Чернече життя: Що користі мати стримання в їжі, і не утримуватися од лукавих помислів?

Свято-Миколаївський монастир продовжує перекладати книгу "Чернече життя: за висловами про нього святих отців подвижників", яка була видана у 1885 р. у Києво-Печерській Лаврі.

Раніше ми опублікували статтю про те, що необхідне співмірне піклування про тіло і стримання.

---

Подивися на Павла (апостола), який безперервно трудиться, невтомно подорожує, плаває, бідує, переносить холоднечу, вигнання, побої, побиття камінням, душевною усердністю і тілесною силою протистоїть усім спокусам. А якби розслабив він тілесні сили непомірністю, то не був би за це увінчаний (стор. 405-а).

Тому добре, в душевних чеснотах і в тілесних подвигах, наслідуючи життя Владики і Його учеників і апостолів, тримати тіло і діяльності і служінні добрим ділам.

Але говорять: і Господь переносив тривале неспоживання їжі, і не менше часу залишався без їжі Мойсей, також Ілля пророк. Але зауваж і те, що Господь наш одного разу тільки здійснив це, і подібно до нього Мойсей і Ілля. У весь же інший час, в належному порядку управляючи тілом, і утримуючи його в діяльності, завжди займаючись трудами, в такий спосіб просяяли душевними чеснотами за співдії тіла, життя діяльне зробивши печаттю і звершенням життя духовного .... Так чинив і весь сонм святих, і сам Ісус, який проводив час в діяльності… І із законів природи, і з учення Божественних Писань, і з того, що робили всі Святі, і з житія Спасителя нашого, і з правила життя благочестивих, звідусіль випливало, що значно краще і корисніше мати міцне, а не розслаблене тіло, і тримати його в діяльності для добрих діл, а не доводити до бездіяльності (стор. 407).

Треба вправлятися у стриманні, яке служить надійним охоронителем ціломудрості, і розуму не дозволяє пориватися туди і сюди...

А стримання можна визначити так, що воно є не одне утримання від їжі (бо в цьому мали успіх і багато еллінських філософів), але переважно стримання від скитання очей.

Яка ж користь, якщо, утримуючись від наїдків, пожираєш очима похіть любодіяння, або вухами охоче вислуховуєш дріб’язкові і диявольські речі?

Нема користі утримуватися від їжі, але не утримуватися від хизування, високоумності, марнославства і будь-якої пристрасті.

Або що користі мати стримання в їжі, і не утримуватися од лукавих і суєтних помислів?

Тому й Апостол сказав: боюся, щоб «вашi уми не пошкодились, ухилившись вiд простоти у Христi (2 Кор. 11, 3).

Тому будемо стримані від усього цього, щоб і на нас не ліг справедливо докір Господній, як таких, що відціджують комара, а верблюда пожирають (Матѳ. 28, 24, стор. 433-а).

Наведемо і чудове розмірковування вельми досвідченого у внутрішньому, духовному житті, великого подвижника, молдовського старця Василія. В своєму "Надсловії" на книгу Св. Ніла Сорського старець Василій пише:

Святі отці, які проходили надприродний спосіб життя, мали для цього різні і недовідомі нам спонукання, котрі воздвигали їх на високе постування і труди. Деякі з них пригнічували плоть свою подвигами з однієї тільки любові до Христа, бажаючи наслідувати Його неповинне страждання за нас. Таким був старець Великого Пахомія, що ніколи не споживав ні вареної їжі, ні олії, ні вина, і говорив: "Христос заради мене був розп’ятий і спожив жовч, а я насмілюся прийняти в уста свої олію і вино?"

Інші заради гріхів своїх переносили піст і безмірні труди, як Марія Єгипетська, Пафнутій і подібні до них. Велика частина постила заради ціломудрості і безпристрасності...