Чернече життя: Думками дитячими наближайся до Бога

Свято-Миколаївський монастир продовжує перекладати книгу "Чернече життя: за висловами про нього святих отців подвижників", яка була видана у 1885 р. у Києво-Печерській Лаврі.

---

Усіляку доброчинність, особливо молитву, повинні ми завжди здійснювати з великим почуттям; але душа тоді тільки молиться з почуттям, коли вона буває вище роздратованості (§ 39-й).

Якщо не присутні служителі хвали (інші, і ми молимося на самоті у келії), то до внутрішньої молитві приєднуємо і зовнішній образ моління; бо у недосконалих ум часто узгоджується з тілом (§ 23-й).

Тому, можливо, і Св. Ісаак Сирін радить: більше вправляння у стихослів’ї полюби у молитві поклони (Сл. 40-е).

Усяка молитва, у якої не натрудилося тіло і не стислося і сокрушилося серце, пише той же Св. Ісаак, вважається за одне з недоношеним плодом утроби, тому що така молитва не має у собі душі (Сл. 11-е, стор. 63-тя).

Коли станеш у молитві перед Богом, зробися у помислі своєму немовби мурахою, що наче плазує по землі, немов п’явкою і наче дитям, котре белькоче. Не говори перед Богом чогось від знання, але думками дитячими наближайся до Нього, і ходи перед Ним, щоби сподобитися Тобі того отчого піклування, яке батьки мають щодо дітей своїх, немовлят. Сказано: Господь охороняє немовлят (Пс. 114, 5).

Коліносхилянь (земних поклонів у молитві) не залишай, пише блаженний Ѳеоліпт, митрополит Філадельфійский, у своєму "Слові про сокровенне діяння", бо коліносхилянням виражається сповідування того, що ми впали у гріх, а підніманням (од землі) зображується покаяння, що дає обітницю (піднятися і) жити доброчинно.

Кожне коліносхиляння нехай звершується з прикликанням Христа в умі; щоб припадаючи душею і тілом перед Господом душ і тіл, зробити Його прихильним до примирення.

Судячи з усього, блаженний Ѳеоліпт запозичив це пояснення у Св. Василія Великого, який говорить про земні поклони наступним чином:

Кожним колінопреклонінням і уставанням від землі насправді показуємо, що через гріх впали ми на землю і людинолюбством Творця нашого покликані на небо.

Він же говорить: під час молитви всі дивимося на схід, але не багато знають, що при цьому шукаємо давньої вітчизни, раю, який насадив Бог в Едемі на сході (Бут. 2, 8) - (ч. 3-я, стор. 334-а).