«Чернече життя»: припинити їсти ще до ситості
- admin
- 6 серп. 2019 р.
- Читати 2 хв
Свято-Миколаївський монастир продовжує публікувати книгу "Чернече життя: за висловами про нього святих отців подвижників", яка вийшла у 1885 р. у Києво-Печерській Лаврі.
Раніше ми опублікували статтю про те, що будь-якій боротьбі з гріхом і пожаданням служить началом труд бдіння і посту.
Св. Григорій Синаїт, наводить слова Пророка: «Сину людський… їж вагою хліб твій… і воду мірою пий» (Єзек. 4), і продовжує, що три межі має споживання їжі: стримання, достатня кількість і ситість. Стримання полягає в тому, щоб і після споживання їжі бути дещо голодним; достатня кількість - не бути ні голодним, ні обтяженим поживою; ситість же означає бути дещо обтяженим. А після насичення знову їсти - це двері черевоугодництва, через які входить блудна пристрасть. Ти ж добре знаєш усе це, тому обери собі найкраще, за силою твоєю, не виходячи за межі; бо тільки досконалим властиво, як говорить Апостол, і насичуватися, і терпіти голод (Филип. 4, 12) і за всіх обставин бути сильними.
Преп. Ніл Сорський, зібравши з творів багатьох Св. Отців їхні вислови, і з власного досвіду, за просвічення благодаттю Божою, написав свою прекрасну книгу «Про Життя Скитське» («О Жительствѣ Скитскомъ»), і пише у ній про споживання їжі:
Отці сказали, що міра в їжі повинна бути така: якщо хтось призначить собі скільки приймати їжі в день, і побачить, що ця кількість їжі його обтяжує, то зменшує її. Якщо ж бачить, що вона недостатня, і тіло не може цим задовольнитися, то додає дещо, і в такий спосіб, добре випробувавши, призначить собі стільки, скільки може укріпити сили його тіла, не для насолоди, а за мірою потреби. І приймає їжу, дякуючи Богові, а себе нехай осуджує, як недостойний і цього малого втішення.
Усі організми неможливо підпорядковувати одному і тому ж правилу; тому що тіла мають велику відмінність у силі, як мідь і залізо, порівняно з воском. Тому для новоначальних має бути спільною мірою одне - припинити їсти, коли ще трохи хочеться їсти; якщо ж і до ситості споживе хтось їжу - це безгрішно; якщо ж пересититься дещо, нехай докорить собі, і таким чином, завдяки падінням, одержить перемогу.
Про різноманітність їжі, говорить далі Св. Ніл Сорський, від усіх наявних харчів, хоча б і солодких, потрібно брати потрохи, - "таке міркування мудрих", сказав Григорій Синаїт, а не так, щоб деякі харчі повністю вибирати, а інші залишати; щоб і Богу дякувати і зберегти смиренність душі: так ми уникнемо зверхності і не будемо гребувати тим, що Бог сотворив добрим.
Тим же, які немічні вірою або душею, корисна відмова від страв, найбільше - солодких, тому що вони не вірують, що Бог збереже їх; таким Апостол повелів їсти зілля (овочі) (Рим. 14, 2). Якщо ж якась їжа шкідлива людині, або через слабкість її (здоров'я) або за природою, то нехай вона не примушує себе їсти її, а їсть те, що приносить їй користь. Бо Василій Великій говорить: не належить стравами, що підтримують тіло, озброюватися проти тіла (див. вище).
Тому той, у кого тіло міцне і здорове, повинен втомлювати його по можливості, щоб воно звільнялося від пристрастей і корилося душі благодаттю Христовою. Якщо ж тіло слабке і хворобливе, то має дещо його заспокоювати, щоб воно не втратило зовсім можливості працювати.
Христос посеред нас.
Є і буде.
Вас також може зацікавити наступна стаття:
Comments