Щоразу, коли ти приступаєш із чистою совістю до Таїнства, звершуєш Пасху

Продовжуємо переклад книги преподобного Никодима Святогорця і святителя Макарія Коринфського «Книга душекорисна про невпинне причащення святих Христових Таїн».

---

Якщо ж їм перше не подобається, а другого вони виконати не можуть, нехай замовкнуть, і нехай не звинувачують інших і божественного Золотоустого і не представляють його в цьому питанні супротивником не тільки апостолів, Вселенських і Помісних Соборів та багатьох інших богоносних отців, що висловлюються про невпинне причащення, але й супротивником самого себе, оскільки сам він пише більше за інших про постійне причащення і в багатьох інших своїх бесідах, і в цій самій, кажучи: «Не це мені пропонуй, а доведи мені те, що так звелів творити Христос, бо я тобі вказую, що Він велів робити протилежне, що Він не тільки не звелів нам спостерігати за днями, а й звільнив нас від цієї потреби.

Послухай, що говорить Павло, – коли ж я згадую Павла, то говорю про Самого Христа, адже Христос був тим, Хто керував Павловою душею. Отже, що він каже? «Ви спостерігаєте днi, мiсяцi, пори i роки. Боюся за вас, чи не даремно я трудився у вас (Гал. 4, 10-11) і проповідував вам Євангеліє».

І знову говорить: «Бо кожного разу, коли ви споживаєте хлiб цей i п’єте чашу цю, смерть Господню сповiщаєте» (1 Кор. 11, 26). Сказавши ж «кожного разу», зробив того, хто хоче причаститися, володарем, звільнивши його від будь-якого спостереження за днями. Тому що не одне й те саме – Великдень і Чотиридесятниця, але Великдень – це одне, а Чотиридесятниця – інше. Адже Чотиридесятниця раз на рік буває. Великдень же – тричі на тиждень, а іноді й чотири, точніше – стільки разів, скільки ми захочемо, бо Великдень – це не піст, але Приношення і Жертва, що звершується на кожному зібранні», тобто священна Літургія і Божественне Причастя, яке відбувається за нею. «А те, що це істинно, почуєш від Павла, який говорить: «Пасха наша, Христос, за нас у жертву принесений» (1 Кор. 5, 7). Тому щоразу, коли ти приступаєш із чистою совістю [до Таїнства], звершуєш Пасху. Не тоді, коли ти постишся, а коли цієї Жертви причащаєшся.

Адже оголошений, хоч і поститься щороку, ніколи не звершує Пасху, бо до Приношення він не прилучається. А той, хто не постує, коли приєднується до Причастя, якщо з чистою совістю приступить [до Таїнства], тоді і здійснює Пасху – чи то сьогодні, чи завтра, чи будь-якого дня. Бо підготовка оцінюється не спостереженням часів, а чистою совістю.

Ми ж чинимо навпаки: розум не очищаємо, а коли збираємося святкувати Пасху – приступаємо цього дня до Таїнства, навіть якщо сповнені тисячами гріхів. Але так не повинно бути, ні! Бо якщо ти і у [Велику] Суботу приступиш до Таїнства з лукавою совістю, то відпадеш ти від причащення, підеш, не звершивши Пасху. Якщо ж сьогодні, омившись від гріхів, долучаєшся, то не що інше, а саму Пасху звершуєш.

Слід було б цю вашу ретельність і старанність використовувати не для спостереження часів, а у ставленні до Таїнства. І як ви зараз вважаєте за краще все перетерпіти, щоб не змінювати звичай, так варто було б вам звичаєм знехтувати і віддати перевагу тому, щоб все терпіти і робити так, щоб приступати до Таїнства без гріхів. Адже соромно не ставати кращими, але перебувати в недоречному сперечанні. Це і юдеїв погубило, які, бажаючи залишатися при старому звичаї, ухилилися в безбожність».

І знову він говорить: «Знаю, що багато хто з вас за звичкою, заради свята, підійде до цієї Священної Трапези. Слід було б, однак, як я раніше багато разів говорив, не свята спостерігати, коли ви збираєтеся причащатися, але очищати ваше сумління і після цього торкатися до Священної Трапези.

Бо нечистий, якщо й у свято причащається цієї Святої і страшної Плоті, не буде достойним. А чистий, завдяки ретельному покаянню, очистивши свої гріхи, і у свято, і завжди достойний причащатися Божественних Таїн і насолоджуватися Божими Дарами. Але оскільки це, не знаю чому, деякими нехтується, багато хто, навіть будучи сповнений тисячами гріхів, коли бачать, що відзначається свято, немов самим днем ​​спонукувані, торкаються Священних Таїн, які вони за законом недостойні навіть бачити» (На святе хрещення Спасителя; Беседа о Крещении Господа и о Богоявлении. Св. Иоанн Златоуст. Творения. Т. 2. Кн. 1. СПб. 1898 (репринт: М., 1993). С. 406).