Євангельські читання: більше за всіх

Євангельські читання 27 лютого

Євангеліє від Луки, 20, 45 - 21, 4

45 І коли увесь народ слухав, Він сказав ученикам Своїм: 46 стережіться книжників, які люблять ходити в довгому одязі і люблять, щоб їх вітали на народних зібраннях, мати перші місця в синагогах і перші місця на вечерях, 47 які з’їдають доми вдів і лицемірно довго моляться; вони приймуть тим більше осудження.

1. Поглянувши, Він побачив багатіїв, які клали дари свої в скарбницю. 2 Побачив також і одну вбогу вдову, яка туди поклала дві лепти, 3 і сказав: істинно говорю вам, що ця вбога вдова більше за всіх поклала; 4 бо всі ті з надміру свого клали в дар Богові, а вона з убогости своєї поклала весь прожиток свій, що мала.

Аверкій, архієпископ

Посоромивши фарисеїв і залишивши їх без відповіді, Господь для застереження Своїх учнів і народу від прийняття духу фарисейства, виголосив проти фарисеїв грізну викривальну промову, в якій викрив їх найголовніші помилки, як щодо вчення, так і щодо життя. Ця промова повністю наводиться тільки св. Матфеєм, а у св. Марка і Луки наведені лише уривки з неї.

«Люблять ходити в довгому одязі»: до країв верхнього одягу пришивались чотири кисті, і від них по краях одягу йшли нитки у блакиті. Їх робити і носити наказано законом, в нагадування заповідей Божих і на відмінність євреїв від інших народів (Чис. 15: 37-40). Фарисеї, через марнославство, і ці кисті робили більшими.

…У ті часи їжу споживали не сидячи, а напівлежачи на особливих довгих і широких подушках, що клалися до столу, який мав зазвичай форму літери П. Головні або почесні місця були в середині столу і їх добивалися фарисеї: в синагогах вони вимагали собі місць, найближчих до кафедри.

«З'їдають доми вдів...» - обманювали вдів своєю показною побожністю і розкрадали їх майно.

Про лепту вдовиці, що увійшла давно вже в приказку, розповідають цілком узгоджено тільки два Євангелисти - св. Марк і св. Лука. У так званому «дворі жінок» перебувала скринька, в яку народ клав свої добровільні пожертвування на храм. Перед святом Пасхи було прийнято особливо багато жертвувати: кожен, хто входить до храму, опускав щось в цю скриньку, в міру своїх коштів і ревності.

Багато багатіїв клали багато, а бідна вдова поклала дві лепти. «Внесок» був найдрібнішою монетою, дві лепти дорівнювали дрібній римській монеті, що називалася «шеляг».

Господь сказав, що ця бідна вдова поклала найбільше за всіх, тобто більше не за кількістю грошей, але порівняно з іншими.

Інші подавали те, в чому не мали великої потреби, не обтяжуючи себе надто, а вона поклала останнє, що у неї було, і таким чином присвятила Богу все, що мала.

Друге послання до Тимофія святого апостола Павла, 3, 1-9

1 Знай же, що в останнi днi настануть тяжкi часи. 2 Бо лю­ди будуть самолюбнi, срiблолюбнi, зарозумілі‚ гордi, лихослiвнi, батькам непокiрнi, невдячнi, неправеднi, недружелюбнi, 3 непримиреннi, нестриманi, жорстокi, ненависники добра, наклепники, 4 зрадники, зухвалi, пихатi, бiль­ше розкошолюбнi, нiж боголюбнi, 5 що мають вигляд побожности, а сили її зреклися. Вiд таких вiдда­ляйся. 6 До таких належать тi, що вкрадаються в доми i зводять жi­нок, якi утопають у грiхах i ведені рiзними похотями, 7 що завжди вчаться i нiколи не можуть дiйти до пiзнання iстини. 8 Як Яннiй та Ямврiй противилися Мойсеєвi, так i цi противляться iстинi, люди‚ розбещенi розумом, неуки у вiрi. 9 Та вони небагато встигнуть, бо їхнє безумство вiдкриєть­ся перед усiма, як i з тими трапилося.

Аверкій, архієпископ

Хоча ці слова належать останнім часам існування світу і людства, але, як ми вже бачили, під «останніми часами» можна розуміти весь період часу, що почався з приходом Христа Спасителя в світ і звершення Ним справи спокутування людства.

Тому найближчим чином ці слова Апостола стосуються тих самих лжеучителів, про яких говорив він і в минулій, другій, главі. Характерна риса їх та, що вони будуть мати лише зовнішній вигляд благочестя, тобто будуть лицемірами (ст. 5).

З історії сект давно відомо, що сектантські вожді для більш успішного поширення своїх лжевчень намагалися здобути співчуття собі перш за все в колі осіб, що вели розсіяний світський спосіб життя, жінок. Ці жінки завдяки своїй легковажності й за звичкою жити більше почуттями і фантазією, набагато легше піддавалися спокусі лжеучителів, і, служачи в той же час до задоволення пристрастей своїх звабників, самі робилися знаряддями зваблювання.

Блаженний Ієронім пише з цього приводу: «Симон волхв заснував свою секту за допомогою безсоромної Єлени; Миколай Антіохійський, людина пристрастей, водив за собою натовп жінок; Монтан грошима привернув до себе Пріску і Максимілу і спокусив їх; Арій спокусив спочатку сестру імператора, а потім вже почав розбещувати й інший світ православний. Донат знаходив підтримку в грошах Луцили та подібне...

...Завжди вчаться, та ніколи не можуть дійти до пізнання істини. Це я кажу про тих же лжеучителів, які з цікавості захоплюються новими філософськими течіями, літературними творами, шукаючи у всьому чогось «нового» і модного. «Їх нездатність пізнати істину», говорить блаженний Феофілакт, «не є природний недолік, а є наслідком неправильного напрямку їх волі».

Як Яннiй та Ямврiй противилися Мойсеєвi, так i цi противляться iстинi, люди‚ розбещенi розумом, неуки у вiрi.

Янній і Ямврій - це імена єгипетських волхвів, що опиралися Мойсею, відомі святому Павлу, як видно, з іудейських переказів, бо в книгах Святого Письма про них нема жодного слова. У сьогоднішній час імена ці ми знаходимо в Таргумі Іонафана і в талмудичний книгах, наприклад, в книзі Зогар. Ефес також славився волхвами, тому це порівняння цілком личило стану речей. Цим порівнянням святий Павло попереджав Тимофія, який чекає його опір з боку лжеучителів і з якою рішучістю повинен він боротися з ними.

У наступному 9 стиху дається підбадьорення Тимофію: і вони, звабники, не досягнуть успіху: небагато встигнуть, бо їхнє безумство вiдкриєть­ся перед усiма, як i з тими трапилося.