Продовжуємо переклад книги преподобного Никодима Святогорця і святителя Макарія Коринфського «Книга душекорисна про невпинне причащення святих Христових Таїн».
Якщо ж їм перше не подобається, а другого вони виконати не можуть, нехай замовкнуть, і нехай не звинувачують інших і божественного Золотоустого і не представляють його в цьому питанні супротивником не тільки апостолів, Вселенських і Помісних Соборів та багатьох інших богоносних отців, що висловлюються про невпинне причащення, але й супротивником самого себе, оскільки сам він пише більше за інших про постійне причащення і в багатьох інших своїх бесідах, і в цій самій, кажучи: «Не це мені пропонуй, а доведи мені те, що так звелів творити Христос, бо я тобі вказую, що Він велів робити протилежне, що Він не тільки не звелів нам спостерігати за днями, а й звільнив нас від цієї потреби.
Послухай, що говорить Павло, – коли ж я згадую Павла, то говорю про Самого Христа, адже Христос був тим, Хто керував Павловою душею. Отже, що він каже? «Ви спостерігаєте днi, мiсяцi, пори i роки. Боюся за вас, чи не даремно я трудився у вас (Гал. 4, 10-11) і проповідував вам Євангеліє».
І знову говорить: «Бо кожного разу, коли ви споживаєте хлiб цей i п’єте чашу цю, смерть Господню сповiщаєте» (1 Кор. 11, 26). Сказавши ж «кожного разу», зробив того, хто хоче причаститися, володарем, звільнивши його від будь-якого спостереження за днями. Тому що не одне й те саме – Великдень і Чотиридесятниця, але Великдень – це одне, а Чотиридесятниця – інше. Адже Чотиридесятниця раз на рік буває. Великдень же – тричі на тиждень, а іноді й чотири, точніше – стільки разів, скільки ми захочемо, бо Великдень – це не піст, але Приношення і Жертва, що звершується на кожному зібранні», тобто священна Літургія і Божественне Причастя, яке відбувається за нею. «А те, що це істинно, почуєш від Павла, який говорить: «Пасха наша, Христос, за нас у жертву принесений» (1 Кор. 5, 7). Тому щоразу, коли ти приступаєш із чистою совістю [до Таїнства], звершуєш Пасху. Не тоді, коли ти постишся, а коли цієї Жертви причащаєшся.
Адже оголошений, хоч і поститься щороку, ніколи не звершує Пасху, бо до Приношення він не прилучається. А той, хто не постує, коли приєднується до Причастя, якщо з чистою совістю приступить [до Таїнства], тоді і здійснює Пасху – чи то сьогодні, чи завтра, чи будь-якого дня. Бо підготовка оцінюється не спостереженням часів, а чистою совістю.
Ми ж чинимо навпаки: розум не очищаємо, а коли збираємося святкувати Пасху – приступаємо цього дня до Таїнства, навіть якщо сповнені тисячами гріхів. Але так не повинно бути, ні! Бо якщо ти і у [Велику] Суботу приступиш до Таїнства з лукавою совістю, то відпадеш ти від причащення, підеш, не звершивши Пасху. Якщо ж сьогодні, омившись від гріхів, долучаєшся, то не що інше, а саму Пасху звершуєш.
Слід було б цю вашу ретельність і старанність використовувати не для спостереження часів, а у ставленні до Таїнства. І як ви зараз вважаєте за краще все перетерпіти, щоб не змінювати звичай, так варто було б вам звичаєм знехтувати і віддати перевагу тому, щоб все терпіти і робити так, щоб приступати до Таїнства без гріхів. Адже соромно не ставати кращими, але перебувати в недоречному сперечанні. Це і юдеїв погубило, які, бажаючи залишатися при старому звичаї, ухилилися в безбожність».
І знову він говорить: «Знаю, що багато хто з вас за звичкою, заради свята, підійде до цієї Священної Трапези. Слід було б, однак, як я раніше багато разів говорив, не свята спостерігати, коли ви збираєтеся причащатися, але очищати ваше сумління і після цього торкатися до Священної Трапези.
Бо нечистий, якщо й у свято причащається цієї Святої і страшної Плоті, не буде достойним. А чистий, завдяки ретельному покаянню, очистивши свої гріхи, і у свято, і завжди достойний причащатися Божественних Таїн і насолоджуватися Божими Дарами. Але оскільки це, не знаю чому, деякими нехтується, багато хто, навіть будучи сповнений тисячами гріхів, коли бачать, що відзначається свято, немов самим днем спонукувані, торкаються Священних Таїн, які вони за законом недостойні навіть бачити» (На святе хрещення Спасителя; Беседа о Крещении Господа и о Богоявлении. Св. Иоанн Златоуст. Творения. Т. 2. Кн. 1. СПб. 1898 (репринт: М., 1993). С. 406).
