Чернече життя: Нерозсудливі зупиняються на речовині їжі і пиття...

Свято-Миколаївський монастир продовжує перекладати книгу "Чернече життя: за висловами про нього святих отців подвижників", яка була видана у 1885 р. у Києво-Печерській Лаврі.

Раніше ми опублікували статтю про те, що потрібно утримуватися і від їжі, і від лукавих помислів.

---

Деякі ж, що народилися за обітницею, і від утроби матері посвячені Богу, переносили труди і піст, що перевищують природу, как Великий чудотворець Миколай, Ѳеодор Сикеот та інші такі ж. Інших торкнувся небесний вогонь і запалив їхні душі на невимовні труди та постування, так що вони і не відчували їх: таким був Св. Симеон дивногорець і всі святі мученики. У інших же одне почуття, що торкнулося серця памяттю геєни і страшного суду Христового, настільки сильно діяло, що вони не тільки не відчували хвороби і трудів, але і самих себе забували, як той старець, який від помислу про смерть приходив в стан захвату, падаючи як мертвий, і багато інших.

Усі ці розумно і з добрим наміром, благодаттю Христовою, звершували високі чесноти і постування, не думаючи, що вони здійснюють якусь доброчинність; але кожен з них, носячи в собі духовне почуття, в одному й тому ж розумінні залишав позаду себе всіляке добре діло. Бо не піст і не інші труди вважали вони за чесноту, але те одне мали ну думці і воліли, щоб поставити себе перед Христом за єством, тобто такими, якими ми і були створені (на початку).

Деякі ж подібні до нас пристрастями і нерозсудливі, не тільки не мали в собі жодного з вищезгаданих відчуттів, або, точніше сказати, дарувань, але і не знали навіть, що вони є, і поревнували посту і трудам святих з неправильним розумінням і наміром, вважаючи, що. вони звершують чесноту. Пильнуючий же їх, як пес свою здобич, диявол вкидає в них сім’я радісної думки (про себе), від якої зароджується і виховується внутрішній фарисей, і, зростаючи, укріплюючись день за днем, віддає таких досконалій гордині, через яку попускає їх Бог у владу сатани.

Бо хоча святі і дивовижні мужі є Павло і Петро й інші подібні до них, але вони все ж люди, і самі Святі мають потребу у великій обережності, щоб не впасти у зверхність.

Ніщо так не спонукає до гордині, як совість, що знає про великі свої заслуги, і душа, яка живе в упованні на них. Нерозсудливі (люди) зупиняються на речовині їжі і пиття, залишаючи в стороні розуміння, з яким цю речовину відкидають або приймають, добре чи погано.