Чернече життя: Щоб життя твоє було невпинною і безперервною молитвою

Свято-Миколаївський монастир продовжує перекладати книгу "Чернече життя: за висловами про нього святих отців подвижників", яка була видана у 1885 р. у Києво-Печерській Лаврі.

Раніше ми опублікували статтю про те, що не потрібно у храмі ховати свого мерця.

---

Молитва є прохання благ, яке возносять благочестиві до Бога, говорить Св. Василій Великий.

Прохання же без сумніву не обмежуємо словами; бо думаємо, що Бог не має потреби у словесному нагадуванні, але знає корисне, коли ми і не просимо. Тому що ж говоримо ми? Те, що потрібно не в словах закладати молитву, а, навпаки, закладати більше силу молитви в душевному волевиявленні і в доброчинних ділах, безперервно звершуваних через усе життя. Бо сказано: чи ви їсте, чи п’єте, чи щось iнше робите, все робiть на славу Божу (1 Кор. 10, 31).

Сидиш за столом - молись; вкушаєш хліб - воздавай благодаріння Тому, Хто дав; підкріпляєш вином неміч тіла, - пам'ятай Того, Хто дав Тобі дар цей, на веселість серця і полегшення недугів.

Задоволена потреба у їжі? Нехай не припиняється пам’ятання про Благочинця. Одягаєш хітон - дякуй Тому, Хто дав; облачаєшся в одяг, - зрости удвоє любов до Бога, що дарував нам покрови для зими і літа, що зберігають життя наше і прикривають наше неподобство.

Минув день? Дякуй Тому, Хто дарував нам сонце для влаштування денних діл і дав вогонь освітлювати ніч і служити для інших житейських потреб.

Ніч нехай дає тобі інші заохочення до молитви. Коли поглянеш на небо і спрямуєш погляд на красу зірок, молися Владиці видимого, і поклонися найкращому Творцю всього Богу, Який все премудро створив (Пс. 103, 24).

Коли побачиш, що вся жива природа охоплена сном, знову вклонися Тому, Хто через сон і супроти волі нашої звільняє нас від безперервності трудів, і через мале заспокоєння знову приводить у жвавість сил.

Тому ніч нехай не вся буде у тебе власним і винятковим уділом сну; не дозволяй, щоб від сонної нечутливості зробилася некорисною половина життя; навпаки, нічний час нехай розділиться у тебе на сон і на молитву.

Навіть і самі сни нехай будуть вправлянням у благочесті; бо і сонні марення часто бувають немовби відгомонами денних турбот: які житейські наші заняття, такі за необхідністю і сновидіння.

У такий спосіб невпинно будеш молитися, не в словах покладаючи молитву, але через усю течію життя наближаючись до Бога, щоб життя твоє було невпинною і безперервною молитвою.