«Чернече життя»: що робити ченцю без старця-духівника?

Свято-Миколаївський монастир продовжує публікацію древньої книги "Чернече життя: за висловами про нього святих отців подвижників", яка побачила світ у 1885 р. у Києво-Печерській Лаврі.

Раніше ми опублікували п'ять головних порад святих отців тому, хто відчув поклик Бога до монашества.

Можливо, між читачами-ченцями знайдуться і такі, які скажуть: а мені що ж робити і як? Я живу вже в монастирі, і, не знаючи і не читаючи нічого цього, поступив просто в Обитель, де не заведені духовні стосунки зі старцями; старця такого, про якого пишуть святі отці, не маю, та й де його нині знайдеш?

Таким відповімо вищенаведеними словами Св. Василія Великого: "шукаючи, безсумнівно знайдеш" (якщо будеш шукати зі старанними молитвами до Бога), і тим, що говорить Преподобний Симеон Новий Богослов:

Брате! Якщо ти перебуваєш в спільножительстві, помолись ретельно Богу, щоб він показав Тобі чоловіка, який міг би добре провадити тебе; і кого Бог покаже Тобі або таємно Собою, або явно, через раба Свого, до того піди і, дивлячись на нього і говорячи з ним, шануй його, як самого Христа; слухай його, як самого Бога і навчишся корисного. Що він Тобі буде говорити, виконуй без сумнівів, хоча б сказане здавалося Тобі неправильним і, на твою думку, шкідливим.

Бо краще називатися учеником ученика, а не жити самочинно і збирати некорисні плоди своєї волі.

Досліди ж і сам Божественне Писання і писання святих Отців, найбільше ж діяльні.

Останні слова особливо важливі, бо нагадують нам слова самого Спасителя: «Дослідіть Писання, бо ви сподіваєтесь через них мати життя вічне» (Іоан., гл. 5-а, ст. 39-й), слова, що вказують нам прямий шлях до досягнення бажаної цілі - благочестивого чернечого життя. Але треба правильно розуміти прочитане, для того, щоб з користю застосовувати його до діла, а для цього, як пише Св. Дороѳей (див. Сл. 5-е), не покладатися на самих себе, не вважати себе розумними, не вірити тому, що можемо самі управляти собою.

Так і Св. Варсонофій Великий писав одному брату: якщо хочеш не заблукати, то не чини нічого без поради Отців духовних, і не заблукаєш благодаттю Бога, Який хо­че, щоб усi люди спаслися i досяг­ли пiзнання iстини (1 Тим. 2, 4) .

Під отцем духовним, при відсутності старшого наставника, можна розуміти і духівника монастирського, до якого має право звертатися всякий брат, що живе в монастирі, або іншу духовну особу, аби тільки не сторонню, бо Святий Ісаак Сирін говорить: не прагни отримати пораду від людини, яка не веде однакового з тобою способу життя, хоча вона і вкрай мудра. Довір помисл свій краще чоловіку невченому, але на досвіді пізналому діло, ніж вченому філософу, який размірковує за своїми дослідженнями і не має досвіду в ділі.

Що ж таке досвід? Досвід не в тому полягає, щоб підійти тільки до якихось речей і подивитися на них, без прийняття в себе знання про них, але - через тривалу взаємодію з ними чітко відчути їх дійсну користь або шкоду. Бо нерідко річ зовнішньо видається шкідливою, але всередині все виявляється сповненим користі. Toж розумій і протилежне цьому, тобто нерідко здається річ корисною, але внутрішньо сповнена шкоди.

Тому багато вигідних, з видимості, речей несуть збитки. А тому користуйся в такому радником, який уміє в терпінні обговорити те, що потребує розмірковування. Тому що не всякий, хто надає пораду, достойний довіри, але тільки той, хто перш за все сам добре управив свободу свою, і не боїться осуду і наклепу.

В повсякденному житті необхідно кожному триматися, як сліпому за палицю, виконання заповідей Євангельських, нікого не засуджуючи, завжди упокорюючи і принижуючи себе внутрішньо, і прагнучи лише одного, - щоб виконувати волю Божу і жити в угоду Богові. А у випадках непорозумінь, збентеження або коливань мисленних, та й взагалі, для перевірки себе самого, треба, після старанної молитви до Бога, питати з вірою, тобто повною довірою, поради у духівника Обителі, або іншого досвідченого в чернечому житті чоловіка.

Але тут головне складає справжнє бажання дізнатися волю Божу і з повною довірою приймати те, що почуємо, як вираження волі Господньої. Якщо хто хоче істинно, пише Св. Авва Дороѳей, всім серцем виконувати волю Божу, то Бог ніколи його не залишить, але всіляко врозумить (чинити) за волею Своєю.

Істинно, якщо хто спрямує серце своє за волею Божою, то Бог просвітить і мале дитя сповістити йому волю Свою.

Якщо ж хто не хоче щиро творити волю Божу, то, хоч він і до пророка піде, і пророку покладе Бог на серце відповідати йому відповідно до його розбещеного серця, як говорить Святе Писання: «Пророк допустить звабити себе і скаже слово так, ніби Я, Господь, навчив цього пророка...» (Єз. 14: 9).

Читайте також:

«Чернече життя»: смиренномудрий, убоголюбивий наставник