Євангельські читання: впало на добру землю і дало плід

Євангельські читання 10 липня

Євангеліє від Матфея, 13, 3 – 9

3 І говорив їм притчами багато, кажучи: ось вийшов сівач сіяти; 4 І коли він сіяв, одне зерно впало при дорозі, і прилетіли птахи і поклювали його. 5 Інше впало на місця кам’янисті, де небагато було землі, і скоро зійшло, бо земля була неглибока. 6 Коли ж зійшло сонце, зів’яло і, оскільки не мало кореня, засохло. 7 Інше впало в терня, і виросло терня, і заглушило його; 8 інше впало на добру землю і дало плід: одно в стократ, а друге в шістдесят, інше в тридцять разів. 9 Хто має вуха слухати, нехай слухає!

Аверкій (Таушев), архієпископ

Господь жваво нагадав людям їх рідні поля, через які проходить дорога, місцями заросла колючим чагарником - терням, іноді кам'яниста, покрита лише тонким шаром землі. Сіяння - прекрасний образ проповідування Слова Божа, яке, падаючи на серце, залежно від стану його, залишається безплідним або приносить плід, більший або менший.

У того, чий розум затьмарений, а серце загрубіло в гріху так, що він не розуміє Слово Боже, це Слово лягає на поверхню розуму і серця, не пустивши коріння, як насіння на дорозі, відкрите для всіх, хто йшов, і лукавий - сатана або демон - легко його викрадає, робить безплідним почуте.

Кам'янистий ґрунт є ті, хто захоплюється проповіддю Євангелія, як приємною новиною, часом навіть щиросердно, знаходячи задоволення в проповіді, але серцем - холодні, тверді і нерухомі, як камінь. Такі не в силах заради вимог євангельського вчення змінити свій спосіб життя, відійти від своїх улюблених гріхів, які увійшли в звичку, і вести боротьбу зі спокусами, зазнаючи скорботи і нестатки за істину євангельського вчення. У боротьбі зі спокусами вони спокушаються, падають духом і зраджують свою віру і Євангеліє. Під тернистим ґрунтом маються на увазі серця людей, обплутаних пристрастями: до багатства, до насолоди, до благ світу цього загалом.

Під доброю ж і плодоносною землею маються на увазі люди з добрим і чистим серцем, які, почувши Слово Боже, твердо вирішили зробити його провідником свого життя і творити плоди чесноти. «Види чесноти різні, як різні і люди, що зростають в духовній мудрості» (Блаж. Феофілакт).

Послання до римлян святого апостола Павла, 16, 1-16

Вручаю вам Фиву, сестру нашу, дияконису церкви Кен­х­рейської. 2 Приймiть її для Гос­пода, як личить святим, i допомо­жiть їй, у чому вона матиме потре­бу у вас, бо i вона була помiчни­цею багатьом i менi самому.

3 Вiтайте Прискіллу та Акилу, спiвпрацівникiв моїх у Христi Iсусi 4 [котрi голову свою покладали за мою душу, яким не я один дякую, але й усi церкви з язичникiв]‚ i домашню їхню церкву. 5 Вiтайте улюбленого мого Епенета, який є первiсток Ахайї для Христа. 6 Вiтайте Марiам, яка побагато потрудилася для нас. 7 Вi­тайте Андроника i Юнiю, моїх родичiв i в’язнiв зi мною, якi прославилися мiж апостолами i ще ранiше за мене увiрували в Хрис­та. 8 Вiтайте Амплiя, улюблено­го мо­го в Господi. 9 Вiтайте Урба­на, спiв­­­працівника нашого у Хри­с­тi, i Ста­хiя, улюбленого мого. 10 Вiтайте Апеллія, випробуваного у Христi. Вiтайтевiрних з дому Аристовула. 11 Вiтайте Iродiона, родича мого. Вiтайте з домашнiх Hаркисса тих, якi в Господi. 12 Вi­тайте Трифену i Трифосу, якi трудяться в Господi. Вiтайте улюблену Персиду, яка багато потрудилася у Господi. 13 Вiтайте Руфа, обраного в Госпо­дi, i матiр його i мою. 14 Вiтайте Асинкрита, Флегонта, Єрму, Пат­рова, Єрмiна та iнших з ними бра­тiв. 15 Вiтайте Фiлолога та Юлiю, Hирея i сестру його, й Олiмпана, i всiхiз ними братiв. 16 Вiтайте один одного цiлуванням святим. Вiтають вас усi церкви Христовi.

