«Чернече життя»: монахи відбивають напади диявола терпінням
- admin
- 10 лип. 2019 р.
- Читати 2 хв
Свято-Миколаївський монастир продовжує публікувати книгу "Чернече життя: за висловами про нього святих отців подвижників", яка вийшла у 1885 р. у Києво-Печерській Лаврі.
Раніше ми опублікували статтю про те, що кожен, хто віддає себе в послух Отцям, має мир.
Диявол, пише Св. Іоан Ліствичник, намагається різними шляхами відторгнути послушників від послуху: іноді оскверняє їх тілесними нечистотами, робить жорстокосердими чи понад міру збентеженими; іноді вводить їх в стан деякої сухості, безпліддя, ліності щодо молитви, сонливості і потьмарення. Це він чинить для того щоб вселити їм, наче вони не тільки жодної користі не отримали від своєї покірності, але й слідом істинного послуху не ходили; бо (диявол) не попускає їм розуміти, що часто віднімання духовних благ, яке трапляється за вказівкою промислу Божого, служить причиною глибокої смиренномудрості.
Однак деякі багаторазово відкидали цього спокусника терпінням; але коли він ще не перестав говорити, другий вісник брехні постає, іншим чином зазіхаючи нас обдурити.
Бачив я послушників, які від покрову отця свого отримали багатий дар сердечного сокрушення і умиління; і були лагідні, стримані, ревні, вільні від боротьби пристрастей і гарячі до духовного діяння. Біси приступали до них і таємно вкладали в них думку, наче вони вже сильні для безмовності, і можуть досягти через нього досконалої переможної честі і безпристрасності. Віддавшись звабленню, вони вийшли з пристановища в безодню; але коли буря спіткала їх, вони, не маючи стернового, жалюгідно бідували в хвилях цього скверного і соленого моря (Сл. 4-е §'57, 58).
Преподобний Ѳеодор Едеський, описуючи цю внутрішню боротьбу ченця, говорить:
Тим, хто перебуває в послуху отцеві (духовному) сильно заздрять вороги нашого життя - демони. Скрегочуть на них своїми зубами і ухитряються чинити всілякі підступи, щоб змусити їх відступити і втратити близькість отця. Вказують немов важливі на те причини; спричиняють роздратування, викликають ненависть щодо отця; напоумлення його представляють марнослів’ям, викриття - колючими стрілами. Навіщо ти (шепчуть), маючи свободу, став рабом, і особливо рабом цього немилостивого, і нерозумного, невігласа і нерозсудливого, цього дратівливого і за всім подібного тобі чоловіка? Як довго будеш ти пригнічувати себе цим ярмом рабства і не побачиш світла свободи?
Потім указують на приймання подорожніх, відвідування недужих і милість до нужденних. За тим возвеличують мовчання і подвиги чернечі, що в безмовності здійснюються, і всілякого вигляду злий кукіль насівають в серці побожного страждальця і воїна Христового, щоб тільки витіснити його з духовної огорожі і з тиші безмовності і вкинути збентежену душу в згубне бурхливе море, а далі схопити його як полоненого в свою владу і змусити його служити їхній злій волі.
Хай не таїться від тебе, що перебуваєш в покірності Отцю (духовному), цей обман ворога, котрий веде боротьбу з тобою. Не забувай обітниці своєї, даної Богу. Не будь переможеним наругами демонськими; не цурайся викриття і докору; не підкоряйся вкладуваним Тобі злим помислам, не тікай від суворості Отця; зухвалістю самодогоджання і свавілля не завдавай безчестя смиренномудрому і благому ярму; але воздвигни в серці своєму слово Владики: «хто ж перетерпить до кінця, той спасеться» (Марка 13, 13), «з терпiнням підемо на подвиг‚ який чекає на нас, дивлячись на Начальника i Виконавця вiри Iсуса» (Євр. 12, 1 - 2).
Христос посеред нас.
Є і буде.
Вас також зацікавить наступна стаття:
Comments