Євангельські читання: Благословенний, Хто гряде в ім’я Господнє!

Євангельські читання 27 листопада

Євангеліє від Луки, 13, 31 – 35

31 У той день прийшли деякі з фарисеїв і сказали Йому: вийди і піди звідси, бо Ірод хоче Тебе вбити. 32 І сказав їм: підіть і скажіть отій лисиці: ось виганяю бісів і зціляю сьогодні і завтра, і на третій день закінчу. 33 А втім, мені треба ходити сьогодні, завтра і в наступний день, бо неможливо, щоб пророк загинув поза Єрусалимом. 34 Єрусалиме, Єрусалиме, що вбивав пророків і камінням побив посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як птах пташенят своїх під крила, і ви не захотіли! 35 Ось залишається вам дім ваш порожнім. Кажу ж вам, що ви не побачите Мене, доки не прийде час, коли скажете: благословенний, Хто гряде в ім’я Господнє!

Толкова Біблія

Фарисеї приходять до Христа із застереженням щодо задумів Ірода Антипи, тетрарха Галилейського (пор. Лк. 3: 1). З того, що далі (ст. 32) Господь називаєте Ірода "лисицею", тобто істотою хитрою, можна з упевненістю сказати, що фарисеї прийшли за дорученням самого ж Ірода, якому було дуже неприємно, що Христос так довго перебуває в його володіннях. Вдаватися до якихось відкритих заходів проти Христа Ірод боявся, зважаючи на повагу, з якою народ зустрічав Христа. Ірод тому доручив фарисеям вселити Христу думку про те, що Йому тут загрожує небезпека з боку тетрарха. Фарисеям же здавалося найкращим умовити Христа скоріше піти в Єрусалим, де - як їм було, звичайно, відомо - Христа вже не помилують...

Господь відповідає фарисеям: ідіть і скажіть тому лисові - який послав вас, тобто Іродові: Ось демонів Я виганяю, і чиню зцілення, сьогодні й завтра і в третій день закінчу.

Сьогодні ... Це означає певний, відомий Христу час, протягом якого Він пробуде в Переї, всупереч всім задумам і загрозам Ірода.

Закінчу… або - дійду до кінця.

Але який кінець тут має на увазі Христос? Чи не смерть Свою?

Деякі вчителі Церкви і церковні письменники (Феофілакт, Зігабен) і багато західних учених розуміли цей вислів саме в такому сенсі. Але контекст мови явно йде проти такого розуміння: Господь говорить, безсумнівно, про те, що закінчиться Його нинішня діяльність, яка полягає у вигнанні бісів і зцілення хвороб, і проходить тут, в Переї. Потім вже почнеться інша діяльність - в Єрусалимі ...

…Що стосується зауваження про смерть всіх пророків у Єрусалимі, то це, звичайно, гіпербола, бо не всі пророки знайшли собі смерть в Єрусалимі (напр., Іоан Хреститель був страчений в Махерусі). Слова ці висловив Господь зі скорботою з приводу такого ставлення Давидової столиці до посланців Божих [І. Вейс знаходить в цьому виразі Христа визнання того, що Він вважав Себе тільки пророком, як і інші, що були до Нього, а не Месією. Але таке вузьке розуміння цього вислову суперечить всім іншим заявам Христа, де Він говорив про Себе як про особливого помазаника Божого (див., напр., мову Христа в Назаретській синагозі Лк. 4:18 і сл.). Притому Христос тут говорить з точки зору Ірода, який Месією його не визнавав, а тільки пророком ... Потім невдале також зауваження Вейса, що Христос тут говорить про Свою смерть "тільки через здогад". "Це - не здогад, а - доказ, який роз'яснює причину відходу Христа в Єрусалим ...".].

Єрусалим - висновок до викривальної промови проти фарисеїв, але тут він має більший зв'язок з попередньою промовою Христа, ніж в Євангелії від Матфея. Втім, в Євангелії від Луки Христос звертається до Єрусалима здалеку. Він, ймовірно, під час виголошення останніх слів 33-го стиха обернувся обличчям у напрямку до Єрусалима і вимовив це повне скорботи звернення до центру теократії.

У Матфея Господь пророкує спустошення Єрусалима як наслідок того, що Він віддаляється від нього, а у Луки - Господь каже, що в тому стані відречення, в якому виявиться Єрусалим, Він не прийде до нього на допомогу, як жителі Єрусалиму, можливо, того очікували: яким би не було сумним ваше становище, але Я не виступлю на ваш захист, доки ... і т. д., - тобто до тих пір, поки весь народ не покається в своїй невірі в Христа і не навернеться до Нього, що буде ближче до другого Його пришестя (пор. Рим. 11:25 і cл.).

