Євангельські читання: вийдуть ті, хто творив добро, у воскресіння життя

Євангельські читання 30 квітня

Євангеліє від Іоана, 5, 24 - 30

24 Істинно, істинно кажу вам: хто слово Моє слухає і вірить у Того, Хто послав Мене, той має вічне життя і на суд не приходить, а перейшов від смерти до життя. 25 Істинно, істинно кажу вам, що настане час, і нині вже є, коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть. 26 Бо як Отець має життя в Самому Собі, так і Синові дав мати життя в Самому Собі. 27 І дав Йому владу суд творити, бо Він є Син Людський. 28 Не дивуйтесь цьому, бо настає час, коли всі, хто в гробах, почують голос Сина Божого; 29 і вийдуть ті, хто творив добро, у воскресіння життя, а ті, хто чинив зло, — у воскресіння суду. 30 Я нічого не можу творити Сам від Себе. Як чую, так і суджу, і суд Мій праведний; бо не шукаю Моєї волі, а волі Отця, Який послав Мене.

Аверкій, архієпископ

Стихи 24-29 містять подальше зображення життєдайної діяльності Сина Божого.

Виконання слів Спасителя і віра в Його посланництво є головною умовою для прийняття істинного життя, в якому основа і тілесного блаженного безсмертя.

«На суд не приходить»: не буде піддано осуду.

Бо як Отець має життя в Самому Собі, так і Синові дав мати життя в Самому Собі.

Мова далі знову про духовне відродження в результаті проповіді Христової, бо Син є джерело життя, взятого Ним від Отця.

Синові належить і влада суду, тому що для цього Він і став людиною, будучи за природою Сином Божим.

Ця влада Сина Божого, як Судді, завершиться в кінці віків загальним воскресінням мертвих і праведною відплатою.

Це буде суд праведний, бо він буде результатом повної згоди волі Судді з волею Отця Небесного.

Діяння святих апостолів, 4, 23 – 31

23 Коли їх вiдпустили, вони прийшли до своїх i переказали те, що говорили їм первосвященики й старiйшини. 24 Вони ж, вислухавши, однодушно пiднесли голос до Бога й сказали: «Владико Боже, Що створив небо, й землю, i море та все, що є в них! 25 Ти устами отця нашого Давида, раба Твого, сказав Духом Святим: «Чого заметушились народи i люди задумують марне? 26 Повстали царi земнi, i князi зiбралися разом на Господа й на Христа Його». 27 Бо справдi зiбрались у мiстi цьому на Святого Сина Твого Iсуса, помазаного Тобою, Iрод i Понтiй Пилат з язичниками та народом iзра­їльським, 28 щоб зробити те, чому бути визначила наперед рука Твоя i рада Твоя. 29 I нинi, Господи, споглянь на погрози їхнi i дай рабам Твоїм з усiєю смiливiстю промовляти слово Твоє, 30 коли Ти простягаєш руку Твою на те, щоб зцiлення, знамення й чудеса творилися iменем Святого Сина Твого Iсуса». 31 I пiсля молитви їхньої захиталося мiсце, де вони зiбра­лись, i сповнилися всi Духа Святого, i промовляли слово Боже з дерзновенням.

Аверкій, архієпископ

Як тільки Апостоли були відпущені, «вони прийшли до своїх», тобто в дім, де перебували в той час інші апостоли і деякі з віруючих, ймовірно, в молитві про успішний результат справи.

Розповідь Апостолів про те, що сталося, надихнула всіх, і все зібрання, як одна людина, звернулося до Бога з гарячою молитвою.

Це - перша, що дійшла до нас, християнська громадська молитва. У цій молитві вони шукали розради і підбадьорення, віддаючи всю справу в руки Божі і просячи у Бога лише відваги в проповідуванні істини.

У зв'язку з висловленими синедріоном погрозами в основі молитви лежить вислів Давида в псалмі, в якому останній з євангельською наочністю зображує повстання проти Месії і в особі Його - проти Самого Бога Отця (Пс. 2: 1-2).

Бо справдi зiбрались у мiстi цьому на Святого Сина Твого Iсуса, помазаного Тобою, Iрод i Понтiй Пилат з язичниками та народом iзра­їльським…

Цей вислів застосовують до Месії - Господа Ісуса Христа, на Якого піднялися всі в цьому місті, тобто Єрусалимі ... для того, щоб - самі того не відаючи - виконали передбачене в Промислі Божому спокутування людства через вбивство Сина Божого.

Подальший зміст молитви, як висловлює його святий Іоан Златоуст: «приведи все це до кінця і покажи, що вони задумували марно», тобто, що неможливо зупинити благовістя про розп'ятого і воскреслого Месію. Підсумовують вони молитви не проханням про позбавлення від страждань, а тільки проханням про дарування їм «сміливості» і «відваги» проповідувати про Христа, підкріплюючи цю проповідь «знаменнями і чудесами».

На молитву гарячої віри Бог відповів чудесним знаменням: «затряслося те місце, де зібрались були, і вони сповнились Духом Святим». Це чудове коливання місця було символічним вираженням всемогутньої сили Господа, яка не залишить їх безпорадними і беззахисними перед лицем ворогів. Молитва їх була негайно ж виконана: сподобившись особливого піднесення від Духа Святого, вони стали безбоязно дивитися на майбутній шлях страждань за Христа і відчули себе сильними і здатними сміливо проповідувати Слово Боже.