Толкова Біблія

Диякониса Фива була, очевидно, тою, хто передав послання римлянам. Посада диякониси (ή διάκονος) полягала в служінні бідним, хворим і мандрівниками. Кенхрея - східна гавань Коринфа біля Саронської затоки.

Фивабула опікункою (προστάτις) для багатьох християн і для Павла, і, ймовірно, мала значні кошти. Можливо, вона приймала в своєму будинку подорожніх. Апостол просить читачів прийняти її заради Господа, тобто цілком по-християнськи, з повною гостинністю, як свою сестру духовну (пор. Фил. 2:20).

Далі названі за ім’ям 24 особи, до яких Апостол звертається з привітанням, а потім Апостол вітає всю церкву загалом.

Про Акилу й Прискіллу - див. Діян. 18: 2, 18-19, 26 (пор. 1 Кор. 16:19).

Акила - дружина Акіли - ставиться на першому місці, ймовірно, з огляду на її особливі заслуги для Церкви (пор. 2 Тим. 4:19).

«Голову свою покладали за мою душу(точніше: для порятунку мене). Коли це було - невідомо. Одні бачать пояснення цього в подіях, що трапилися під час перебування Ап. Павла з Ефесі (Діян. 19:23 і сл.), Інші відносять це заступництво Акіли і Прискілли до перебування Ап. Павла в Коринфі (Діян. 18: 6 і сл.).

Домашні церкви - це богослужбові зборів відомого сімейства і дружніх цього сімейства осіб в будинку, що належить цьому сімейству.

5 Вiтайте улюбленого мого Епенета, який є первiсток Ахайї для Христа.

«Первісток» - тобтоперший, який навернувся до християнства в Ефесі.

«Юнія». Правильніше бачити тут чоловіче ім'я (Ιουνϊας - Іуніан), так як до жінки не підходить заувага, що вона «прославилася між апостолами».

7 Вi­тайте Андроника i Юнiю, моїх родичiв i в’язнiвзi мною, якi прославилися мiж апостолами i ще ранiше за мене увiрували в Хрис­та.

Слово συγγενείς – родичі - не можна розуміти в сенсі «одноплемінники», тому що інші іудеї (Акила, Маріам) не названі тут.

«Між апостолами». Тут розуміються не 12 апостолів, серед яких не могли бути Андроник і Юнія, а взагалі проповідники про Христа, серед яких зазначені християни займали чільне становище.

«З дому Аристовула». Про самого Аристовула Апостол не згадує, ймовірно, тому, що теж був християнином. Можливо, це був принц з дому Ірода, який деякий час жив у Римі, а потім виїхав до Єрусалима, залишивши свій будинок в Римі на рабів своїх.

13 Вiтайте Руфа, обраного в Госпо­дi, i матiр його i мою.

«Обраного в Господі», тобто видатного за своїми християнськими чеснотами.

Після прочитання послання читачі повинні вітати і один одного священним поцілунком, який служив у давнину на Сході знаком вітання при зустрічі і розставанні (1 Пет. 5:14). Воно називається святим, оскільки виражає дух християнського єднання.

«Усі церкви». Дуже можливо, що дійсно всі Церкви східні знали про те, що Апостол пише послання в Рим і сам збирається туди, і просили його передати і їхнє привітання Церкві Риму, столиці імперії.