Друге послання до Солунян святого апостола Павла, 3, 6-18

6 Заповiдаємо ж вам, браття, iм’ям Господа нашого Iсуса Хрис­та, вiддалятися вiд усякого брата, який поводиться безчинно, а не за переданням, яке прийняли вiд нас, 7 бо ви самi знаєте, як належить вам наслiдувати нас, бо ми у вас не безчинствували, 8 нi в кого не їли хлiба дарма, але були в трудi i подвизi вночi i вдень, щоб не обтяжити кого з вас, — 9 не те щоб ми не мали влади, але щоб себе самих дати вам на зразок, щоб ви наслiдували нас. 10 Бо коли ми були у вас, то заповiдали вам таке: якщо хто не хоче трудитися, то нехай i не їсть. 11 Та чуємо, що деякi у вас поводять себе безчинно, нiчого не роблять, тiльки метушаться. 12 Таких наставляємо i переконуємо Господом нашим Iсусом Христом, щоб вони, безмов­но працюючи, їли свiй хлiб. 13 Ви ж, браття, не сумуйте, роблячи доб­ро. 14 Коли ж хто не послухає слова нашого в цьому посланнi, того майте на увазi i не знайтеся з ним, щоб присоромити його. 15 Тiль­ки не майте його за ворога, а наставляйте на розум, як брата. 16 Сам же Господь миру нехай дасть вам мир завжди в усьому. Господь з усiма вами!

17 Вiтання моєю рукою, Павловою, що є ознакою у кожному посланнi; пишу я так: 18 благодать Господа нашого Iсуса Христа з усiма вами. Амiнь.

Толкова Біблія

«Поводиться безчинно» - це деякі члени Солунської Церкви, які, тримаючись хибного погляду на Друге пришестя Христа («вже настає день Христів» - 2 Сол. 2: 2), залишили нормальний спосіб життя і віддалися неробству і втручанню в мирний хід життя інших.

Апостол застерігає С. триматися подалі від таких, і не тільки через їх вчення, але і зважаючи на особистий приклад самого благовісника.

Останній, живучи серед них, не чинив безлад, а жив працею своїх рук.

Ап. уже раніше, в 1 Сол. 2, торкнувся цього питання; але там мова йшла про його безкорисливість і незацікавленість; тут же він переходить до іншої сторони свого життя у Солунян - його незалежності.

Ап., як служитель Євангелія, міг розраховувати на підтримку громади (див. 1 Кор. 9: 3-18), і мав право (εξουσία) вимагати її, але він не користувався цією владою в Солуні, щоб своїм трудовим способом життя дати приклад оточуючим; він працював сам, щоб своєю залежністю від інших «не поставити якоїсь перешкоди благовiстю Христовому» (1 Кор. 9:12).

…Якщо хто не хоче трудитися, то нехай i не їсть…

Тут Ап., мабуть, цитує єврейську приказку, засновану на словах С. З. з кн. Бут. 3:19.

Та чуємо, що деякi у вас поводять себе безчинно, нiчого не роблять, тiльки метушаться…

«Чуємо» - вказує на те, що до Ап. «нещодавно» дійшли вістки з С. про те, що деякі ведуть «бесчинне життя». Хибні сподівання щодо Пришестя Христа, ймовірно, породили значну кількість «ідейних» нероб, які, спираючись на «есхатологічну плутатину», нічого не робили, залишили нормальний спосіб життя, і ненавмисно стали в економічному відношенні тягарем громади, втручаючись скрізь і порушуючи своїм непроханим втручанням порядок життя інших (περιεργαζομένους - в цьому стихові гра слів - μηδέν εργαζομένους, άλλα περιεργαζομένους). Уся їх енергія йшла на порушення спокою з приводу безпідставних сподівань щодо «швидкого» кінця земного ладу речей.

Таких Ап. переконує, заспокоївшись внутрішньо, віддатися праці, щоб «їсти свій хліб».

Тут Ап., ймовірно, вживає вислів, запозичений у рабинів.

… Вiтання моєю рукою, Павловою, що є ознакою у кожному посланні…

Тут Апостол Павло робить власноручне додавання до послання, ймовірно, з метою усунути будь-який сумнів у справжності послання…