«Чернече життя»: кожен, хто віддає себе в послух Отцям, має мир
- admin
- 9 лип. 2019 р.
- Читати 2 хв
Свято-Миколаївський монастир продовжує публікувати книгу "Чернече життя: за висловами про нього святих отців подвижників", яка вийшла у 1885 р. у Києво-Печерській Лаврі.
Раніше ми опублікували статтю про те, що відкривати помисли потрібно лише смиренним і доброчесним отцям.
Преподобний авва Руф говорив, що той, хто живе в послухові духовному отцю своєму, одержує більшу нагороду, ніж той, хто за своєю волею живе в пустині самітником.
При цьому розповідав він про одного отця, який бачив чотири чини на небі. У першому чині стояв чоловік, який був хворий і дякував Богові; у другому чині - чоловік, який з любов’ю приймає подорожніх і з терпінням служить їм; в третьому - самітник, який живе в пустині і нікого не бачить; в четвертому - чоловік, що живе в послухові духовному отцю своєму і кориться йому заради Господа. Цей останній за послух свій носив золотий ланцюг і щит, і мав більшу Славу в порівнянні з іншими.
«Я, розповідав старець, запитав свого провідника: чому цей менший має більшу перед іншими славу? Він відповідав мені: гостинний все робить за своєю волею; хто живе в пустині, пішов туди також зі своєї волі; а цей, що живе в послуху, відмовляється від всіх своїх бажань, і у всьому залежить від Бога і отця свого. Тому він і дістав більшу славу в порівнянні з іншими. Отже, діти, добре діло - послух заради Господа! О послух! Ти спасіння всіх вірних; ти мати всіх чеснот! Ти знаходиш Царство, ти відкриваєш небеса і зводиш людей од землі на небо! Ти годувальниця всіх святих; вони насичувалися твоїми грудьми і зростали в довершеності! Ти співмешканка ангелів».
Отже, недаремно говорить і Св. Іоан Ліствичник:
«Блажен хто волю свою умертвив абсолютно і піклування про себе віддав своєму вчителю в Господі: він буде стояти праворуч Ісуса розіп'ятого». (Сл. 4-е § 44.)
В останніх словах Св. Іоана Ліствичника, як і в оповідях Преподобнаго Руфа, бачимо велику винагороду за послух, уготовану в майбутньому житті для істинних послушників; але і тут ще, на землі, щирий послух старцю дає мир душі, той тихий, часто радісний настрій, який являє собою предмет жадань ледь не всіх людей. А що дійсно послух приносить такий добрий плід світові душевному, це, крім свідчень багатьох наших сучасників, що на собі дослідили і нам повідали, крім свідчень їх, говорю, ми бачимо і на прикладі Св. Авви Дороѳея, який пише про себе:
«Ніколи не дозволяв я собі коритися своєму помислу, не спитавши Старшого. І повірте мені, браття, що я був у великому спокої, в повній безпечальності, так що я навіть і сумував через це, бо чув, що багатьма скорботами належить нам увійти в царство Боже (Діян. 14, 21); і, бачачи, що у мене немає ніякої скорботи, я боявся і був у великому збентеженні, не знаючи причини такого спокою, доки старець не розтлумачив мені цього, сказавши: "не сумуй, бо кожен, хто віддає себе в послух Отцям, має цей спокій і безпечальність"».
Так дійсно буває. Але ворог наш невидимий, що ніколи не спить, також добре це знає, і тому всіма засобами намагається підірвати в серці ченця довіру і відданість до старця і відторгнути ученика від учителя.
Христос посеред нас.
Є і буде.
Вас також зацікавить наступна стаття:
Comments