Євангельські читання: Блаженні очі, які бачать те, що ви бачите!

Євангельські читання 9 листопада

Євангеліє від Луки, 10, 22 - 24

22 І, звернувшись до учеників, сказав: усе передав Мені Отець Мій; і ніхто не знає, хто є Син, тільки Отець; і хто є Отець, знає тільки Син і той, кому Син хоче відкрити. 23 І, звернувшись до учеників, сказав їм осібно: блаженні очі, які бачать те, що ви бачите! 24 Бо кажу вам, багато пророків і царів бажали б бачити те, що ви бачите, та й не побачили, і чути, що ви чуєте, та й не почули.

Толкова Біблія

Усе передав Мені Отець Мій; і ніхто не знає, хто є Син, тільки Отець; і хто є Отець, знає тільки Син і той, кому Син хоче відкрити.

Думка висловлюється в надзвичайно тонкому зв'язку з попереднім стихом і взагалі з тим, про що говорилося раніше. Спаситель говорить тут немов так: Ти дав немовлятам розуміння таємниць і приховав їх від премудрих і розумних. Я знаю ці таємниці, тому що і це, і все інше передано Мені Отцем Моїм. З цих таємниць найголовніша - знання Сина (розуміння всієї Його діяльності, всього Його вчення і самої Його істоти) і знання Отця. І те й інше незбагненне для звичайних людей: ніхто не знає Сина, крім Отця…

Показово, що вже в давні часи намагалися дещо переінакшити цей стих. Здавалося неузгодженим, що тут йдеться найперше про Сина, якого знає Отець; потрібно було зовсім протилежне. Тому зустрічаються перестановки у Юстина Dial. 100 і Apol. I: 63, Тертуліана, Adv. Marc. IV: 25. у Іринея, I: 13, 2 також бачимо зворотний порядок; але в IV: 11, 1 він говорить: люди, які хочуть бути більш обізнаними за апостолів, так пишуть: ніхто не знає Отця, крім Сина, і Сина, крім Отця, і кому Син захотів відкрити. - Зі слів Спасителя випливає, що знати Отця (як і Сина) не неможливо, але дається тільки тим, кому Син хоче відкрити. Тут певна таємниця, зрозуміла тільки людям, які люблять Сина і яким Він відповідає такою ж любов'ю.

Михаїл (Лузін), єпископ

Славослів'я Господом Бога Отця (21), а також вислови про пізнання Отця і Сина (22) і блаженство учеників (23-24) єв. Матфей представляє вимовленими за інших випадків (Мф. 11: 25-27 і Мф. 13: 16-17). Або Господь повторював ці вислови, або один з євангелістів не в хронологічному порядку поставив їх. Якщо допустити останнє, то треба думати, що вони сказані були в тому зв'язку, в якому подає їх єв. Лука.

1) У нього точніший перехід від оповідання до оповідання…

2) У нього вказуються навіть зовнішні рухи Господа, що вказує на більшу точність розповіді.

Перше послання до солунян святого апостола Павла, 1, 1- 5

1 Павло‚ i Силуан‚ i Тимофiй — церквi Солунській в Бозi Отцi i Господi Iсусi Христi: благодать вам i мир вiд Бога Отця нашого i Господа Iсуса Христа.

2 Завжди дякуємо Боговi за всiх вас, згадуючи про вас у молитвах наших, 3 безперестанно пам’ятаючи про ваше дiло вiри, i труд любови, i терпiння уповання на Господа нашого Iсуса Христа перед Богом i Отцем нашим, 4 знаючи обрання ваше, улюбленi Богом браття; 5 тому що наше благовiстування у вас було не лише в словi, але і в силi, i у Святому Дусi, i з багатьма свiдченнями, як ви самi знаєте‚ якi ми були мiж вами для вас.

Аверкій (Таушев)

Починається послання з благословення Фесалонікійській Церкві від імені Павла, Силуана та Тимофія. Останні два згадуються як співробітники Павлові, особисто відомі солунянам, як такі, що працювали там, вчили і робили розпорядження, а крім того і тому, мабуть, що Послання складене Апостолом Павлом на підставі відомостей, доставлених Силою і Тимофієм. «Всі троє», говорить єп. Феофан, «немов одними устами одне дали (солунянам) спасительне Євангеліє». Свого Апостольського достоїнства святий Павло тут не згадує: або тому, що солуняни «були ще новооголошені і не знали його добре» (святий Іоан Златоуст), або тому, що він і без цього уже мав в їхніх очах великий авторитет.

У всякому разі, в цьому висловилася його скромність. До вказування на своє апостольське достоїнство він вдається лише в деяких випадках, коли знаходить це необхідним для користі свого проповідницького діла.

Перша глава, дуже коротка, всього з 10-ти стихів, вся - історичного змісту. Тут Апостол зображує світло-благодатний християнський стан солунян, дякує Бoгa за успіх своєї проповіді серед них.