за тлумаченням книжників, можна було вирушати в подорож не далі одного кілометра.

«Буде така скорбота, якої не було від початку творіння...», тобто такі великі лиха, що загинули б все, якби серед іудеїв не було «вибраних», тобто тих, що повірили в Христа, заради яких скоротяться «ті дні».

Історик І. Флавій свідчить, що дійсно «всі нещастя, які спіткали народи від початку світу, були нічим порівняно з тими, які впали на іудеїв». Протягом часу облоги Єрусалима в ньому і його околицях загинуло більше мільйона людей. Безліч вмирало від голоду, який був настільки великий, що одна мати вбила і з'їла своє власне дитя. Величезна кількість іудеїв було розп'ято на хрестах, і таким чином виповнилося страшна клятва їх, коли вони вимагали від Пилата розіп'яти Господа: «Кров Його на нас і на дітях наших» (Мф. 27:25).

Усі ці лиха були виконанням пророцтва, виголошеного ще Мойсеєм (Втор. 28: 49-57). Тит, що взяв облогу Єрусалим, спочатку хотів примусити іудеїв до здачі міста голодом, але справи імперії зажадали його якнайшвидшого повернення в Рим, і він зважився взяти місто штурмом, внаслідок чого і скоротився час лих для містян.

Час перед кінцем світу буде характеризуватися появою великої кількості всіляких лжевчителів ...

Далі Господь знову переходить до мови про Своє Друге Пришестя. «Встануть лжехристи і лжепророки і дадуть знамення і чудеса, щоб спокусити, якщо можливо, і обраних...» - тут маються на увазі помилкові чудеса, якими будуть вводитися в оману іноді і праведники. Такі чудеса будуть творити, за ап. Павлом (2 Сол. 2: 9-10) і за Апокаліпсисом (Одкр. 13 гл)., Антихрист і його слуги. Явлення Сина Людського буде подібно блискавки, тобто для всіх незаперечно очевидним. На противагу лжемесії, який буде ховатися то в пустелі, то в криївках, істинний Месія, відкриваючи Свій суд над світом, зробить його відчутним і страшним всюди, де будуть духовно мертві грішники, подібно до того, як орли злітаються туди, де знаходяться трупи.

Друге соборне послання святого апостола Петра, 2, 9-22

9 то, звичайно, знає Господь, як визволяти благочестивих вiд спокуси, а беззаконникiв тримати на день суду, для покарання, 10 а найпаче тих, що йдуть услiд за гидкою похiттю плотською, зневажають начальства, зу­х­валi, самодогiдливi, не бояться злословити вищих, 11 тодi як i ангели, перевершуючи їх мiццю i силою, не промовляють на них перед Господом докiрливого суду. 12 Вони, як безмовнi тварини, що за своєю природою призначенi на виловлення та знищення, лихословлячи те, чого не розумiють, у розтлiннi своєму знищаться, 13 во­ни одержать вiдплату за беззаконня; бо вони вважають насолодою повсякденну розкiш; сквернителi та соромiтники, вони насолоджуються своєю оманою, бенкетуючи з вами; 14 очi у них сповненi блудо­дiяння i безперестанного грiха, вони зваблюють душi неутвер­дженi; серце їхнє привчене до користолюбства, це — сини прокляття. 15 Залишивши прямий шлях, вони заблукали, йдучи слiдом за Валаамом, сином Восоровим, який полюбив мзду неправедну, 16 але був викритий у своєму беззаконнi: безсловесна ослиця, промовивши людським голосом, спинила безумство пророка. 17 Це безводнi джерела, iмла та хмари, що їх жене вiтер; для них приготований морок вiчної темряви. 18 Бо, ви­словлюючи надуте пустослiв’я, во­ни ловлять у плотськi похотi i роз­пусту усіх, якi ледве вiдстали вiд тих‚ що живуть в оманi. 19 Обiця­ють їм волю, будучи самi рабами тлiння; бо хто ким буває переможений, той тому i раб. 20 Бо якщо, позбавившись скверни свiту через пiзнання Господа i Спасителя нашого Iсуса Христа, вони знов заплутуються в нiй i перемагаються нею, то останнє буває для них гiрше за перше. 21 Краще було б їм не пiзнати дороги правди, нiж, пiзнавши її, повернутися назад вiд переданої їм святої заповiдi. 22 Але з ними трапляється за правдивим прислiв’ям: «пес повертається до своєї блювотини» i «помита свиня йде валятися в багно».

Аверкій, архієпископ

Далі Апостол наводить страхітливі випадки суду Божого в минулому: як приклад грізного суду Божого він говорить про відпалих ангелів, які, зв'язані узами пекельного мороку, очікують остаточного суду над собою; потім - покарання грішного людства всесвітнім потопом, коли тільки вісім душ сімейства Ноєвого врятувалися, і, нарешті, кару, яка спіткала міста Содом і Гоморру, від якої врятувався лише Лот. З цього апостол робить висновок, що знає Бог, як врятувати побожних…

Характеризуючи лжеучителів, Апостол говорить, що вони ходять за нечистими похотями тіла та погорджують владою; зухвалі, самолюбні, не бояться хулити владу. Відомо, що ці лжеучителі зі зневагою ставилися до апостолів Христових, не кажучи вже про пресвітерів і єпископів.

Вони, немов звірина, що керується в своїй діяльності мотивами чуттєвості і користолюбства: залишили просту дорогу і заблудили, йдучи дорогою Валаама… що полюбив нагороду неправедності.

Це той Валаам, про якого розповідається в Чис. 22 гл. і далі в книзі Чисел і який за винагороду хотів зробити неправедне діло - проректи прокляття на Ізраїля, але був зупинений Богом через ослицю, що промовила людським голосом (ст. 10-16).

Далі апостол говорить про єретиків…

Такими рисами зображуються в історії стародавньої християнської Церкви деякі гностичні секти…

… Марнослів'я, прикрите улесливими промовами, зовні захоплюючими, плотська похіть і обіцянка свободи - це звичайні приманки як древніх, так і будь-яких нових розбещувачів людства.

Будучи в дійсності «рабами тління», тобто перебуваючи в полоні у гріха, вони своїм вченням про свободу лише прикривали тілесну розгнузданість.

У кінці глави Апостол зазначає про особливу злочинність цих єретиків, кажучи, що краще було б не пізнати їм дороги праведності (бо тоді саме незнання дещо вибачало б їх, як видно з Євангелія від Луки (12:48) 53), ніж пізнавши, вернутись назад від переданої їм святої заповіді.

Апостол порівнює їх з псом, який повертається до своєї блювотини і з вимитого свинею, що йде знову валятися в багно (ст. 20-22).